Пасажирські перевезення, переміщення людей за допомогою різних видів транспорту. Розрізняють внутрішньоміські, приміські, міжміські, міжнародні, у тому числі міжконтинентальні, П. п. Вимірюються числом перевезених пасажирів і об'ємом виконаних пасажиро-кілометрів, тобто твором числа пасажирів на відстань перевезення (пасажирообіг).
Внутрішньоміські П. п. здійснюються автобусами, міським електричним транспортом (тролейбуси, трамваї), таксі, а також водним і ж.-д.(железнодорожний) транспортом; у крупних містах (з населенням понад 1 млн. чіл.) — метрополітеном (див. Міський транспорт ). У приміському сполученні переважає залізничний транспорт і автобусний, в далеких повідомленнях — же.-д.(железнодорожний) і повітряний транспорт, в міжконтинентальних — повітря і морський транспорт . П. п. систематично зростають у зв'язку з розвитком суспільного розподілу праці, збільшенням обсягів виробництва, чисельності населення, розмірів міст. За період з 1913 по 1970 пасажирообіг у всьому світі, по орієнтовних розрахунках, зріс в 15,6 разу (з 530 млрд. пасажиро-кілометрів до 8270 млрд.). У декілька більшому темпі зростав пасажирообіг в СРСР: 32,7 млрд. пасажиро-кілометрів в 1913 і 553,1 млрд. в 1970, тобто збільшився в 16,8 разу (без міського електричного транспорту і автомобілів особистого користування).
В 1913 майже 98% П. п. в світі виконувалося транспортом загального користування, головним чином магістральними залізницями і міським електричним транспортом. Особливо швидко зростають П. п. автомобільним і повітряним транспортом (см.Автомобільний транспорт ). Питома вага автомобільного транспорту в світовому пасажирообігу зросла з 3,4% в 1913 до 74,7% в 1970, а повітря — з 0,1% в 1937 до 6,5% в 1970. Близько 60% всіх П. п. здійснюється автомобілями особистого користування, в США — понад 90%. Розвиток автомобільного транспорту викликає ряд негативних наслідків: надмірне перевантаження вуличних магістралей в години «списів», збільшення числа нещасних випадків, забруднення повітря. Тому в соціалістичних країнах, не дивлячись на швидке зростання кількості автомобілів особистого користування, в крупних містах в П. п. переважає міський транспорт загального користування, головним чином електричний, щонайкраще задовольняючий санітарно-гігієнічним вимогам.
Літ.: Транспортна система світу. Під ред. С. С. Ушакова і Л. І. Васильовського, М., 1971; Транспорт і зв'язок СРСР. Стат. сб.(збірка), М., 1972; Новітні тенденції розвитку транспорту за кордоном. Праці інституту комплексних транспортних проблем при Держплані СРСР, ст 38, М., 1973.
