Транспорт
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Транспорт

Транспорт (від латів.(латинський) transporto — переношу, переміщаю, переводжу), в загальному сенсі переміщення людей і вантажів; одна з найважливіших областей суспільного матеріального виробництва. У сучасну транспортну систему входить Т. загального користування — залізничний транспорт, автомобільний транспорт, морський транспорт, річковий транспорт, повітряний транспорт, трубопровідний транспорт, і не загального користування — промисловий транспорт . Т. загального користування, доставляючи продукти праці в місця їх вжитку, продовжує виробничий процес. «За транспортуванням продуктів з місця виробництва в інше місце слідує також транспортування готових продуктів з сфери виробництва в сферу вжитку. Продукт лише тоді готовий до вжитку, коли він закінчить це пересування» (Маркс До., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 24, с. 170). Вантажний Т. хоча і не збільшує кількості продуктів, але, будучи продовженням виробничого процесу, відноситься до матеріального виробництва. До виробничої сфери К. Маркс відносить і пасажирський Т. загального користування. Цей вигляд Т. безпосередньо пов'язаний із задоволенням потреб людей в просторовому переміщенні як для виробничих, так і особистих цілей. Поряд з цими видами Т. існує Т. особистого користування (легкові автомашини, мотоцикли, велосипеди, човни, яхти і т.п.).

загрузка...

  Виникнення Т. відноситься до прадавніх часів. У Древньому Китаї, Персії, Римській імперії було побудовано велику кількість мощених доріг для військових цілей. Із зростанням обміну розвинулося морське судноплавство, з'явилися грібні, а потім і парусні судна. Для транспортування товарів сухопутним дорогою використовувалися раби-носильники, застосовувалися в'юки або 2—4-колісні вози. Засоби Т., як і ін. засобу виробництва, належали рабовласникові. У сфері обміну Т. злився з торгівлею.

  На ранніх стадіях феодалізму перевозилися в основному вантажі, які не могли бути вироблені на місці, головним чином предмети розкоші. Сухопутний Т. був переважно вьючним. Транспортування на багатьох крупних річках Європи (Рейн, Дунай і ін.) стало монополією цехів човнярів. Із зростанням торгівлі таких міст, як Венеція, Генуя, союзу ганзейських міст (див. Ганза ) отримав розвиток морської Т. Техника морського судноплавства поступово покращувалася, особливо з винаходом компаса, що дав можливість здійснювати плавання у відкритому морі. З кінця 15 ст морські судна виходять у відкритий океан. Починається епоха Великих географічних відкриттів . Із зростанням обміну, торгівлі, накопиченням капіталу і поглибленням суспільного розподілу праці створювалися сприятливі умови для виділення Т. в самостійну галузь виробництва. У 15—16 вв.(століття) все більше судновласників спеціалізується лише на перевезеннях. На Русі жвава морська торгівля велася новгородцамі. У 16—17 вв.(століття) розвинулося північне морське судноплавство по Білому морю і Льодовитому океану, а також торгівельне судноплавство по р. Волзі і Каспійському морю. У багатьох країнах з'являються пошта і регулярні перевезення пасажирів по сухопутних дорогах. У Франції, Німеччині, пізніше в Англії в 17 ст будуються покращувані дороги.

  Створення Т. загального користування, тобто виділення Т. в особливу галузь виробництва, відбувається в Західній Європі в епоху промислового перевороту (з 60-х рр. 18 ст). Розвиток крупної капіталістичної промисловості вимагав дешевого перевезення великої кількості вантажів. У Великобританії, Франції і Німеччині стали будувати канали і залізниці з кінною тягою. У 1-ій чверті 19 ст здійснюється перехід до механічних транспортних засобів; з'явилися пароплавства і парові залізниці. До середини 19 ст спорудження залізниць загального користування розвернулося майже у всіх країнах Європи і в США, що пояснювалося в основному їх перевагами (велика масовість, відносна дешевизна і висока швидкість, регулярність доставки вантажів) порівняно з ін. видами Т. наприклад гужовим транспортом і водним. До початку 20 ст мережа залізниць світу складала 1114 тис. км. , судноплавних річок і каналів — 318 тис. км. , вантажообіг залізниць — 753 млрд. т/км , морського і річкового Т. — 1545 млн. т/км .

  Зростання зовнішньої торгівлі між країнами викликало швидкий розвиток морського судноплавства. Морський торгівельний флот в кінці 19 ст налічував значну кількість парових судів. Автотранспорт з'явився в кінці 19 ст У 20-х рр. 20 ст, забезпечуючи перевезення вантажів на короткі відстані і особливо пасажирські перевезення, він став конкурувати із залізничним і річковим Т. у ряді капіталістичних країн. Цивільний повітряний Т. виник в 1-ій чверті 20 ст (див. Авіація, Цивільна авіація ).

  В СРСР всі види Т. належать державі і утворюють єдину транспортну мережу. У її склад входить (1975) 227 тис. км. залізниць, у тому числі 138,3 тис. км. залізниць загального користування; більше 1403 тис. км. автодоріг, у тому числі з твердим покриттям 660 тис. км. ; 56,9 тис. км. нафтопроводів і продуктопроводов; 99,2 тис. км. магістральних газопроводів, 145,4 тис. км. судноплавних внутрішніх водних доріг; тисячі технічно оснащених залізничних станцій, автовокзалів, сотні морських і річкових портів пристаней, десятки крупних аеропортів цивільного повітряного флоту. На кінець 1975 сумарна вартість всіх основних фондів Т. загального користування, включаючи пересувний склад, досягала майже 159 млрд. крб., що складало більше 12% всіх основних фондів народного господарства країни; чисельність робітників і службовців, зайнятих на Т., в 1975 склала 9,2 млн. чіл.

  Провідне місце в транспортній системі СРСР займає залізничний Т. На його долю доводилося (1975) більше 65% сумарного вантажообігу і 42% сумарного пасажирообігу всіх видів Т. загального користування країни. За 1918—75 вантажообіг залізниць збільшився більш ніж в 50 разів, пасажирообіг — більш ніж в 14 разів. У 1975 середня вантажонапруженість залізниць збільшилася в порівнянні з 1913 більш ніж в 20 разів і перевершила відповідний показник розвинених капіталістичних країн більш ніж в 7 разів, у тому числі США — в 5,4 разу.

  Досягненню високих результатів роботи залізничного Т. сприяла проведена за роки Радянської влади технічна реконструкція його матеріально-технічної бази (див. Транспортне будівництво, Транспортне машинобудування ). По протяжності електрифікованих залізничних ліній, темпам електрифікації, об'єму перевезень і вантажообігу, виконуваних електричною тягою, залізничний Т. СССР займає 1-е місце в світі (1975) (див. Вантажні перевезення, Пасажирські перевезення ). Електровозів і тепловозів припадає на частку більше 99,6% всього вантажообігу, виконаного залізницями СРСР (1975).

  Велику роль в економіці СРСР грає морський Т., який по тоннажу займає 6-е місце в світі; в основному здійснює перевезення зовнішньоторговельних вантажів, обслуговує внутрішні морські комунікації (каботажні перевезення), а також перевозить вантажі іноземних фрахтувальників. Він оснащений передовою технікою, новітніми типами морських суховантажних і наливних судів. У 1975 вантажообіг морських Т. більш ніж в 35 разів перевищив вантажообіг морського Т. царської Росії в 1913.

  Значний розвиток отримав і внутрішнє судноплавство. В основному завершено створення єдиної глибоководної транспортної системи Європейської частини СРСР, по якій в 1975 здійснювалося 55% загального об'єму перевезень річкового Т. СРСР. В порівнянні з 1970 об'єм перевезень і вантажообіг збільшилися на 30%; перевезено 260 млн. т різних вантажів з вантажообігом 140 млрд. т/км . Важлива роль належить річковому Т. в розвитку і освоєнні багатющих природних ресурсів Сибіру і Далекого Сходу.

  Особливо швидкими темпами після Великої Вітчизняної війни 1941—45 розвивається автотранспорт. Створена потужна промислова база автомобілебудування, здатна повною мірою задовольнити швидко зростаючі потреби країни. Будується найбільший в світі завод по випуску великовантажних автомобілів — Камський автомобільний завод (початок будівництва в 1970). Об'єм вантажообігу автотранспорту в цілому за 1950—75 збільшився більш ніж в 17 разів, а пасажирообігу — більш ніж в 58 разів. Ведеться велика робота по розвитку і вдосконаленню автодоріг. Мережа доріг з твердим покриттям збільшилася за той же період в 3,7 разу.

  Високі темпи видобутку і переробки в СРСР нафти і природного газу зумовили бурхливий розвиток трубопровідного Т.

  В 1975 по нефтепродуктопроводам перекачано 497,6 млн. т сирої нафти і нафтопродуктів; об'єм подачі природного товарного газу за системою газопроводів склав 279,4 млрд. м-коду 3 .

  Повітряний Т. забезпечує зв'язок між всіма крупними містами, а також з багатьма населеними пунктами усередині країни і з багатьма зарубіжними країнами. Цивільний повітряний флот СРСР збільшив об'єм пасажирських перевезень з 0,2 млрд. пассажіро- км. в 1940 до 122,6 млрд. пассажіро- км. в 1975.

  Успішно вирішується завдання по створенню високоефективної єдиної транспортної системи країни, яка повністю задовольнить потреби населення і народного господарства в перевезеннях (див. таблиці. 1).

Таблиця. 1. — Показники розвитку транспорту загального користування в СРСР

Віди транспорту

Протяжність мережі, тис. км. .

Вантажообіг,

млрд. т∙км

Пассажіро-оборот,млрд. пас.∙км

Собівартість перевезення

грузов 1 ,

коп/10 т∙км

1950

1975

1950

1975

1950

1975

1950

1975

Железнодорожний

Автомобільний

Морський

Річковий

Воздушний

Нефтепроводний

Газопровідний

116,9

177,3 2

-

130,2

300,5

5,4

2,3

138,3

660,5 2

-

145,4

827,0

56,9

99,2

602,3

20,1

39,7

46,2

0,14

4,9

1,5 4

3236,5

337,4

736,2

221,7

2,59

665,8

279,4 4

88,0

5,2 3

1,2

2,7

1,2

-

-

312,5

303,6 3

2,1

6,3

122,6

-

-

4,861

73,56

3,47

3,75

.

2,29

-

2,478

50,51

1,98

2,59

.

0,84

-

  1 В цінах відповідних років. 2 Всі дороги з твердим покриттям.

  3 Перевезення автобусами загального користування. 4 Подача товарного газу, млрд. м 3

  В зарубіжних соціалістичних країнах також високими темпами розвиваються матеріально-технічна база Т., його вантажообіг і пасажирообіг. Загальний об'єм вантажообігу в країнах — членах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) збільшився в 1950—75 більш ніж в 7 разів, у тому числі у ВНР(Угорська Народна Республіка) — в 5,7 разу, ПНР(Польська Народна Республіка) — в 8,0, СРР(Соціалістична Республіка Румунія) — в 15, НРБ(Народна Республіка Болгарія) — в 21 раз. Найбільше значення у вантажообігу Т. загального користування має залізно-дорожній і морський Т. Растет доля автотранспорту.

  По густині залізничній мережі країни — члени СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) (окрім МНР(Монгольська Народна Республіка)) перевершували (1975) країни Західної Європи: на 10 тис. жителів доводилося 6,0 км. залізниць проти 5,4 км. в капіталістичних країнах Західної Європи. Удосконалюється і підвищується пропускна і провізна спроможність залізниць. Здійснюється перехід до прогресивних видів тяги. У ПНР(Польська Народна Республіка) ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) і НРБ(Народна Республіка Болгарія) електрифіковане більше 20% мережі залізниць, в ГДР(Німецька Демократична Республіка), ВНР(Угорська Народна Республіка) і СРР(Соціалістична Республіка Румунія) більше 10%. В середньому рівень електрифікації мережі залізниць європейських соціалістичних країн складає (1975) 18 % . Проводиться реконструкція верхньої будови дороги, введена досконаліша система автоблокування і диспетчерського зв'язку.

  В 1950—74 мережу доріг з твердим покриттям в країнах — членах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) зросла на 22%. У республіці Куба лише за 1970—75 мережу автодоріг з твердим покриттям збільшилася більш ніж на 14%.

  В 1950—75 пасажирообіг в зарубіжних соціалістичних країнах в міжміських повідомленнях збільшився майже в 3,5 разу, у тому числі у ВНР(Угорська Народна Республіка) — в 4,1 разу, в СРР(Соціалістична Республіка Румунія) — в 5,0 разу, ПНР(Польська Народна Республіка) — в З,1, в ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) — в 2,3, в ГДР(Німецька Демократична Республіка) — в 2,1 разу. Характерні швидші темпи зростання пасажирських перевезень в міжміських повідомленнях автобусами і авіаційним Т. За 1950—74 в країнах — членах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) пасажирські перевезення на авіаційному Т. збільшилися в 53 рази, на автомобільному —в 24, а по залізницях — лише в 1,9 разу.

  Стан і темпи розвитку Т. країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) характеризуються даними, приведеними в таблиці. 2 і 3.

Таблиця. 2. — Протяжність транспортної мережі країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), тис. км.

Країна

Рік

Залізні

дороги

Автомобільні дороги

Внутрішні

водні дороги

всього

у тому числі з твердим покриттям

Болгарія

 

Угорщина

 

ГДР

 

Польща

 

Румунія

 

Чехословакія

 

Куба

 

Монголія

 

1950

1975

1950

1975

1950

1975

1950

1975

1950

1975

1950

1975

1950

1975

1950

1975

4,0

4,3

9,9

8,4

15,9

14,3

26,3

26,7

10,8

11,0

13,1

13,2

5,2

5,2

1,4

1,4

26,1

36,2

28,3

30,0

42,9

47,6 1

261,0

257

79,6

77,9

71,3 3

73,5

18,9

27,0 1

.

.

24,0

31,5

26,2

28,8

42,9

47,6 1

97,4

140,0

44,4

60,6

70,7 2

73,5

8,1

11,5 1

.

.

0,5

0,5

1,3

1,3

2,9

2,5

.

3,9

1,6

1,7

0,5

0,5

0,1

0,4

               1 1974. 2 Дороги загальнодержавного значення.

Таблиця. 3. — Вантажообіг транспорту загального користування країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомога), млрд. т∙км

Країна

Рік

Вигляд транспорту

залізно-дорожній

автомобільний

внутрішній водний

морський (під національним прапором )

Нефтепродукто-
проводний

Болгарія

 

Угорщина

 

ГДР

 

Польща

 

Румунія

 

Чехословакія

 

Куба

 

Монголія

1950

1975

1950

1975

1950

1975

1950

1975

1950

1975

1950

1975

1950

1975

1950

1975

2,6

17,3

5,4

23,5

15,1

49,7

35,1

129,2

7,6

57,7

16,2

62,7

1,1

1,8

0,001

2,1

0,2

6,3

0,1

4,3

1,0

7,9

0,2

8,1

0,04

9,3

0,4

7,3

0,8

  0,7 1

0,02

0,8

0,2

2,4

0,5

1,5

1,5

2,0

0,3

1,9

0,7

2,1

0,8

2,6

0,005

0,3

42,2

0,1

2,6

82,9

9,1

206,0

0,6

66,3

12,0

.

22,7

0,03

2,5

4,3

12,7

0,2

2,8

4,4

               1 1974.

  Транспортні системи індустріально розвинених капіталістичних країн характеризуються високим рівнем розвитку всіх (США, Канада) або багатьох (країни Західної Європи, Японія) видів Т. (таблиця. 4 і 5). У Великобританії в основному розвинені морською, железнодорожний, автомобільний і повітря. Т., але слабо використовуються внутрішнє судноплавство і трубопровідний Т. У ФРН(Федеральна Республіка Німеччині) порівняно слабо розвинений трубопровідний Т., але залізничний, автомобільний, повітряний і річковий Т. відрізняються високим рівнем. У Японії високий рівень мають головним чином але железнодорожний і морський Т.; швидко розвивається автомобільний транспорт, слабо — трубопровідний, повітряний і внутрішній водний Т.

Таблиці. 4. — Протяжність транспортної мережі деяких капіталістичних країн, тис. км.

Країна

Рік

Залізні

дороги

Автомобільні дороги

Внутрішні водні дороги

Нафто- і продуктопроводи

всього

в т.ч.

з твердим покриттям

Розвинені капіталі-
стічеськие країни

З них:

 

США

 

Канада

 

Великобританія

 

ФРН

 

Франція

 

Японія

1950

1973

 

 

1950

1974

1950

1973

1950

1974

1950

1974

1950

1974

1950

1973

722

673

 

 

360

322

69

73

32,9

18,2

37,2

37,1

51,8

34,4

25,6

21,0

10066

13100

 

 

5332

6127 1

550

850

299

344

348

448 1

1130