Науково-технічна співпраця соціалістичних країн, один з найважливіших напрямів міжнародного соціалістичного розподілу праці . Виражається в обміні між соціалістичними країнами науковим і виробничим досвідом, розподілі праці і кооперації в проведенні науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт; співпраці в області науково-технічної інформації, винахідництва, підготовки наукових кадрів. Науково-технічна співпраця в своєму розвитку прошло ряд етапів. Спочатку воно проводилося переважно на двосторонній основі (відповідно до угод про науково-технічну співпрацю) і полягало головним чином у взаємному, практично безвідплатному обміні науково-технічною документацією (у 1949 принцип безоплатності був закріплений вирішенням 2-ої сесії СЕВ(Рада економічній взаємодопомозі)) і відряджанні фахівців для передачі і запозичення науково-технічного і виробничого досвіду. На початок 1970 СРСР передав соціалістичним країнам понад 76 тис. комплектів технічної документації, зразків виробів і матеріалів, отримавши від них 23 тис. комплектів. Потім стали створюватися міжнародні науково-технічні центри для спільного вирішення загальних проблем науки і техніки (наприклад, Об'єднаний інститут ядерних досліджень 1956), отримала розвиток багатобічна співпраця (головним чином в рамках постійних комісій СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги)), почала здійснюватися двостороння і багатобічна (з 1964) координація наукових і технічних досліджень. Остання дозволяє на основі планів, що складаються на п'ятирічку, організувати співпрацю зацікавлених країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) в проведенні досліджень, що представляють взаємний інтерес обмінюватися науковими результатами, скорочувати дублювання досліджень. Отримують розвиток безпосередні зв'язки родинних науково-дослідних організацій, міністерств і відомств, що виражаються в обміні досвідом, координації і спільному проведенні дослідницьких робіт. З середини 60-х рр. у зв'язку з новими завданнями в області науково-технічного прогресу отримує розвиток договірна кооперація в проведенні досліджень, практика взаємного продажу ліцензій, що дозволяє підвищити ефективність і взаємовигідність науково-технічної співпраці соціалістичних країн, здійснюваної на сучасному етапі, як на початках безоплатності, так і в госпрозрахункових формах.
Якісно новий етап науково-технічної співпраці пов'язаний з курсом на розвиток соціалістичної економічної інтеграції (див. Інтеграція соціалістична економічна ), найважливішою частиною якої виступає науково-технічна інтеграція країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги). Вона характеризується формуванням погодженої науково-технічної політики цих країн, розвитком комплексних форм співпраці, що дозволяють вирішувати взаємозв'язані проблеми науково-технічної і виробничо-торгівельної кооперації, розширенням спільних досліджень. При цьому проводяться взаємні консультації по основних питанням науково-технічної політики, розробляються науково-технічні прогнози, здійснюється координація планів науково-дослідних робіт, спільне планерування розробки окремих наукових і технічних проблем, вдосконалення форм співпраці, що склалися. Створюється система міжнародних науково-технічних центрів і організацій. Формується міжнародна система науково-технічної інформації, заглиблюється співпраця в області винахідництва і патентної справи, підготовки наукових кадрів, матеріального забезпечення досліджень. Все це сприяє прискоренню темпів науково-технічного прогресу і підвищенню ефективності виробництва в соціалістичних країнах, зближенню рівнів їх економічного розвитку, поступовому формуванню цілісного високорозвиненого науково-технічного потенціалу соціалістичної співдружності.
Науково-технічна співпраця соціалістичних країн охоплює також співпраця з капіталістичними країнами, що розвиваються і розвиненими. Поряд з наданням країнам технічного сприяння, що розвиваються, в будівництві і освоєнні нових підприємств, в підготовці національних кадрів співпраця стала здійснюватися шляхом проведення спільних досліджень, обміну технічною документацією і ліцензіями на основі міждержавних угод.
Значні перспективи є для розвитку науково-технічної співпраці з країнами Західної Європи, США, Японією, що проводиться на основі міждержавних угод і угод з провідними фірмами. Так, до 1972 СРСР проводив таку співпрацю з 420 фірмами по 600 проблемам. Одночасно з обміном інформацією тут отримує розвиток співпраця в області досліджень і освоєнні їх результатів, впровадження нових технологічних процесів і створення сучасних виробництв.
Соціалістичні країни беруть участь в діяльності міжнародних організацій усесвітнього і регіонального характеру, які вивчають глобальні проблеми (охорона довкілля, раціональне використання природних ресурсів і ін.), що вимагають співпраці в їх рішенні багатьох країн.
Літ.: Комплексна програма подальшого поглиблення і вдосконалення співпраці і розвитку соціалістичної економічної інтеграції країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), М., 1971; Биків А. Н., Науково-технічні зв'язки країн соціалізму, М., 1970; Науково-технічний прогрес і співпраця країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), М., 1973; Багатобічне економічне співробітництво соціалістичних держав. [Сб. документів], 2 видавництва, М., 1972: Загальноєвропейське економічне співробітництво, М., 1973; Науково-технічний прогрес і співпраця країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), М. 1973.
