Науково-технічна революція, корінне, якісне перетворення продуктивних сил на основі перетворення науки на провідний чинник розвитку суспільного виробництва. В ході Н.-т. р., почало якій відноситься до середини 20 ст, бурхливо розвивається і завершується процес перетворення науки в безпосередню продуктивну силу. Н.-т. р. змінює всю подобу суспільного виробництва, умови, характер і вміст праці, структуру продуктивних сил, суспільного розподілу праці, галузеву і професійну структуру суспільства, веде до швидкого зростання продуктивності праці, надає дію на всі сторони життя суспільства, включаючи культуру, побут, психологію людей, взаємовідношення суспільства з природою, веде до різкого прискорення науково-технічного прогресу .
Н.-т. р. є закономірним етапом людської історії, характерним для епохи переходу від капіталізму до комунізму. Вона є світовим явищем, але форми її прояву, її течія і наслідки в соціалістичних і капіталістичних країнах принципово різні.
Н.-т. р. — тривалий процес, який має дві головні передумови, — науково-технічну і соціальну. Найважливішу роль в підготовці Н.-т. р. зіграли успіхи природознавства в кінці 19 — початку 20 вв.(століття), в результаті яких стався корінний переворот в поглядах на матерію і склалася нова картина світу. Цей переворот В. І. Ленін назвав «новітньою революцією в природознавстві» (див. Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 18, с. 264). Вона почалася відкриттям електрона, радію, перетворення хімічних елементів, створенням теорії відносності і квантовій теорії і ознаменувала собою прорив науки в область мікросвіту і великих швидкостей. Під впливом успіхів фізики в 20-х рр. 20 ст істотним змінам піддалися теоретичні основи хімії. Квантова теорія пояснила природу хімічних зв'язків, що, у свою чергу, відкрило перед наукою і виробництвом широкі можливості хімічного перетворення речовини. Почалося проникнення в механізм спадковості, розвивається генетика, формується хромосомна теорія.
Революційне зрушення сталося і в техніці, в першу чергу під впливом вживання електрики в промисловості і на транспорті. Було винайдено радіо, що набуло широкого поширення. Народилася авіація. У 40-х рр. наука вирішила проблему розщеплювання атомного ядра. Людство оволоділо атомною енергією. Найважливіше значення мало виникнення кібернетики . Дослідження по створенню атомних реакторів і атомної бомби вперше змусили капіталістичні держави організувати в рамках крупного національного науково-технічного проекту погоджену взаємодію науки і промисловості. Це послужило школою для здійснення подальших загальнонаціональних науково-технічних дослідницьких програм. Але, можливо, ще більше значення мав психологічний ефект використання атомної енергії — людство переконалося в колосальних перетворюючих можливостях науки і її практичного вживання. Почалося різке зростання асигнувань на науку, числа дослідницьких установ. Наукова діяльність стала масовою професією. У 2-ій половині 50-х рр. під впливом успіхів СРСР у вивченні космосу і радянського досвіду організації і планерування науки в більшості країн почалося створення загальнодержавних органів планерування і управління науковою діяльністю. Посилилися безпосередні зв'язки між науковими і технічними розробками, прискорилося використання наукових досягнень у виробництві. У 50-і рр. створюються і отримують широке вживання в наукових дослідженнях, виробництві, а потім і управлінні електронно-обчислювальні машини (ЕОМ), що стали символом Н.-т. р. Їх появу знаменує початок поступової передачі машині виконання логічних функцій людини, а в перспективі — перехід до комплексної автоматизації виробництва і управління. ЕОМ(електронна обчислювальна машина) — принципово новий вигляд техніки, що змінює положення і роль людини в процесі виробництва.
В 40—50-і рр. під впливом найбільших наукових і технічних відкриттів відбуваються корінні зрушення в структурі більшості наук і науковій діяльності; зростає взаємодія науки з технікою і виробництвом. Так, в 40—50-і рр. людство вступає в період Н.-т. р.
На сучасному етапі свого розвитку Н.-т. р. характеризується наступними основними межами. 1) Перетворенням науки на безпосередню продуктивну силу в результаті злиття воєдино переворотів в науці, техніці і виробництві, посилення взаємодії між ними і скорочення термінів від народження нової наукової ідеї до її виробничого втілення. 2) Новим етапом суспільного розподілу праці, пов'язаним з перетворенням науки на провідну сферу економічної і соціальної діяльності, що набуває масового характеру. 3) Якісним перетворенням всіх елементів продуктивних сил — предмету праці, знарядь виробництва і самого працівника; зростаючою інтенсифікацією всього процесу виробництва завдяки його науковій організації і раціоналізації, зниженню матеріаломісткості капіталоємності і трудомісткості продукції: нове знання, що набуває суспільством, в своєрідній формі «заміщає» витрати на сировину, устаткування і робочу силу, багато разів окупаючи витрати на наукові дослідження і технічні розробки. 4) Зміною характеру і вмісту праці, зростанням в нім ролі творчих елементів; перетворенням процесу виробництва «... з простого процесу праці в науковий процес...» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 46, ч. 2, с. 208). 5) Виникненням на цій основі матеріально-технічних передумов подолання протилежності і істотних відмінностей між розумовою і фізичною працею, між містом і селом, між невиробничою і виробничою сферою. 6) Створенням нових, потенційно безмежних джерел енергії і штучних матеріалів із заздалегідь заданими властивостями. 7) Величезним підвищенням соціального і економічного значення інформаційної діяльності як засоби для забезпечення наукової організації, контролю і управління суспільним виробництвом; гігантським розвитком засобів масовій комунікації . 8) Зростанням рівня загальної і спеціальної освіти і культури трудящих; збільшенням вільного часу. 9) Зростанням взаємодії наук, комплексного дослідження складних проблем, ролі суспільних наук і ідеологічної боротьби. 10) Різким прискоренням суспільного прогресу подальшою інтернаціоналізацією всієї людської діяльності в масштабі планети, виникненням так званих «екологічних проблем» і необхідністю у зв'язку з цим наукового регулювання системи «суспільство — природа».
Поряд з основними межами Н.-т. р. можна виділити її головні науково-технічні напрями: комплексна автоматизація виробництва, контролю і управління виробництвом; відкриття і використання нового вигляду енергії; створення і вживання нових конструкційних матеріалів. Проте суть Н.-т. р. не зводиться ні до її характерних меж, ні, тим більше, до тих або інших навіть найкрупнішим науковим відкриттям або напрямам наукового і технічного прогресу. Н.-т. р. означає не просто вживання нового вигляду енергії і матеріалів, ЕОМ(електронна обчислювальна машина) і навіть комплексній автоматизації виробництва і управління, а перебудову всього технічного базису, всього технологічного способу виробництва, починаючи з використання матеріалів і енергетичних процесів і кінчаючи системою машин і формами організації і управління, відношенням людини до процесу виробництва.
Н.-т. р. створює передумови для виникнення єдиної системи найважливіших сфер людської діяльності: теоретичного пізнання закономірностей природи і суспільства (наука), комплексу технічних засобів і досвіду перетворення природи (техніка), процесу створення матеріальних благ (виробництво) і способів раціонального взаємозв'язку практичних дій в процесі виробництва (управління).
Перетворення науки на провідну ланку в системі наука — техніка — виробництво не означає зведення двох інших ланок цієї системи до пасивної ролі тих, що лише сприймають імпульси, що йдуть від науки. Суспільне виробництво є найважливішою умовою існування науки, і його потреби як і раніше служать головною рушійною силою її розвитку. Проте, на відміну від попереднього періоду, до науки перейшла роль, що найбільш революціонізувала, активна. Це знаходить вираження в тому, що вона відкриває нові класи речовин і процесів, і особливо в тому, що на основі результатів фундаментальних наукових досліджень виникають принципово нові галузі виробництва, які не могли б розвинутися з попередньої виробничої практики (атомні реактори, сучасна радіоелектронна і обчислювальна техніка, квантова електроніка, відкриття коди передачі спадкових властивостей організму і ін.). В умовах Н.-т. р. сама практика вимагає, щоб наука випереджала техніку, виробництво, а останнє все більше перетворювалося на технологічне втілення науки.
Посилення ролі науки супроводиться ускладненням її структури. Цей процес знаходить вираження в бурхливому розвитку прикладних досліджень, проектно-конструкторських і дослідно-конструкторських робіт як ланок, що пов'язують фундаментальні дослідження з виробництвом, в зростанні ролі комплексних міждисциплінарних досліджень, посиленні взаємозв'язку природних, технічних і суспільних наук, нарешті, у виникненні спеціальних дисциплін, що вивчають закономірності розвитку, умови і чинники підвищення ефективності самої наукової діяльності (див. Наукознавство ) .
Науково-технічний переворот революціонізувало сільськогосподарське виробництво, перетворюючи з.-х.(сільськогосподарський) праця в різновид індустріальної праці. Одночасно сільським устроєм життя усе більш поступається місце міському. Зростання науки, техніки і промисловості сприяє інтенсивною урбанізації, а розвиток засобів масової комунікації і сучасного транспорту сприяє інтернаціоналізації культурного життя.
В процесі Н.-т. р. в нову фазу вступають стосунки суспільства і природи . Неконтрольована дія технічної цивілізації на природу приводить до серйозних шкідливих наслідків. Тому людина із споживача природних багатств, яким він був до останнього часу, повинен перетворитися на справжнього господаря природи, що піклується про збереження і множення її багатств. Перед людством на повний зріст встала так звана «екологічна проблема», або завдання збереження і наукового регулювання місця свого існування.
В умовах Н.-т. р. зростає взаємозв'язок різних процесів і явищ, що підсилює значення комплексного підходу до будь-якої крупної проблеми. У зв'язку з цим стала особливо необхідна тісна взаємодія суспільних, природних і технічних наук, їх органічна єдність, яка здатна у все зростаючій мірі впливати на підвищення ефективності суспільного виробництва, поліпшення умов життя і зростання культури, забезпечувати всесторонній аналіз Н.-т. р.
Зміна вмісту праці, що поступово відбувається в ході Н.-т. р. в різних сферах суспільства, істотно змінило вимоги до трудових ресурсів. Поряд із збільшенням об'єму обов'язкової загальної освіти виникає проблема підвищення і зміни кваліфікації працівників, можливості їх періодичної перепідготовки, особливо в сферах праці, що найінтенсивніше розвиваються.
Масштаби і темпи змін у виробництві і суспільному житті, які несе з собою Н.-т. р., з небувалою до цих пір гостротою викликають необхідність своєчасного і як можна повнішого передбачення сукупності їх наслідків, як у сфері економіки, так і в соціальній сфері, їх впливи на суспільство людину і природу.
Справжнім носієм Н -т. р. виступає робочий клас, бо він є не лише головною продуктивною силою суспільства, але і єдиним класом, зацікавленим в послідовному, повному розвитку Н.-т. р. При капіталізмі, борючись за своє соціальне звільнення, за ліквідацію капіталістичних стосунків, робочий клас одночасно відкриває дорогу для повного розвитку Н.-т. р. на користь всіх трудящих.
Н.-т. р. створює передумови для корінної зміни характеру виробництва і функцій головної продуктивної сили — трудящих. Вона пред'являє зростаючі вимоги до професійних знань, кваліфікації, організаційних здібностей, а також до загального культурного і інтелектуального рівня працівників, підвищує роль моральних стимул-реакцій і особистої відповідальності в праці. Вмістом праці поступово стане контроль і управління виробництвом, розкриття і використання законів природи, розробка і введення прогресивної технології, нових матеріалів і видів енергії, знарядь і засобів праці, перетворення середовища життя людей. Необхідною умовою цього є соціальне звільнення трудящих, розвиток людського чинника Н.-т. р. — підвищення освіти і загальної культури всіх членів суспільства, створення необмеженого простору для всестороннього розвитку людини, який може бути забезпечене лише в процесі побудови комунізму.
Успіхи науки і техніки в 1-ої половини 20 ст могли перерости в Н.-т. р. лише при певному рівні соціально-економічного розвитку суспільства. Н.-т. р. став можливим завдяки високій мірі розвитку продуктивних сил і усуспільнення виробництва.
Н. -т. р., як і передуючі технологічні перевороти в історії суспільства, володіє відносною самостійністю і внутрішньою логікою свого розвитку. Подібно до промислової революції кінця 18 — почала 19 вв.(століття), яка в одних країнах почалася після буржуазної революції, а в інших — до неї, Н.-т. р. в сучасну епоху одночасно відбувається як в соціалістичних, так і в капіталістичних країнах, а також втягує в свою орбіту країни «третього світу, що розвиваються». Н.-т. р. загострює економічні протиріччя і соціальні конфлікти капіталістичних системи і, кінець кінцем, не може уміщатися в її межах.
В. І. Ленін підкреслював, що за кожним корінним технічним переворотом «... неминуче йде найкрутіша ломка суспільних стосунків виробництва...» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 3, с. 455). Н.-т. р. перетворить продуктивні сили, але їх корінна зміна неможлива без відповідного якісного перетворення суспільних стосунків. Як промислова революція кінця 18 — почала 19 вв.(століття), що заклала основи матеріально-технічної бази капіталізму, мала потребу для свого здійснення не лише в корінному технічному перетворенні виробництва, але і в глибокому перетворенні соціальної структури суспільства, так і сучасна Н.-т. р. вимагає для власного повного розвитку не лише перетворення технології виробництва, але і революційного перетворення суспільства. Глибоко оголює несумісність вільного розвитку сучасних продуктивних сил з капіталістичним способом виробництва, Н.-т. р. підсилив об'єктивну необхідність переходу від капіталізму до соціалізму і тим самим стала важливим чинником світового революційного процесу. Навпаки, в соціалістичних країнах створення матеріально-технічної бази комунізму і ін. передумов переходу до комунізму передбачає органічну сполуку досягнень Н.-т. р. з перевагами соціалістичної системи. У сучасних умовах Н.-т. р. «... стала однією з головних ділянок історичного змагання між капіталізмом і соціалізмом... » (Міжнародна нарада комуністичних і робочих партій. Документи і матеріали, М., 1969, с. 303).
Усесвітній характер Н.-т. р. настійно вимагає розвитку міжнародної науково-технічної співпраці, у тому числі і між державами з різних соціальних буд. Це диктується головним чином тим обставиною, що цілий ряд наслідків Н.-т. р. виходить далеко за національні і навіть континентальні рамки і вимагає об'єднання зусиль багатьох країн і міжнародного регулювання, наприклад боротьба із забрудненням довкілля, використання космічних супутників зв'язку, розробка ресурсів Світового океану і т.д. З цим пов'язана взаємна зацікавленість всіх країн в обміні науково-технічними досягненнями.
Для світової соціалістичної системи Н.-т. р. є природним продовженням корінних соціальних перетворень. Світова система соціалізму свідомо ставить Н.-т. р. на службу соціальному прогресу. В умовах соціалізму Н.-т. р. сприяє подальшому вдосконаленню соціальної структури суспільства і суспільних стосунків.
Капіталістичне вживання досягнень Н.-т. р. підпорядковано, перш за все, інтересам монополій і направлено на зміцнення їх економічних і політичних позицій. Розвинені капіталістичні країни мають в своєму розпорядженні високоорганізований виробничий механізм і солідну науково-дослідну базу. У 50-і рр. значно посилилося прагнення монополістичного капіталу шляхом державного втручання знайти організаційні форми, що дозволяють здолати перешкоди зростанню продуктивних сил. Поширення набувають програмування і прогнозування технічного прогресу і наукових досліджень.
Сучасна наука і техніка можуть ефективно розвиватися лише за умови скоординованої економіки, планового розподілу ресурсів в масштабі держави або, принаймні, цілій галузі, вимагають управління всією складною системою соціально-економічних процесів на користь всього суспільства. Проте капіталістичний спосіб виробництва не може створити таких умов, необхідних для реалізації можливостей науки і техніки. Масштаби науково-технічного прогресу в найбільш розвинених капіталістичних країнах далеко не відповідають наявному науково-технічному потенціалу. Рушійною силою науково-технічного прогресу в умовах капіталізму залишається конкуренція і гонитва за прибутком, що протіворечит потребам розвитку науки і техніки. Капіталізм потребує науки, але в той же час стримує її розвиток. Стосунки людей у сфері науки перетворюються на стосунки між працею і капіталом. Учений виявляється в положення особи, що продає свою працю капіталістові, який монополізує право на експлуатацію його результатів. Наукові дослідження використовуються як найважливіше знаряддя запеклої конкурентної боротьби між монополіями.
В рамках окремих крупних капіталістичних фірм досягнута серйозна постановка науково-дослідної і дослідно-конструкторської робіт, ефективне впровадження нової техніки і технології, продиктоване необхідністю конкурентної боротьби. Об'єктивні потреби усуспільнення і інтернаціоналізації виробництва в умовах Н.-т. р. викликали значне зростання так званих «наднаціональних корпорацій», які за об'ємом зайнятих перевершили багато капіталістичних держав.
Відоме розширення функцій капіталістичної держави в результаті його зрощення з монополіями, спроби державного програмування і регулювання дозволяють тимчасово ослабляти найбільш гострі протиріччя, які в результаті лише накопичуються і заглиблюються. Підтримка державою тих або інших напрямів науки і техніки сприяє їх успіхам, але, оскільки таке втручання переслідує інтереси монополій, військово-промислового комплексу, науково-технічний прогрес набуває в капіталістичних країнах однобічного напряму, а його результати часто протилежні до інтересів суспільства і проголошених цілей, приводять до величезному марнотратству науково-технічного потенціалу. Капіталізм не може здолати стихійний характер суспільного виробництва і використовувати величезну силу кооперації, планерування і управління в масштабах всього суспільства, усунути основне протиріччя — між продуктивними силами і виробничими стосунками, суспільним характером виробництва і приватним характером привласнення.
Капіталістичне суспільство різко обмежує можливості, Н, що відкриваються.-т. р. для розвитку самої людини, а частенько обумовлює їх реалізацію в потворній формі (стандартизація способу життя, «масова культура», відчуження особи). Навпаки, при соціалізмі Н.-т. р. створює умови для підвищення загальнокультурного і науково-технічного рівня трудящих і тим самим є найважливішим засобом всестороннього розвитку особи.
Тлумачення суті і соціальних наслідків Н.-т. р. є полем гострої боротьби марксистсько-ленінської і буржуазної ідеологій.
Спочатку теоретики буржуазних реформістів намагалися тлумачити Н.-т. р. як просте продовження промислової революції або ж як її «друге видання» (концепція «другої промислової революції»). У міру того як своєрідність Н.-т. р. ставало очевидним, а її соціальні наслідки необоротними, більшість буржуазно-ліберальних і реформістів соціологів і економістів встали на позиції технологічного радикалізму і соціального консерватизму, протиставляючи в своїх концепціях «постіндустріального суспільства», «технотронного суспільства» технологічну революцію соціальної, визвольному руху трудящих. Як у відповідь реакція багато «нові ліві» на Заході зайняли протилежну позицію — технологічного песимізму у поєднанні з соціальним радикалізмом (Р. Маркузе, П. Гудмен, Т. Роззак — США, і ін.). Звинувачуючи своїх противників в бездушному сциентізме, в прагненні поневолити людину за допомогою науки і техніки, ці дрібнобуржуазні радикали називають себе єдиними гуманістами, закликають до відмови від раціонального знання на користь містики, релігійного оновлення людства. Марксисти відкидають обидві ці позиції як однобічні і теоретично неспроможні. Н.-т. р. не в змозі вирішити економічні і соціальні протиріччя антагоністичного суспільства і привести людство до матеріального достатку без радикальних соціальних перетворень суспільства на соціалістичних початках. Наївними і утопічними є також лівацькі вистави, згідно з якими можна нібито побудувати справедливе суспільство за допомогою одних лише політичних засобів, без Н.-т. р.
Загострення протиріч капіталізму у зв'язку з Н.-т. р. викликало на Заході широке поширення так званої «технофобії», тобто ворожості до науки і техніки як серед консервативно налагодженої частини населення, так і серед ліберально-демократичної інтелігенції. Несумісність капіталізму з подальшим розвитком Н.-т. р. отримав мінливе ідеологічне віддзеркалення в соціально-песимістичних концепціях «меж зростання», «екологічної кризи людства», «нульового зростання» що воскрешають погляди мальтузіанства. Багаточисельні соціальні прогнози такого роду свідчать, проте, не про наявність якихось об'єктивних «меж зростання», а про межі екстраполяції як методу передбачення майбутнього і про межі капіталізму як суспільну формацію.
Основоположники марксизму-ленінізму неодноразово вказували, що комунізм і наука неотделіми, що комуністичне суспільство буде суспільством, що забезпечує повне розкриття здібностей всіх своїх членів і повне задоволення їх високорозвинених потреб на основі вищих досягнень науки, техніки і організації. Як для перемоги комунізму необхідне максимальне використання можливостей Н.-т. р., так і Н.-т. р. має потребу для свого розвитку в подальшому вдосконаленні соціалістичних суспільних стосунків і їх поступовому переростанні в комуністичних.
Літ.: Науково-технічна революція і суспільний прогрес, М., 1969; Сучасна науково-технічна революція. Історичне дослідження, 2 видавництва, М., 1970; Сучасна науково-технічна революція в розвинених капіталістичних країнах: економічні проблеми, М., 1971; Іванов Н. П., Науково-технічна революція і питання підготовки кадрів в розвинених країнах капіталізму, М., 1971; Гвішиані Д. М., Мікулінський С. Р., Науково-технічна революція і соціальний прогрес, «Комуніст», 1971 № 17; Афанасьев Ст Р. Науково-технічна революція, управління, освіта, М., 1972; Науково-технічна революція і соціальний прогрес. [Сб. ст.], М., 1972; Урбанізація, науково-технічна революція і робочий клас, М., 1972; Науково-технічна революція і соціалізм, М., 1973; Людина — наука — техніка, М., 1973; Боротьба ідей і науково-технічна революція, М., 1973; Марков Н. Ст, Науково-технічна революція: аналіз, перспективи, наслідки, М., 1973; Науково-технічна революція і суспільство М., 1973; Гвішиані Д. М., Науково-технічна революція і соціальний прогрес, «Питання філософії», 1974 № 4; Глагольов Ст Ф., Гудожник Р. С., Козіков І. А., Сучасна науково-технічна революція, М., 1974.
