Міський транспорт

Міський транспорт, комплекс різних видів транспорту, що здійснюють перевезення населення і вантажів на території міста і найближчої приміської зони, а також що виконують роботи, пов'язані з благоустроєм міста. За наявності в системі міста міст-супутників і зон масового відпочинку, віддалених від житлових масивів і промислових районів, Р. т. обслуговує всю агломерацію. Р. т. є важливою галуззю міського господарства .

  Розвиток сучасних міст (особливо з населенням 100 тис. жителів і більше) супроводиться збільшенням їх території, міграцією населення в нові околичні райони, видаленням житлових районів від місць додатка праці. Наслідок цього — збільшення дальності дороги городян на роботу, зростання числа жителів міста, що користуються транспортом, і збільшення середньої кількості поїздок одного жителя в рік. Швидко зростає і об'єм вантажних перевезень усередині міст. Розвиток Р. т. і поліпшення обслуговування населення, особливо пасажирським транспортом, впливає на бюджет часу населення.

  Р. т. включає: транспортні засоби (пересувний склад); путні пристрої (рейкові дороги, тунелі, естакади, мости і шляхопроводи, станції, зупинні пункти і місця для стоянок); пристані і човнові станції; засоби енергопостачання (тягові електропідстанції кабельні і контактні мережі, бензозаправні станції — бензоколонки); ремонтні майстерні і заводи; депо і гаражі; станції технічного обслуговування, пункти прокату автомобілів; лінійні пристрої (зв'язок, сигналізація, блокування); диспетчерське управління. За призначенням Р. т. підрозділяють на пасажирський, вантажний і спеціальний транспорт.

  Р. т. пасажирський об'єднує: масовий суспільний транспорт, що перевозить пасажирів по визначених маршрутам і що підрозділяється на вуличний (трамвай, тролейбус, автобус) і внеулічний швидкісний (метрополітен, швидкісний трамвай, монорельсові дороги, конвеєрний транспорт); легковий автомобільний транспорт (таксомотори, відомчі і особисті автомобілі); двоколісний транспорт (мотоцикли, моторолери, мопеди і велосипеди); водний транспорт (річковий «трамвай», моторні і грібні човни, поромні переправи); повітряний транспорт (вертольоти).

  Швидке зростання автомобілебудування в 2-ій чверті і особливо на початку 2-ої половини 20 ст в розвинених капіталістичних країнах привів до насичення міст легковими автомобілями і перемикання на них більшої частини пасажирських перевезень. Так, в містах Великобританії і Франції легковими автомобілями виконується ок. 70%, а в містах США —ок. 90% всіх пасажирських перевезень (1967). Стихійний розвиток легкового автомобільного транспорту без необхідної ув'язки його із загальною проблемою Р. т., зокрема з пропускною спроможністю вулично-дорожньої мережі, привело у багатьох випадках у великих і особливо найбільших містах капіталістичного світу до «транспортного паралічу» міського руху, головним чином в центральних районах міст в години «списів». Це зажадало введення ряду обмежень на рух індивідуального транспорту (у Нью-Йорку — Манхаттан, в Лондоні — Ситі) і змусило муніципалітети багатьох крупних міст звернути увагу на переважне використання засобів масового суспільного транспорту, зокрема внеулічного.

  В СРСР очолююча роль в міських пасажироперевезеннях належить масовому суспільному транспорту (особливо поїздки на роботу і з роботи, що становлять 98—99% від всіх поїздок). Доля легкового автомобільного транспорту в загальному об'ємі міських пасажирських перевезень в СРСР невелика (у 1967 ок. 4%).

  З сірок.(середина) 1960-х рр. в низці країн з'являється новий вигляд пасажирського транспорту — швидкісний трамвай; він поширений у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Бельгії, Швеції, США. У СРСР лінії швидкісного трамвая проектуються в Ленінграді, Києві, Ризі, Волгограді, Саратові, Пермі і ін. містах. Можливість організації маршрутного (а не лише лінійного, як в метрополітену) руху у поєднанні з досить високою швидкістю (25—30 км/ч ) і значно меншою (порівняно до метрополітеном) вартістю будівництва робить швидкісний трамвай вельми перспективним виглядом транспорту для багатьох крупних міст СРСР.

  За даними Міжнародного союзу суспільного транспорту, у всьому світі (без СРСР) було в 1967 36 міст з метрополітеном, 401 місто з трамвайним і 271 місто з тролейбусним транспортом. У 31 місті світу був такий вигляд Р. т., як монорельсові дороги, проте лише дві з них знаходилися в нормальній експлуатації — у Вуппертале (ФРН) і Токіо протяжністю ок. 13 км. кожна. Останні дороги або експериментальні, або носять характер атракціонів.

  В дореволюційній Росії трамвайне повідомлення було (у нинішніх кордонах СРСР) в 42 містах із загальною протяжністю одиночної експлуатаційної дороги 1690 км. і річним об'ємом перевезень 1128 млн. пасажирів. Автобуси були у вельми обмеженій кількості і експлуатувалися головним чином в міжміському повідомленні на курортах Криму і Кавказу. За час 1-ої світової війни 1914—18 і Громадянської війни і військової інтервенції 1918—1920 Р. т. прийшов до повного занепаду. Радянській державі довелося відновлювати зруйноване трамвайне господарство, а потім розвивати його, одночасно вводячи новий вигляд транспорту. З 1924 почало розвиватися автобусне повідомлення; у 1933 в Москві було організовано тролейбусне повідомлення, а в 1935 відкрита перша лінія метрополітену.

  В 1970 всіх міст СРСР обслуговувалися масовим пасажирським транспортом. Всі його види (метрополітен, трамвай, тролейбус і автобус) є в Москві, Ленінграді, Києві, Тбілісі, Баку; трамвай, тролейбус і автобус — в 56 містах, трамвай і автобус — в 54, тролейбус і автобус — в 55 містах. Останні міста обслуговуються лише автобусом. Загальний об'єм перевезень на масовому суспільному транспорті в містах СРСР за 1970 склав ок. 36 млрд. пасажирів і, крім того, на приміських лініях автобусами і залізничним транспортом перевезене ок. 7 млрд. пасажирів. Доля окремих видів Р. т. в пасажирських перевезеннях складала (1970): метрополітену 6,4%, трамвая 22,2%, тролейбуса 17,0% і автобуса 54,4%. Протяжність ліній пасажирського Р. т. досягла до кінця 1970: метрополітену 214,5 км. (подвійної дороги), трамвая 8261 км. , тролейбуса 8142 км. (одиночної дороги). Протяжність маршрутів автобусів в містах склала 87800 км. .

  Розвиток пасажирського Р. т. в СРСР характеризується даними таблицями. 1 і 2 .

  Таблиця. 1. — Кількість міст СРСР, що мають масовий пасажирський транспорт (на кінець року)

  Таблиця. 2. — Об'єм пасажирських перевезень в містах СРСР за рік

В грудні 1967 Рада Міністрів СРСР прийняла постанову «Про заходи по поліпшенню обслуговування населення міським пасажирським транспортом», що визначає напрям в технічній політиці його розвитку на найближчу перспективу.

  Р. т. вантажної включає: вантажний автомобільний транспорт загального призначення і спеціалізований, виконуючий основний об'єм вантажних перевезень в містах; вантажний таксомотор автотранспорт, обслуговуючий індивідуальні вантажні перевезення населення; вантажний електротранспорт — трамваї і тролейбуси, що здійснюють в деяких містах перевезення вантажів по стабільних напрямах; кінний (гужовий) транспорт, що має поширення в малих містах і селищах міського типа для перевезення невеликих об'ємів вантажів на коротких відстань. Вантажні перевезення в містах виробляються також залізничним промисловим транспортом, який обслуговує крупні промислові підприємства і склади, і водним транспортом в містах, розташованих на берегах судноплавних річок і морському побережжі.

  В містах СРСР вантажні перевезення здійснюються, як правило, централізований крупними транспортними підприємствами, об'єднуючими в своїх господарствах основний парк вантажних автомобілів.

  Р. т. спеціальний складається з парку спеціалізованих автомобілів по обслуговуванню потреб міста і його населення — снігоочисні і снігоприбиральні машини, машини для посипання вулиць піском в зимовий час, підмітальні, тротуароуборочниє і поливальні машини, сміттєвози, автовежі, пожежні машини, санітарні машини і ін. (див. Комунальні машини .).

  Директивами 24-го з'їзду КПРС по п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1971—75 намічено розширити перевезення населення міським пасажирським транспортом, зокрема, збільшити випуск автобусів великої місткості.

  Літ.: Петров В.К., Сосянц Ст Р., Міський транспорт. Уч. посібник, М. — Л., 1949; Страментов А. Е., Фішельсон М. С., Міський рух, 2 видавництва, М., 1965; Міський транспорт № 4 (Організація руху), в збірці: Наукові праці Академії Комунального господарства ім. К.Д.Памфілова, ст 45, М., 1967; Проблеми перевезень, «Праці Інституту інженерів по електротехніці і радіоелектроніці», 1968, т. 56, ст 4; Галонен Ю. М., Науменко Ст С., Сучасне полягання і тенденції розвитку суспільного транспорту в крупних містах. Огляди по міському господарству, М., 1970.

  І. А. Молодих.