Естетичне виховання, цілеспрямований процес формування у людини естетичного відношення до дійсності. Це відношення з виникненням людського суспільства розвивалося разом з ним, втілюючись у сфері матеріальної і духовної діяльності людей. Воно пов'язане із сприйняттям і розумінням ними прекрасного насправді, насолодою ним, естетичною творчістю людини. У соціалістичному товаристві Е. ст ведеться на користь всього народу, будується на єдиних науково-методологічних основах. У капіталістичних країнах естетичні цінності повною мірою є надбанням еліти. Естетичні потреби широких шарів народу задовольняються головним чином «масовою культурою», направленою на підпорядкування свідомості мас інтересам буржуазії. Комуністичні і робочі партії, демократичні сили цих країн ведуть активну боротьбу з примітивізмом і антіестетізмом в «масовій культурі».
В системі комуністичного виховання, будучи її складовою частиною, Е. ст підпорядковано всесторонньому розвитку особи. На основі марксистсько-ленінської естетики, учення про мистецтві як формі прояву духовної культури людства Е. ст затверджує в народі естетичний ідеал, розуміння прекрасного, розвиває естетичний смак (див. Смак естетичний), творчі здібності вносити прекрасне в життя, будувати її, як відзначав До. Маркс «... також і за законами краси» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 42, с. 94).
Прекрасне в житті — і засіб і результат Е. ст Воно концентрується в мистецтві, художній літературі, нерозривно пов'язано з природою, суспільною і трудовою діяльністю, побутом людей, їх взаєминами. Система Е. ст в цілому використовує всі естетичні явища дійсності. Особливе значення при цьому надається сприйняттю і розумінню прекрасного в трудовій діяльності, розвитку у людини здатності вносити красу до процесу і результатів праці.
Найважливішою частиною Е. ст є художнє виховання, що використовує як виховну дію засобу мистецтва, формує спеціальні здібності і що розвиває дарування в певних його видах — образотворчому, музичному, вокальному, хореографічному, театральному, декоративно-прикладному і ін.
В бесіді з К. Цеткин про мистецтво в соціалістичному товаристві В. І. Ленін підкреслював, що «воно повинне вирушати своїм якнайглибшим корінням в саму товщу широких мас трудящих. Воно має бути зрозуміле цим масам і улюблено ними» («Про виховання і освіту», 1973, с. 624). З розвитком суспільства по дорозі до комунізму зростає роль Е. ст у формуванні духовної культури людини. У новому, соціалістичному суспільному середовищі, в якому людська праця звільнена від рабства і ліквідовані антагоністичні протиріччя, усе більш посилюється естетична сторона життя. Художньо-мистецький початок в соціально однорідному середовищі стає могутнім чинником естетичної дії на людину. Етично-естетичне глибоко проникає в працю, мистецтво, літературу, містобудування і новий побут людей, в стосунки їх один до одного. У цих умовах естетичного впливу середовища і планомірно організовуваного Е. ст діють як єдина система збагачення духовної культури людини. У СРСР, в умовах зрілого соціалістичного суспільства, трудящі не лише дістали широкий доступ до естетичних цінностей але і стали безпосередніми їх творцями. Е. ст ведеться планомірно, пов'язано з ідейно-етичним становленням особи, формуванням її активних життєвих позицій. КПРС направляє розвиток всіх видів художньої творчості на участь в загальнонародній справі будівництва комунізму.
Підготовка людини до сприйняття прекрасного в мистецтві, літературі, в житті, насолоді ним, правильна його оцінка — одне з найважливіших завдань Е. ст У соціалістичному суспільстві створюються необхідні умови для її вирішення, т. до. здесь успішно йдуть процеси збагачення мистецтва знанням життя і подальшого залучення трудящих до цінностей культури.
«Держава, — записано в ст. 27 Конституцій СРСР (1977), — піклується про охорону, примноження і широке використання духовних цінностей для етичного і естетичного виховання радянських людей, підвищення їх культурного рівня. У СРСР всемірно заохочується розвиток професійного мистецтва і народної художньої творчості». Е. ст народу активно сприяє діяльність союзів творчої інтелігенції — письменників, художників, композиторів, кінематографістів, а також будинків працівників мистецтв, літераторів, журналістів і інших, що надають постійну допомогу в розвитку народної творчості, організації художній самодіяльності трудящих, студентів і що вчаться. Цьому ж сприяють театральні суспільства, хорові суспільства, суспільства охорони пам'ятників історії і культури, охорона природи суспільства, різні творчі клуби. Організаційно-методичними і творчими центрами художньої самодіяльності є удома народної творчості (див. Будинок народної творчості ) , удома художній самодіяльності.
Е. ст в країні ведуть багаточисельні культосвітні установи — палаци і удома культури (серед них — удома культури професійно-технічних учбових закладів, що вчаться), клубні установи, народні університети, бібліотеки . Розвиток народної творчості, художній самодіяльності, формування естетичного смаку читачів — найважливіша частина їх культосвітньої роботи .
Е. ст народу здійснюють театри, концертні об'єднання, музеї, картинні галереї, виставки, кіно. Масовими засобами Е. ст стали телебачення, радіо, друк, літератури, що знайомлять з високохудожніми творами, і мистецтва, а також з літературознавством і іськусствознанієм. Літературна і мистецтвознавча критика сприяє поглибленню естетичних понять і сприйняття прекрасного.
Завданням Е. ст служать також фізична культура і спорт, направлені на формування естетики рухів, краси тіла, готовності до праці і оборони. Туризм надає широкі можливості ознайомлення з шедеврами мистецтва, пам'ятниками історії і культури, розширює естетичне сприйняття природи, героїки праці і бойової слави народу.
Естетичне і художнє виховання в дошкільних установах здійснюється за єдиною програмою. У загальноосвітніх школах, професійно-технічних училищах і середніх спеціальних учбових закладах Е. ст є частиною учбово-виховного процесу, ведеться у зв'язку з вивченням всіх учбових предметів, особливо літератури, в загальноосвітніх школах також на уроках образотворчого мистецтва (1-й — 6-й класи), співу і музики (1-й — 7-й класи), у внеучебноє час, входить в діяльність піонерської і комсомольської організацій. Поглибленому вивченню художньої літератури і мистецтва сприяють факультативні курси. Велику роботу по розвитку творчих здібностей і дарувань в області літератури, музики, співу, хореографії театру, образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва та інші ведуть дитячі позашкільні установи . Проблеми Е. ст дітей розробляються науково-дослідними педагогічними інститутами АПН(Агентство друку Новини) СССР(Академія педагогічних наук СРСР) і міністерств освіти (народної освіти) союзних республік (див. Педагогічні інститути научно-ісследовательськие). У складі АПН(Агентство друку Новини) СССР(Академія педагогічних наук СРСР) є спеціальний Науково-дослідний інститут художнього виховання.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Про мистецтво. (Збірка, 3 видавництва), т. 1—2, М., 1976; Ленін Ст І., Про літературу і мистецтво. [Збірка], 5 видавництво, М., 1976; КПРС про формування нового людини. Сб. документів і матеріалів (1965—1976), М., 1976; Брежнев Л. І., Ленінським курсом. Мови і статті, т. 4, М., 1974, с. 287—97, т. 5, М., 1976, с. 519—48; Крупськая Н. До., Педагогічні соч.(вигадування), т. 3, 5, 8, М., 1959—60; її ж. Про мистецтво і літературу. Статті, листи, вислови, Л.—М., 1963; Луначарський А. Ст, Собр. соч.(вигадування) Літературознавство. Критика. Естетика, т. 1—8, М., 1963—67; його ж, Про виховання і освіту. (Ізбр. соч.(вигадування)), М. 1976; Макаренко А. С., Соч., (2 видавництва), т. 4—5, М., 1957—58; Програма виховання в дитячому саду, 8 видавництво, М., 1978; Ліхачев Би. Т., Естетика виховання, М., 1972; Естетичне виховання школярів, під ред. А. І. Бурова і Б. Т. Ліхачева, М., 1974; Основи естетичного виховання, (під ред. Г. Л. Абрамовіча і ін.), М., 1975.
