Вантажообіг

Вантажообіг, основний умовно-натуральний економічний показник продукції транспорту як особливій галузі матеріального виробництва. Є твором кількості перевезеного вантажу (у т ) і відстані перевезення (у км. ). Вимірюється т · км. нетто (на морському транспорті — тонними милями, де миля = 1,852 км. ), тобто без ваги рухливого складу, в якому вантаж переміщається. Отже Р. транспорту залежить від маси вантажу, що перевозиться, і дальності перевезення. Маса вантажу, у свою чергу, обумовлена об'ємом і структурою виробництва різної продукції, а також залежить від коефіцієнта перевозімості або коефіцієнта повторності перевезень (див. Вантажні перевезення ). На дальність перевезення вантажів впливають: розмір території і розміщення природних багатств, підприємств по відношенню до джерел сировини, палива і районам вжитку продукції, міра розвиненості самої транспортної мережі (наявність найкоротших або лише кружних ліній) і так далі У свою чергу, на дальність перевезень (і на пов'язані з нею розміри Р.) надають дію: общественений спосіб виробництва матеріальних благ, особливості процесу звернення продукції і товарів (стихійного — в капіталістичних країнах, планомірного — в СРСР і в інших країнах соціалізму).

  Стихійність капіталістичного звернення товарів викликає величезна кількість зустрічних, надмірно далеких, надмірно повторних і ін. нераціональних перевезень і, відповідно, штучно збільшений зайві Г. Етому сприяють нерівномірність розміщення продуктивних сил на капіталістичному світі, відрив великої частини оброблювальної промисловості від джерел сировини і ринків збуту продукції. Відомо, що невелике число індустріально розвинених держав (США Великобританія, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Франція, Японія, Італія, Бельгія і ін.) зосередили в своїх руках майже всю оброблювальну промисловість капіталістичного світу, незрідка отримуючи потрібну сировину здалека. В той же час колишні колоніальні і економічно відсталі країни завозять з індустріально розвинених держав (часом за тисячі кілометрів) продукцію оброблювальної промисловості, хоча багато видів цієї продукції могли б виробляти у себе. Збільшенню Р. сприяє і вузька спеціалізація економічно відсталих країн на виробництві одного або декількох видів продукції, наприклад Бразилії на виробництві кави, Венесуели — нафти, Чилі — мідної руди і селітри, Цейлону — сподіваючись і так далі Цим пояснюється швидке зростання вантажопотоків в міжконтинентальних повідомленнях, здійснюваних в основному морським транспортом (питома його вага в загальному Р. світового транспорту — зверху ² / ₃ ). Соціалістичне планове господарство, на відміну від капіталістичного, має в своєму розпорядженні великі можливості для всесторонньої раціоналізації економічних зв'язків і перевезень, особливо у сфері звернення, і на цій основі — можливостями відносно скоротити Р. і пов'язані з ним витрати народного господарства на транспорт. Впорядкуванню і усуненню зайвого Р., зокрема, сприяють: раціоналізація розміщення продуктивних сил з тим, щоб вартість продукції у споживача була мінімальною по сумі витрат на її виробництво і транспортування; побудова оптимальних планів постачання, збуту і перевезень (недопущення зайве далеких, зустрічних і інших нераціональних перевезень). Значний досвід СРСР показує, що побудовані на основі вживання точних математичних методів і ЕОМ(електронна обчислювальна машина) загальносоюзні (загальномережеві) оптимальні плани перевезень масових вантажів дозволяють значно скоротити об'єм Р. (у т × км. ).

  Таблиця 1. — Вантажообіг всіх видів світового транспорту по суспільних системах і регіонах в 1967

  *Ок. 70% всього вантажообігу країн, що розвиваються, складають морські перевезення флоту Ліберії, що формально є найбільшим в світі, а також Панами і деяких інших країн. Фактично цим флотом володіють крупні монополії США і низки країн Західної Європи. Судна цих монополій лише фіктивно приписані до портів малих країн з метою відхилитися від сплати великих податків. Саме цій причиною пояснюється порівняно малий вантажообіг морського флоту США не дивлячись на великі розміри флоту. По орієнтовних розрахунках, світова статистика, що діє, приблизно втричі перебільшує долю країн, що розвиваються, в світовому вантажообігу (з 6 до 19%) і відповідно зменшує долю розвинених капіталістіч. країн.

  Дані таблиці. 1, що показують розподіл Р. по окремих видах транспорту і по групах країн різних суспільних систем характеризують нерівномірність їх розвитку. Так, на економічно слаборозвинені країни, що розвиваються, доводиться лише близько 20% всього Р. (включаючи перевезення і в міжнародному повідомленні) і менше 8% Р. у внутрішньому повідомленні, тоді як вони займають майже половину території земної кулі, на якій проживає близько 45% населення. Нерівномірно розвивається Р. і по видах транспорту. Так, Р. всіх видів транспорту за 1950—67 зріс в середньому на 219% (в т.ч. у внутрішніх повідомленнях на 146%). За той же період Р. залізниць збільшився лише на 113%, автотранспорту — на 249%, внутрішнього водного транспорту — на 93%, морського — на 277%, трубопровідного — на 382%, а газопровідного — на 518%. Змінилася їх доля в загальному Р. (табл.2).

  Таблиця. 2. — Доля окремих видів транспорту в сумарному світовому вантажообігу %