Транспортне право , сукупність юридичних норм, регулюючих стосунки, зв'язані з використанням шляхів сполучення і транспортних засобів. У сферу сучасного Т. п. включають: стосунки сторін за договором перевезення вантажів і пасажирів; питання планерування і організації перевезень; порядок розрахунків по перевезеннях і стягнення майнових санкцій за порушення відповідних планових і договірних зобов'язань; відношення по використанню транспортних засобів для інших (не пов'язаних з договором перевезення) цілей (наприклад, рибний промисел, видобуток корисних копалин, буксирні, криголамні і рятувальні роботи). У Т. п. включають і відношення по використанню трубопроводів (хоча перекачування газу, нафти і тому подібне оформляється не перевізним, а спеціальним договором на постачання).
Суб'єктами регульованих Т. п. стосунків є перевізники (залізниці, морські і річкові пароплавства, воздушно- і автотранспортні підприємства), інші адміністративно-господарські підрозділи транспорту (станції, порти, пристані), клієнтура (відправники, одержувачі вантажів і пошти, пасажири), органи управління транспортом (міністерства, управління).
