Культурно-національна автономія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Культурно-національна автономія

Культурно-національна автономія, опортуністична націоналістична теорія, висунута на початку 20 ст деякими діячами австрійської соціал-демократії і що була складовою частиною австромарксизма . Ця теорія претендувала на дозвіл національного питання в умовах австро-угорського багатонаціонального буржуазно-феодальної держави без ліквідації його соціальної основи. Найбільш видними представниками цієї теорії були До. Реннер і О. Бауер, хоча незалежно від них аналогічні погляди з деякими варіаціями виникли також і у словенських соціал-демократів (Е. Крістан і ін.).

  якнайповніше теорія До.-н. а. сформульована Бауером в книзі «Національне питання і соціал-демократія» (1907, русявий.(російський) пер.(переведення) 1909). «Всі нації, — писав Бауер, — де б вони не жили, завжди складали б корпорації, самостійно завідуючі своїми національними справами. У одному і тому ж місті жили б поруч, один одному не заважаючи, дві або декілька націй, які спокійно розвивали б форми своєї національної самоврядності, будували б свої освітні установи...» (указ. робота, СП(Збори постанов)Б, 1909, с. 368).

  Основою До.-н. а. була помилкова теорія нації як союзу однаково мислячих людей, що склався на грунті спільності долі. У теорії До.-н. а. нація відривалася від займаної території, ігнорувався розкол нації на протилежні класи. До.-н. а. зводила рішення національного питання лише до досягнення національної самоврядності, обмеженої питаннями культури, школи і мови, відірваними від політичної боротьби класів. На ділі це означало б ізоляцію, відокремлення різних частин пролетаріату за національною ознакою, підпорядкування його буржуазії.

  Викриваючи опортуністичний характер теорії До.-н. а., В. І. Ленін критикував також спроби перенести її на грунт багатонаціональної Російської держави, підмінити нею принципи інтернаціоналізму. П'ятнадцять робіт Леніна (написаних в 1913—14) містять критику австрійських і російських прибічників До.-н. а., бундовцев, меншовиків, буржуазних ідеологів і політиків. Ленін показав неспроможність теорії До.-н. а. і з позицій послідовного інтернаціоналізму довів, що «... пропаганда її є проповіддю витонченого націоналізму» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 24, з, 342). Ленін констатував, що теорія До.-н. а. виникла з ідеалістичної концепцій нації вузького круга соціал-демократичних лідерів і не мала жодного шансу на здійснення. «У Австрії культурно-національна автономія залишилася в значній мірі вигадкою літератора, яку не узяли серйозно самі австрійські соціал-демократи» (там же, с. 135). Ленін вказав також, що теорію До.-н. а. породило відчай її авторів, що не бачили можливості вирішення національної проблеми в Австро-Угорщині на дорозі достовірно революційної боротьби. В зв'язку з цим Ленін писав: «Лише на сході Європи, у відсталій феодальній Австрії клерикалізму, чиновницької, де всяке суспільне і політичне життя застопорене мізерно-дрібною бійкою (навіть гірше: сваркою, колотнечею) із-за мов, виникла ця ідея дрібного буржуа, що зневірився» (там же, с. 176).

  Утопічність теорії До.-н. а. була настільки велика, що не дивлячись на значний ідеологічний вплив Реннера і Бауера в австрійській соціал-демократії, вона не набула характеру партійного документа (див. Брюннськая програма ) . В_то_время_как Реннер продовжував сповідати теорію.-н. а., Бауер під тиском реальній дійсності почав фактично міняти свої позиції, не відмовляючись формально від До.-н. а., висував гасло територіальної автономії, а майже напередодні розпаду Австро-Угорщині в 1918 висунув гасло самовизначення націй з правом відділення. Т. о., теорія До.-н. а. продемонструвала свою теоретичну і практичну неспроможність.

  Літ.: Ленін Ст І., Робочий клас і національне питання, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 23; його ж, Тези з національного питання, там же; його ж, Про «культурно-національну» автономію, там же, т. 24; його ж, Про національну програму РСДРП, там же; його ж, Критичні замітки з національного питання, там же; його ж, Про право націй на самовизначення, там же, т. 25; Сталін І. Ст Марксизм і національне питання, Соч., т. 2, М., 1946.

  Ст М. Турок.