Культурна революція
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Культурна революція

Культурна революція соціалістична, революційний процес духовного перетворення суспільства, складова частина соціалістичного будівництва, створення соціалістичною культури вищого рівня в розвитку світової культури, залучення трудящих до досягнень культури. До. р. направлений на перетворення всіх трудящих в соціально активних учасників культурно-історичного процесу, на формування нової людини. До. р. є одній з найважливіших закономірностей побудови соціалізму. Учення про До. р. як «цілій смузі суспільного розвитку» розроблено Ст І. Леніном, що визначив її суть, завдання і цілі (термін «культурна революція» введений Леніном в 1923 в роботі «Про кооперацію»). Відкинувши соціал-демократичні догматичні схеми про обов'язкову черговість соціальних перетворень і необхідності досягнення «високого рівня» культури як передумови соціального перевороту, В. І. Ленін після Жовтневої соціалістичної революції висунув програму До. р.

загрузка...

  До. р. обумовлений революційними перетвореннями в економіці і політиці (встановлення диктатури пролетаріату, усуспільнення засобів виробництва, соціалістична індустріалізація, колективізація сільського господарства). До. р. починається після завоювання влади робочим класом і здійснюється трудящими під керівництвом комуністичній партії. Вона є необхідною умовою побудови соціалізму. До. р. знищує духовне панування і культурну монополію буржуазії в суспільстві, перетворює відчужену від народу в умовах капіталізму культуру в його надбання, надаючи трудящим повну можливість на ділі користуватися благами культури, цивілізації і демократії (див. Ст І. Ленін, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 38, с. 94). Всі знаряддя культурної діяльності стають засобом поширення нової, соціалістичної культури. Ламаючи і відкидаючи все реакційне, відстале, застаріле в культурі, До. р. зберігає для нового суспільства все те коштовне, що було накопичене людством за його багатовікову історію, всю прогресивну культурну спадщину, творчо і критично розвиваючи кращі зразки, традиції, результати світової цивілізації «... з точки зору світобачення марксизму і умов життя і боротьби пролетаріату в епоху його диктатури» (там же, т. 41 с. 462). До. р. знаменує собою зміну закономірностей духовного розвитку антагоністичного суспільства, що виражали розрив культури і народу, що заглиблюється, панування реакційної культури, новими закономірностями духовного розвитку. На основі цих закономірностей відбувається становлення і затвердження соціалістичної і комуністичної культури. До. р. включає створення соціалістичної системи народної освіти і освіти, перевиховання буржуазної і формування нової соціалістичній інтелігенції, створення соціалістичної літератури і мистецтва, під'їм науки, формування нової моралі, затвердження атеїстичного світогляду, перебудову побуту і т. д. Найважливішою метою До. р. є перетворення принципів марксистсько-ленінської ідеології на особисті переконання людини, виховання уміння застосовувати ці принципи в практичній діяльності і вести безкомпромісну боротьбу з пережитками минулого, з буржуазними і ревізіоністськими поглядами. Соціалістичні культурні перетворення однакові по своїй суті і цілям в різних країнах і видозмінюються відповідно до національних і історичних особливостей даного народу, нації, країни, з рівнем їх економічного і культурного розвитку, досягнутим до початку До. р. В СРСР, де вперше в історії була здійснена До. р., її особливості визначалися значною відсталістю, успадкованою від старих буд, нерівномірністю економічного і культурного розвитку націй і народностей Росії, 73% населення у віці від 9 років і старше було безграмотним (перепис 1897). У перехідний період від капіталізму до соціалізму в СРСР була корінним чином перебудована система народної освіти, ліквідована масова неписьменність, створена широка мережа шкіл, вузів, культурно-просвітницьких установ. До. р. в національних республіках по темпах розвитку випереджав центральні райони країни. Перевиховання старою і прискорене формування нової інтелігенції, що вийшла з лав робочого класу і селянства, привело до розквіту науки, літератури і мистецтва . В Програмі КПРС (1961) оцінюється значення До. р.: «В країні здійснена культурна революція. Вона вивела трудові маси з духовного рабства і темноти, залучила їх до багатствам культури, накопиченим людством. Країна, більшість населення якої були безграмотною, зробила гігантський зліт до вершин науки і культури» (1972, с. 14). До. р. охопив всі соціальні, національні, етнічні групи, сприяючи розвитку їх співпраці і єдності на основі марксистсько-ленінського світогляду. Що спирається на принципи інтернаціоналізму, До. р. привів до всестороннього розвитку всіх національних культур, ліквідації відсталості ряду народів і націй в області культури. У СРСР вперше створена писемність близько 50 народностей, література видається на 89 мовах, радіомовлення ведеться більш ніж на 60 мовах народів СРСР. В ході інтенсивного розквіту і взаємозбагачення національних культур посилюються загальні межі єдиної інтернаціональної культури. Принципово чужа буржуазній установці на стандартизацію і нівелювання духовного життя, До. р. створює передумови для вільного розвитку всіх трудящих.

  До. р. сприяв подоланню протилежності між містом і селом, між людьми фізичної і розумової праці, зростанню політичної активності мас, залученню трудящих до управління суспільством, величезного підйому продуктивності суспільної праці.

  В результаті До. р. в СРСР оновився духовне життя робочого класу і колгоспного селянства, зріс їх культурно-технічний рівень, корінні зміни сталися в їх свідомості і побуті. З середовища селянства висувалися мільйони кваліфікованих колгоспників і робітників, фахівців, учених, громадських діячів. Успішно розгортається процес поступового підтягування культури сіла до рівня культури соціалістичного міста. До Жовтневій революції 1917 в Росії на 159 млн. чоловік населення доводилося 290 тис. фахівців. Загальна чисельність працівників, зайнятих переважно розумовою працею, в СРСР в 1973 досягла близько 33 млн. чоловік. За роки Радянської влади в 90 разів зросло число науковців, в 1972 їх налічувалося 1055,4 тис. чоловік (див. Інтелігенція ) .

  В зрілому соціалістичному суспільстві найважливішим завданням культурного розвитку стає створення всіх необхідних ідеологічних і культурних умов для перемоги комунізму, бо «від культурного зростання населення у величезній мірі залежать підйом продуктивних сил, прогрес техніки і організація виробництва, підвищення суспільної активності трудящих, розвиток демократичних основ самоврядності, комуністичне перевлаштування побуту» (там же, с. 129—30).

  Що розвивається науково-технічна революція і пов'язана з нею інтелектуалізація праці настійно вимагають залучення всіх трудящих до активної творчої діяльності, забезпечення масам можливості досягнення рівня культури, необхідного для активної участі в управлінні суспільством, для всестороннього розвитку особи. Керуючись марксистсько-ленінським ученням про До. р., члени співдружності соціалістичних держав творчо запозичують всі найбільш коштовне один у одного. Використання багатющого досвіду СРСР, міцніюча культурна консолідація соціалістичних країн сприяють подальшому розквіту кожної країни, збагаченню духовного потенціалу світової соціалістичної системи в цілому.

  Європейські соціалістичні країни, уникнувши громадянської війни, змогли вже в перші роки народної влади успішно вирішити багато завдань До. р. Відносно високий рівень розвитку продуктивних сил у ряді цих країн і допомога СРСР зумовили порівняно швидке здійснення культурних перетворень. В той же час сильний вплив релігії (наприклад, в Польщі) ускладнювало проведення До. р.

  Досвід До. р. в СРСР і ін. соціалістичних країнах робить великий вплив на культурний розвиток країн Азії, Африки, Латинської Америки, що завоювали національну незалежність (боротьба за ліквідацію масової неписьменності населення, перебудова і розширення народної освіти і освіти, створення нової демократичної школи, формування національної інтелігенції, становлення ідеології антиімперіалізму і антиколоніалізму і т. д.). Не маючи безпосередньо соціалістичного характеру, ці перетворення тісно пов'язані із загальними завданнями антифеодальної, антиімперіалістичної, демократичної революції і можуть розглядатися як національно-демократичний тип культурної революції.

  Нічого спільного з До. р. не має політична кампанія, що проводилася в Китаї в 2-ій половині 60-х рр. під назвою «Культурній революції», в ході якої знищувалися пам'ятники культури, насаджувався нігілізм по відношенню до світової культури, антиінтелектуалізм, переслідувалася інтелігенція.

  Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Німецька ідеологія, Соч., 2 видавництва, т. 3; їх же, Маніфест Комуністичної партії, там же, т. 4; Ленін Ст І., Про пролетарську культуру, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 41; його ж, Про кооперацію, там же; Програма КПРС (Прийнята XXII з'їздом КПРС), М., 1972, гл.(глав) 5; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Крупськая Н. До., Про пролетарську культуру в її кн.: Педагогічні вигадування, т. 7, М., 1959; Луначарський А. Ст, Культурна революція і громадськість. Мова на Другому з'їзді ОДН, М.— Л., 1929; Комунізм і культура, М., 1966; Будівництво комунізму і духовний світ людини, М., 1966; Культурна революція в СРСР. 1917—1965, М., 1967; Арнольдов А. І., Соціалізм і культурна революція, М-код.,1970; Ленінізм і розвиток соціалістичної культури, М.— Таш., 1971; КПРС на чолі культурної революції в СРСР, М., 1972.

  А. І. Арнольдов.