Народні університети, 1) до СРСР — громадських учбових організацій, сприяючих самоосвіті, культурному розвитку і підвищенню професійного рівня трудящих. Після Жовтневої революції 1917 Н. в. виникали як одна з багаточисельних форм загальноосвітньої і культурно-просвітницької роботи. На 8-м-коді з'їзді РКП (б) (1919) в Програму партії був включений пункт про всесторонню державну допомогу Н. в. як одній з форм позашкільної освіти, «самоосвіти і саморозвитку робітників і селян». На новій основі Н. в. стали створюватися в кінці 50-х рр. в умовах розвиненого соціалістичного суспільства, науково-технічної революції і культурного прогресу, коли встало завдання організації безперервного утворення всього населення, формування всесторонньо розвиненої особи будівельника комунізму. Першими Н. в. нового типа з'явилися університети культури. У Програмі КПРС (1961) була відмічена необхідність подальшого розвитку системи Н. в. Цілі і завдання Н. в. різних профілів визначені в постанові ЦК КПРС від 8 жовтня 1968 «О поліпшенні роботи народних університетів». Місце Н. в. у загальній системі народної освіти закріплено в ст. 12 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту (1973). Відповідно до потреб суспільного розвитку, інтересів і запитів трудящих в системі Н. в. відбувається процес диференціація вчення: лише по основних галузях знань (суспільно-політичні, природничонаукові, економічні, сільськогосподарські, науково-технічні, педагогічні, медичні, правові і ін.) і культури (музика, кіно, образотворче мистецтво і ін.) налічується більше 50 профілів. У 1973 працювало близько 29 тис. Н. в., у яких виучувалося 7 млн. чіл. (у тому числі робітники складали 31% слухачів, службовців — 34%, колгоспники — 13%); викладацьку роботу вели на громадських засадах понад 508 тис. учених і фахівців. Вчення в Н. в. безкоштовне, без відриву від виробництва. Базою їх роботи є школи, вищі і середні спеціальні учбові заклади, клубні установи, виробничі приміщення підприємств, колгоспів і радгоспів. Засновниками Н. в. виступають Всесоюзне суспільство «Знання», ВЦСПС, комсомол, міністерства освіти, культури, вищої і середньої спеціальної освіти, охорони здоров'я, творчі союзи. Особлива роль належить Державному комітету Ради Міністрів СРСР з телебачення і радіомовлення, «Н, що організував. в. мільйонів». У союзних республіках, їх адміністративних центрах існують суспільні раді з керівництва Н. в. Загальне керівництво і координацію діяльності організацій, відповідальних за роботу Н. в., здійснює Центральну раду Н. в. у Москві (створений в 1968). У його складі 119 видних учених, громадські і державні діячі; голова — академік І. І. Артобольовський.
Літ.: Збірка документів про розвиток народних університетів в СРСР, М., 1971; Друга всесоюзна науково-методична конференція з проблем розвитку народних університетів, [ст 1—3], М., 1971—1972; Дубровіна Л. Ст, Народні університети, М., 1963.
2) У Західній Європі, США (з середини 19 ст) і дореволюційній Росії (з кінця 19 ст) під назвою «Н. в.» функціонували всілякі установи, що мали на меті поширення елементарних загальноосвітніх і професійних знань серед трудящих на користь розвитку капіталістичного виробництва. Перші Н. в. з'явилися в Данії в 40-х рр. (Foike höj skolen). У Англії в 1867 викладачем Кембріджського університету Д. Стюартом було розроблено положення про University Extension (читання курсу популярних лекцій з одного предмету, складання слухачами письмові роботи, яка потім перевірялася лектором, бесіди після лекції). За цим принципом організовувалася робота Н. в. у США, Німеччині, Бельгії і ін. країнах. У Франції Université Populaire мали характер дискусійного клубу. У Росії Н. в. організовувалися як учбові і культурно-просвітницькі установи для дорослих. Перший Н. в. — Пречистенськие курси — був відкритий в 1897 в Москві. В період Революції 1905—07 Н. в. фундирувалися повсюдно. У 1908 був проведений 1-ою Всеросійський з'їзд діячів суспільних Н. у.; відкрився Московський міський Н. в. ним. А. Л. Шанявського (див. Шанявського університет ). Більшовики широко використовували цю легальну форму культурно-просвітницької роботи для пропаганди марксизму серед робітників і селян. Проте з посиленням реакції царський уряд закрив майже все Н. в. Про розвиток Н. в. після Жовтневої революції 1917 див.(дивися) вищий — Н. в. у СРСР.
