Транспортне машинобудування , група галузей машинобудування, що випускають засоби транспорту (про виробництво автомобільного, повітря і водних засобів транспорту див.(дивися) Автомобільна промисловість, Авіаційна промисловість, Суднобудування ). Виробництвом рухливого складу для залізниць (локомотивів, вагонів) займається залізничне машинобудування. Почало локомотівостроєнія відноситься до 20-м-коду рр. 19 ст, коли у Великобританії був побудований (1823) перший в світі паровозобудівний завод. У Росії перші серійні паровози і вагони почали випускати в 40-х рр. 19 ст на Александровськом заводі в Петербурзі. У 1860—70 почалося виготовлення рухливого складу на Коломенськом, Невськом Людіновськом і Воткинськом заводах, на Брянськом (1883), Путіловськом (1894) і Сормовськом (1897) заводах; у 1897—1900 були побудовані паровозобудівні заводи Харківський і Луганський (нині Ворошиловградський); виробництво вагонів організоване на Петербурзькому (нині ім. Егорова), Верхневолжськом (нині Калінінський), Митіщинськом і ін. заводах. У 1913 випущено 477 паровозів, 12 тис. вантажних вагонів і 1507 пасажирських вагонів.

  В СРСР в 1922 початий серійний випуск 4-осних вантажних вагонів, в 1928 — пасажирських. У 1933—41 були створені сучасні вантажні паровози типа 1—5—1 серії ФД і пасажирські типа 1—4—2 серії ІС потужністю 3150 л. с. (найпотужніші в Європі). Була досягнута значна уніфікація між вантажними і пасажирськими локомотивами. Всі вантажні вагони виготовлялися з автозчепленням і автоматичними гальмами, почалося будівництво суцільнометалевих вагонів електропоїздів і вагонів метрополітену. Вступив в буд Уральський вагонобудівний завод. Отримали розвиток спеціалізація і кооперація виробництва. Були створені спеціалізовані заводи гальмівного устаткування, сталевого литва. Широке вживання зварки привело не лише до спрощення і здешевлення споруди, але і до значного полегшення конструкції рухливого складу. У 1940 було виготовлено 914 магістральних паровозів, 30 880 вантажних і 1051 пасажирський вагон, обладнані автозчепленням і автоматичними гальмами.

  Успішне виконання завдань довоєнних п'ятирічок дозволило Т. м. повністю забезпечити збільшені перевезення під час Великої Вітчизняної війни 1941—45.

  В перші післявоєнні роки в короткий термін відновлені вагонобудівні заводи — Калінінський, Крюковський, Дніпродзержинський, Ленінградський ім. Егорова, Бежіцкий і ін., побудовані нові — Алтайський, Ризький, Деміховський, Калінінград Ліанозовський. Було організовано великосерійне виробництво паровозів на Ворошиловградському, Коломенськом, Брянськом, Улан-Уденськом, Красноярськом заводах і заводі «Червоне Сормово». Початий випуск нових паровозів: вантажних типа 1—5—0 серій Л, типа 1—5—1 серії ЛВ і пасажирських типа 2—4—2. Знов приступили до виробництва вагонів Уралвагонзавод (піввагони), Усть-Катавський (трамвайні вагони), Митіщинський (вагони метро). На Ждановськом заводі важкого машинобудування було організовано потокове виробництво цистерн, на Веліколукськом заводі — хопера-дозаторів, на Ворошиловградському — транспортерів. Для приміського і місцевого сполучення організовано виготовлення вагонів електропоїздів ЕР1 і ЕР2 постійного струму, ЕР9П змінного струму, дизель-поїздів ДР1, трамвайних вагонів РВ36М з покращуваними техніко-економічними параметрами і досконалішим електроустаткуванням. У 1968 початий випуск вагонів метрополітену Ленінградським заводом ім. Егорова. За 1966—70 вагонобудівними заводами було освоєно більше 36 типів вантажних і пасажирських вагонів.

  Перший тепловоз з'явився в СРСР 6 листопада 1924 на Жовтневій залізниці. З початку 30-х рр. поступово упроваджувалася електрична і тепловоз тяга. Харківський паровозобудівний завод (нині Харківський завод транспортного машинобудування) після Великої Вітчизняної війни 1941—45 створив і послідовно освоїв виробництво тепловозів потужністю 1000 і 2000 л. с. в секції (1 л . з . = 0,736 квт ).

  З 1957 Ворошиловградського і Коломенський заводів припинили виробництво паровозів і на базі кооперації з Харківським заводом почали виробництво тепловозів. Значно збільшилося виробництво електровозів на заводі Новочеркасськом, з 1957 став випускати електровози Тбіліський завод.

  Поряд із збільшенням обсягів випуску (таблиця. 1) локомотівостроїтельниє заводи створили і освоїли нові тепловози потужністю 2200 квт (3000 л. с. ) в секції і електровози потужністю 6160 квт змінного і 4500 квт постійного струму.

Таблиця. 1. — Динаміка випуску

рухливого складу в СРСР

(лише магістрального), шт.

  В 1972 почато виготовлення тепловозів з чотиритактними економічними дизелями і перспективною електричною передачею змінно-постійного струму. Потужність дизелів доведена до 4000—6000 л . з ., здійснюються роботи по впровадженню передачі змінного струму.

  Впровадження тепловозів і електровозів забезпечило в 1975 в порівнянні з 1955 підвищення ваги брутто поїзда на 55% і швидкості руху на 35%.

  Підвищився технічний рівень вантажних вагонів, що випускалися. Крім того, створені конструкції і початий випуск перших промислових серій 8-осних цистерн і піввагонів вантажопідйомністю 120—125 т .

  Створене і освоєне виробництво нових типів спеціалізованих вагонів, у тому числі для перевезення коксу, гарячого агломерату, цементу, мінеральних добрив, легкових автомобілів. Організовано серійне виробництво 6 типів саморозвантажних вагонів (думпкаров) вантажопідйомністю від 50 до 180 т . Для забезпечення високошвидкісного руху до 200 км/ч на окремих напрямах залізниць передбачається виготовлення пасажирських вагонів локомотивної тяги РТ200 і електропоїздів ЕР200.

  Інтенсивна експлуатація залізниць викликала значне збільшення випуску путніх машин і інструменту. Створений комплекс путніх машин для будівництва і капітального ремонту доріг, що складається з високопродуктивних колієукладальних кранів, щебнеочистітельних машин, хопера-дозаторів, виправочно-подбівочно-отделочних машин і ін. Для середнього ремонту дороги створюються шпалоподбівочниє, рихтувальні машини і шляховий інструмент, який широко використовується на роботах по поточному вмісту дороги. До 1975 в порівнянні з 1970 випуск путніх машин збільшився більш ніж в 1,5 разу. Велику роботу із створення путніх машин проводять на машинобудівних заводах — Кировськом ним. 1 Травня, Калузькому, Тіхорецком ім. Злодійського, Тульському заводі дорожнього для заліза машинобудування ним. Калініна і ін.

  Виробництво рухливого складу на заводах Т. м. організоване потоковим методом з широким використанням наочної спеціалізації (до 85%). За 60-і рр. різко підвищився рівень механізації і автоматизації виробництва і праці (більш ніж на 50%). Широкого поширення набуло зварювальне виробництво, упроваджуються комплексно-механізовані лінії, автоматичного і напівавтоматичного устаткування. Ця робота продовжується і в 70‑е рр. Створюються нові типи електровозів змінного і постійного струму. На електровозах змінного струму намічається застосувати вентильні тягові електродвигуни, мономоторні візки, нові системи регулювання і управління. Продовжуються роботи по проектуванню нового вигляду турбовозів.

  Зарубіжні соціалістичні країни мають високорозвинену промислову базу по виробництву локомотивів і вагонів (таблиця. 2). Немає локомотівостроєнія лише в Болгарії.

  В_рамках СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) налагоджене співпраця по взаємному забезпеченню потреби в рухливому складі, спільному вирішенню науково-технічних завдань. Понад 2000 радянських тепловозів експлуатуються в країнах — членах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), в СРСР використовуються пасажирські електровози, виготовлені в ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка).

Таблиця. 2. — Динаміка випуску

рухливого складу в

деяких соціалістичних

країнах (лише магістрального), шт.

                 У розвинених капіталістичних країнах Т. м. досягло високого рівня концентрації і монополізації. Основні фірми, що випускають залізничний пересувний склад: у США — «Дженерал електрик» (General Elektric), «Дженерал моторс» (General Motors), «Пульман» (Pullman), «Бадд» (Budd); у Франції — «Альстом» (Alsthom), «МТЕ» (MTE), «АНФ-Франжеко» (Anf-frangeco); у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — «Хеншель» (Henschel), «МАК» (MAK), «Сименс» (Siemens) «Тальбот» (Talbot), «Лінке — Хофман — Буш» (Linke — Hofmann — Busch).

  В локомотивному парку крупних капіталістичних країн переважають тепловози (в основному потужністю до 4000 л . з .) з електричною передачею (таблиця. 3).

Таблиця. 3. — Динаміка випуску рухливого складу в деяких капіталістичних країнах (лише магістрального), шт.

                 ¹ На 1973. ² На 1972. ³ На 1938

  Літ.: Рак Ст А., Локомотиви залізниць Радянського Союзу, М., 1955; Транспорт СРСР. Підсумки за 50 років і перспективи розвитку, М., 1967.

  Е. С. Матвєєв.