Повітряний кодекс СРСР, єдиний законодавчий акт, що містить в систематичному викладі норми права, регулюючі суспільні стосунки, зв'язані з використанням повітряного простору СРСР і визначаючі порядок діяльності цивільної авіації і цивільного повітроплавання. Ст до. СРСР прийнятий в 1961 (введений в дію з 1 січня 1962; «Відомості Верховної Ради СРСР», 1961 № 52, ст. 538). Він встановлює, що Союзу РСР належить повний і винятковий суверенітет над повітряним простором Радянської держави, тобто всім простором над сухопутною і водною територією СРСР. Ст до. СРСР регламентує порядок реєстрації і обліку повітряних судів, права і обов'язки їх екіпажів, порядок організації, реєстрації і експлуатації аеродромів і аеропортів, польотів повітряних судів в повітряному просторі СРСР, а також міжнародні польоти в повітряному просторі СРСР; визначає порядок здійснення міжнародних повітряних перевезень пасажирів, багажу і вантажів, вживання цивільної авіації і цивільного повітроплавання в галузях народного господарства СРСР; регулює порядок видачі дозволів міністерством цивільної авіації СРСР на будівництво і експлуатацію аеродромів, порядок узгодження з цим міністерством будівництва будівель і споруд, високовольтних ліній електропередач, ліній зв'язку і інших споруд на відстані від 10 до 30 км. , а споруд висотою 200 м-коду і більш — до 75 км. від кордонів аеродромів. Велике значення для охорони аеродромів і аеропортів, безпеки польотів, громадського порядку, дотримання протипожежних правил і т.д. мають правові норми Ст до. СРСР, що встановлюють адміністративну відповідальність за порушення відповідних правил.
