Культосвітня робота в СРСР, система заходів, сприяючих комуністичному вихованню і політичній освіті трудящих, підйому їх загального культурного рівня, розвитку творчих здібностей, організації дозвілля. До.-п. р. є складовою частиною ідеологічної діяльності Комуністичної партії і Радянської держави, профспілок, комсомолу.
Під терміном «До.-п. р.» розуміють направлену діяльність клубних установ, масових бібліотек, парків і садів культури і відпочинку; велике місце займає До.-п. р. в роботі музеїв, кінотеатрів, театрів і ін. установ культури, а також радіо і телебачення. У широкому сенсі поняттям До.-п. р. охоплюється будь-яка організована зовні учбових закладів діяльність, сприяюча культурному зростанню людини.
Становлення і розвиток До.-п. р. як самостійної області ідеологічної діяльності почалися після перемоги Жовтневої революції 1917 і безпосередньо пов'язані із здійсненням в СРСР культурній революції . Головні завдання і найважливіші принципи До.-п. р. визначені Ст І. Леніном, розвинені в рішеннях з'їздів Комуністичної партії, в постановах ЦК КПРС по ідеологічних питаннях. Ленін розглядав До.-п. р. як частина партійної справи і в той же час як здійснення культурно-виховної функції Радянської держави. Ета найважливіша ідея була покладена в основу створеного в системі Наркомпроса РРФСР в листопаді 1920 Головного політіко-освітнього комітету (Главполітпросвет ) , партійного і державного керівництва цією областю, що об'єднало функції. Значний вклад в розробку теорії і практики До.-п. р. вніс Н. До. Крупськая, що керувала з перших днів Радянської влади Позашкільним відділом Наркомпроса РРФСР, а з 1920 — Главполітпросветом.
Надалі у міру зростання і вдосконалення До.-п. р., створення багатообразної мережі культосвітніх установ механізм керівництва До.-п. р. відповідно змінювався. У наркомпросах (пізніше міністерствах освіти союзних республік) створюються управління хат-читалень і будинків культури, управління бібліотек і т. п. З 1945 керівництво До.-л. р. передається в спеціально створені комітети у справах культосвітніх установ при Радах Міністрів союзних республік, а з 1953 в міністерство культури СРСР і міністерства культури союзних республік.
До.-п. р. в СРСР має наступні основні напрями: формування комуністичного світогляду, трудове виховання, етичне виховання, атеїстичне виховання, науково-технічна пропаганда і поширення економічних знань, естетичне виховання, фізичне виховання, організація художньої самодіяльності, відпочинку і розваг. Форми До.-п. р. постійно розвиваються і удосконалюються. Поряд з такими традиційними формами, як бесіди, лекції, доповіді, спектаклі, концерти, в клубних установах все ширше проводяться тематичні вечори, читацькі конференції, усні журнали, створюються народні університети, кінолекторії, любительські об'єднання по інтересах і т. п. Велике місце в До.-п. р. займає художня самодіяльність ; з 60-х рр. почала розвиватися її вища форма — народні театри . В 1971 в СРСР працювали 133 тис. клубних установ, 128,6 тис. масових бібліотек (із загальним фондом 1366,1 млн. екземпляр книг і журналів), 553 професійних театру (понад 114 млн. відвідинах), 1173 музеї (понад 110 млн. відвідин), 157,1 тис. кіноустановок (4656 млн. відвідин кіносеансів). У клубних установах за 1970 проведено 5273 тис. лекцій і доповідей (було присутньо понад 477 млн. чоловік), дано 2334 тис. спектаклів і концертів силами художньої самодіяльності (було присутньо 417,4 млн. чоловік), працювали 440 тис. кружків (6951 тис. учасників); у 1970 налічувалося близько 16 тис. народних університетів з 3218 тис. слухачів.
Всесоюзне суспільство «Знання» і його відділення на місцях організовують читання публічних лекцій, беруть активну участь в роботі народних університетів і т. п. За 1970 суспільством «Знання» проведене 18237 тис. лекцій, на яких присутнє 951 млн. чоловік. Велику До.-п. р. проводять комсомол і ін. громадські організації, відділи пропаганди союзів письменників, композиторів, художників, кінематографістів, республіканські хорові суспільства, суспільства охорони пам'ятників історії і культури і т. д.
Підготовка кадрів культосвітніх працівників ведеться в інститутах культури, вищих профспілкових школах, культосвітніх училищах, бібліотечних технікумах (див. Культосвітнє утворення ) . У ряді педагогічних, медичних, з.-х.(сільськогосподарський) і ін. вузів в 60-і рр. створені факультети суспільних професій, що готують суспільних керівників До.-п. р. паралельно з основною спеціальністю. Для розробки теорії і методики До.-п. р. в 1969 в Москві утворений Науково-дослідний інститут культури міністерства культури РРФСР. У всіх союзних і автономних республіках, в краях і областях діють методичні кабінети культосвітньої роботи, удома народної творчості і удома художньої самодіяльності.
Питання До.-п. р. освітлюють головним чином в газеті «Радянська культура», в спеціальних журналах «Культосвітня робота», «Клуб і художня самодіяльність», «Соцiaлістична культура» (українською мовою) і журналах, присвячених До.-п. р., що виходять на вірменському, азербайджанському, естонському мовах.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 37, с. 463—64; т. 38, с. 329—32; т. 40, с. 160—65; т. 41, с. 138—50, 398, 408; т.44, с.155—75; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971, с. 278—79; Крупськая Н. До., Педагогічні вигадування, т. 7—9, М., 1959—60; Фрід Л. С., Нариси по історії розвитку політіко-освітньої роботи в РРФСР (1917—1929 рр.), Л., 1941; Культосвітня робота, [М], 1969; Клубоведеніє, М., 1972.
