Інтеграція соціалістична економічна, свідомо і планомірно регульований комуністичними і робочими партіями і урядами країн — членів Ради економічної взаємодопомоги (СЕВ) процес міжнародного соціалістичного розподілу праці, зближення їх економік і формування сучасної високоефективної структури національних господарств, поступового зближення і вирівнювання рівнів їх економічного розвитку, формування глибоких і стійких зв'язків в основних галузях економіки, науки і техніки, розширення і зміцнення міжнародного ринку цих країн, вдосконалення товарно-грошових стосунків.
Курс на економічну інтеграцію — загальний курс країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги). Це знайшло віддзеркалення в документах КПРС, з'їздів і пленумів комуністичних і робочих партій інших соціалістичних країн, що відбулися в 60-і рр. Він зафіксований як програмна установка в рішеннях 23-ої (спеціальною, квітень 1969) і 24-ої (травень 1970) сесій СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) і в прийнятою у виконання цих рішень 25-ою сесією Ради (липень 1971) Комплексній програмі подальшого поглиблення і вдосконалення співпраці і розвитку соціалістичної економічної інтеграції країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), складеною стосовно конкретним історичним умовам сучасного етапу будівництва соціалізму і комунізму. Заходи, передбачені програмою, розраховані на поетапну реалізацію протягом 15—20 років.
Економічна інтеграція соціалістичних країн поставлена в порядок дня всім ходом розвитку їх господарства і політики. Вона, з одного боку, є природним продовженням досягнутих результатів економічного і науково-технічного співробітництва країн соціалізму, а з іншої — свідчить про новий історичний етап їх зближення. Нові умови співпраці визначаються досягнутим соціалістичними країнами високим економічним і науковим потенціалом, структурними змінами в їх економіці, можливостями і вимогами науково-технічної революції, посиленням потреби в інтернаціоналізації господарського життя.
В здійсненні І. с. е. знаходить своє вираження вказана В. І. Леніним тенденція «...к створенню єдиного, по загальному плану регульованого пролетаріатом всіх націй, усесвітнього господарства як цілого, яка тенденція сповна виразно виявлена вже при капіталізмі і безумовно підлягає подальшому розвитку і повному завершенню при соціалізмі» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 41, с. 164).
Закономірний процес подальшого розвитку І. с. е. — важливий чинник зростання економічної потужності світової системи соціалізму зміцнення її єдності, забезпечення кінець кінцем перемоги соціалізму над капіталізмом.
В період після 2-ої світової війни 1939—45 в загальносвітовому розвитку особливо різко посилилася об'єктивна тенденція до інтернаціоналізації виробництва і обміну, економічному життю взагалі. Практика розвинених в індустріальному відношенні країн наочно показує, що сучасні продуктивні сили можуть найефективніше розвиватися лише як міжнародні продуктивні сили. Це обумовлено рядом взаємозв'язаних чинників. К наиболее істотним з них відносяться: інтенсифікація всього процесу суспільного виробництва, гігантське зростання його масштабів, а також прискорення темпів науково-технічного прогресу. Міжнародна економічна інтеграція має об'єктивну основу в масштабах всього світового господарства, є закономірністю суспільного розвитку. В той же час є принципові відмінності соціалістичної інтеграції від капіталістичної, бо соціально-економічна суть інтеграції, її цілі, методи здійснення і наслідку обумовлюються природою того суспільного устрою, в умовах якого вона здійснюється (про капіталістичну інтеграцію див.(дивися) в ст. Інтеграція економічна).
Соціалістична інтеграція вільна від протиріч, властивих цьому процесу в капіталістичному світі. Її характер і спрямованість визначаються потребою розвитку продуктивних сил і соціалістичних виробництв, стосунків. Переваги соціалістичної інтеграції базуються на спільності корінних економічних і політичних інтересів країн, на збігу їх національно-державних інтересів в масштабах соціалістичної співдружності. Розвиваючись на основі пролетарського інтернаціоналізму, І. с. е. націлена на всемірний розквіт кожній з братських країн, на зміцнення економічної, політичної і військової могутності і міжнародного авторитету соціалістичної співдружності. Її здійснення повною мірою відповідає цілям і завданням міжнародного комуністичного руху, всіх прогресивних сил сучасності. Методи державного керівництва інтеграційними процесами при соціалізмі грунтуються на використанні економічних законів соціалізму. Соціалістична інтеграція по своєму характеру може бути лише планомірно регульованим процесом. В мероприятиях держав — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) по планомірному розвитку І. с. е. отримує яскраве вираження керівна роль комуністичних і робочих партій. І. с. е. відбувається на основі повної добровільності і не супроводиться створенням наднаціональних органів.
Соціалістичні країни вступили в таку смугу розвитку, коли з'являється можливість і необхідність значно повніше використовувати переваги соціалістичної організації суспільного життя як в національному, так і в інтернаціональному масштабах. В умовах сучасного етапу будівництва соціалізму і комунізму, коли центр тяжіння економічних завдань перемістився в сферу глибоких якісних зрушень, країни СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) підвищили вимоги до взаємної співпраці. У цій області головний упор робиться на ефективність економічних і науково-технічних зв'язків, підвищення якої забезпечить економічна інтеграція.
Братські країни чітко і ясно визначили цілі соціалістичної інтеграції: швидший розвиток продуктивних сил у всіх країнах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), досягнення найвищого науково-технічного рівня і максимальне підвищення економічної ефективності суспільного виробництва. І. с. е. покликана забезпечити вдосконалення структури і зростання масштабів виробництва і сприяти задоволенню зростаючих потреб народного господарства країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) на тривалу перспективу в паливі, енергії і сировині, сучасному устаткуванні і товарах народного вжитку. І. с. е. направлена на підвищення матеріального і культурного рівня життя народів соціалістичних країн, на поступове зближення і вирівнювання рівнів економічного розвитку країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), на зміцнення їх обороноздатності, на забезпечення перемоги в економічному змаганні з капіталізмом.
Основні принципи, цілі, дороги і засоби розвитку соціалістичної інтеграції країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) сформульовані в Комплексній програмі, яка містить заходи, що стосуються взаємних консультацій по основних питаннях економічної політики і співпраці в області планової діяльності. Передбачені взаємні консультації країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) по основних питаннях економічної і науково-технічної політики, які зачіпатимуть в першу чергу проблеми, що мають значення у взаєминах цих країн. Консультації сприятимуть поступовій розробці і реалізації погодженої програми подальшого поглиблення і вдосконалення співпраці і розвитку інтеграції. Вони сприятимуть тіснішому поєднанню основних напрямів внутрішньої економічної політики братських країн з їх зовнішньоекономічною політикою, що підвищить ефективність економічної діяльності соціалістичних держав, активно сприятиме економічному зближенню і політичній консолідації братських країн.
Передбачається подальше вдосконалення координації народногосподарських планів країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги). Поряд з поліпшенням роботи по координації п'ятирічних планів в програмі міститься ряд принципово нових важливих положень. До їх числа відноситься обмін досвідом і співпраця в прогнозуванні основних напрямів економічного і технічного розвитку країн, що дасть можливість здійснювати спільну планову діяльність, починаючи з вихідних стадій формування народногосподарських планів. Оскільки вирішення багатьох корінних виробництв, і науково-технічних проблем в національному і міжнародному масштабі виходить за рамки п'ятирічних планів, країни СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) здійснюватимуть планерування на тривалу перспективу. Це дозволить намічати основні напрями розвитку народного господарства і мети соціально-економічної політики і науково-технічного прогресу на 10—20 років вперед, а також визначати конкретну лінію п'ятирічного планерування і участі даної країни в міжнародному розподілі праці. Координація п'ятирічних планів грунтується на узгодженні ведучих напрямів науково-технічного прогресу і співпраці в цій області, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва на основі найбільш сучасної технології, вибору об'єктів капітальних вкладень, які представляють взаємний інтерес, на визначенні номенклатури, об'ємів і термінів взаємних постачань товарів і послуг. Новим в плановій діяльності країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) є спільне планерування прогресивних галузей промисловості і окремих виробництв. Спільне планерування охоплюватиме питання підготовки і здійснення самого виробництва, а також організації збуту виробничій продукції. Метою спільного планерування є об'єднання зусиль країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) для якнайшвидшого досягнення передових науково-технічних результатів, підвищення продуктивності праці, забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку і повнішого задоволення потреби братських країн в продукції відповідних галузей і виробництв.
Заходи щодо спільної розробки найважливіших проблем в області науки і техніки із застосуванням найбільш ефективних форм співпраці і науково-технічної інформації, по забезпеченню науково-технічних досліджень сучасною апаратурою, матеріалами, приладами. Система заходів в цій області передбачає розробку науково-технічних прогнозів на 10—15 років, спільне планерування зацікавленими країнами важливих науково-технічних проблем, широку кооперацію зусиль і обмін досвідом в науково-технічної області, координацію наукових і технічних досліджень. Особлива увага приділяється розширенню співпраці в області підготовки наукових кадрів. Країни СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) широко практикуватимуть створення міжнародних координаційних центрів по вибраних проблемах науки і техніки, організовувати тимчасові і постійні міжнародні науково-дослідні групи, лабораторії, інститути, проектно-конструкторські організації. Для підвищення матеріальної зацікавленості і взаємної відповідальності за виконання браних зобов'язань науково-технічна співпраця широко практикуватиметься на договірній основі з правовим регулюванням всіх основних питань проведення робіт і використання їх результатів.
Заходи щодо розвитку співпраці в області зовнішньої торгівлі і вдосконаленню валютно-фінансових стосунків направлені на підвищення ємкості і стійкості світового соціалістичного ринку, вдосконалення товарно-грошових стосунків і розширення взаємної торгівлі країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги). Розвиток торгівельних зв'язків між країнами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) і надалі здійснюватиметься на основі державної монополії зовнішньої торгівлі при зміцненні і вдосконаленні планових почав. Соціалістичні країни будуть і надалі удосконалювати і підсилювати роль довгострокових торгівельних угод і річних протоколів про товарообіг. Поряд з товарами, по яких в довгострокових угодах встановлюються товарні кількісні або вартісні контингенти, а постачання їх носять обов'язковий характер, передбачається можливість взаємної торгівлі окремими товарами без попереднього встановлення контингентів.
Для підвищення ролі валютно-фінансових і кредитних стосунків країни СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) вивчатимуть і здійснюватимуть економічні і організаційні заходи щодо зміцнення і посилення ролі колективної валюти — перевідного рубля, з тим щоб вона повною мірою виконувала основні функції міжнародної соціалістичної валюти. Колективна валюта повинна ефективно обслуговувати валютно-економічні зв'язки країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), забезпечувати соціалістичним країнам можливість приймати економічно обгрунтовані рішення і в перспективі використовуватися в розрахунках з третіми країнами. Передбачені також заходи по вдосконаленню діяльності Міжнародного інвестиційного банку і Міжнародного банку економічного співробітництва з метою розвитку системи довгострокового і середньострокового кредитування.
Заходи щодо розширення безпосередніх зв'язків між відповідними організаціями країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) і можливі організаційні форми і функції міжнародних економічних організацій, що створюються зацікавленими країнами. Передбачається, зокрема, забезпечення необхідних умов для розширення безпосередніх зв'язків між міністерствами, відомствами, підприємствами країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) і для створення міжнародних економічних організацій. У цих цілях країни СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) створять відповідні економічні, організаційні і правові передумови. Безпосередні регулярні контакти на всіх рівнях господарського керівництва сприятимуть розвитку ініціативи і підвищенню відповідальності всіх ланок системи співпраці братських країн, а міжнародні організації допоможуть повніше реалізувати всі переваги, витікаючі з об'єднання зусиль і ресурсів зацікавлених країн.
Найважливішою особливістю Комплексної програми є те, що в ній сформульовані основні завдання співпраці у всіх сферах матеріального виробництва — в промисловості, сільському господарстві, в області транспорту, будівництва, водного господарства. Так, наприклад, в промисловості ставиться завдання повніше забезпечити зростаючі потреби країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) в продукції паливно-енергетичною, металургійною і ін. сировинних галузей на основі об'єднання зусиль зацікавлених країн в розвитку цих галузей і вживання найбільш раціональних і економічних методів використання палива і сировини.
Розвиток співпраці в з.-х.(сільськогосподарський) галузі покликаний активно сприяти зростанню виробництва і експорту з.-х.(сільськогосподарський) продуктів, підвищенню рівня індустріалізації і міри продуктивності цієї важливої сфери народного господарства. Співпраця в області транспорту направлена на те, щоб допомогти якнайповнішому, своєчаснішому і ефективнішому задоволенню безперервно зростаючих потреб народного господарства і населення країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) в перевезеннях всіма видами транспорту. У сфері будівництва співпраця направлена на підвищення технічного рівня промисловості будівельних матеріалів, впровадження в будівництво новітньої технології, підвищення якості проектних рішень, скорочення термінів будівництва і проектування.
Для успішного втілення в життя наміченого програмою комплексу заходів щодо розвитку інтеграції первинну роль грає правова сторона співпраці і перш за все відповідальність учасників за узяті зобов'язання. Тому програма передбачає необхідність вдосконалення правових основ співпраці країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги). «Економічна інтеграція соціалістичних країн, — говориться в Звітній доповіді ЦК КПРС 24-у з'їзду, — новий і складний процес. Він передбачає і новий, ширший підхід до багатьом економічним питанням, уміння знаходити найбільш раціональні рішення, що відповідають інтересам не лише даною країни, але і всіх учасників співпраці. Він вимагає твердої орієнтації на новітні досягнення науки і техніки, на найбільш рентабельні і технічно передові види виробництва» (Матеріали XXIV з'їзду КПРС, 1971, с. 9).
Деякі проблеми розвитку соціалістичної інтеграції вже знайшли погоджене рішення в ході координації народногосподарських планів на 1971—75. По увязнених довгостроковим торгівельним угодам на період 1971—75 об'єм взаємної торгівлі соціалістичних країн складе понад 200 млрд. крб. і значно зросте в порівнянні з об'ємом на період 1966—1970. Товарообіг СРСР з країнами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) складе 77 млрд. крб., що в 1,5 разу вище досягнутого за 1966—70. Випереджаючими темпами будуть зростати взаємні постачання товарів, від яких в першу чергу залежить прискорений розвиток галузей, що визначають технічний прогрес, — точного машинобудування, хімії електроніки. Зміцнилися контакти між плановими органами, розширився круг спільних планових рішень, в яких починають враховуватися процеси, що визначають динаміку, структуру і об'єми взаємних зв'язків на перспективу. Намітився перехід до практики широкого об'єднання ресурсів зацікавлених країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) для створення додаткових виробничих потужностей підприємств, що працюють на експорт. Це прискорює терміни вирішення багатьох економічних проблем. Так, в ході координації планів на 1971—75 вирішена низка важливих запитань участі країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) в створенні в СРСР додаткових потужностей в нафтовій, газовій, залізорудній, металургійній, целюлозній і ін. галузях промисловості. Накреслені заходи по збільшенню виробництва нового високопродуктивного устаткування і підвищенню технічного рівня машинобудівної продукції, що випускається.
В співпраці країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) повніше стали враховуватися вимоги сучасної науково-технічної революції. Намічено багато десяток крупних науково-технічних проблем, які належить спільно вирішити в поточному п'ятилітті. Визначені колективні заходи, які дозволять добитися істотного прогресу в створенні новітніх видів техніки.
На тій, що відбулася в липні 1972 в Москві 26-ої сесії СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) було відмічено, що якщо раніше братські країни вели пошук принципових напрямів розвитку взаємної співпраці на тривалий період, то тепер дороги і методи розвитку соціалістичної інтеграції, визначені в Комплексній програмі, повністю відповідають насущним потребам всіх країн — учасниць Ради. Перші кроки по реалізації Комплексної програми демонструють реальні переваги і подальший розвиток соціалістичного типа міжнародних економічних відносин що поєднують національні і інтернаціональні інтереси братських країн. Учасники сесії дали високу оцінку результатам проведеною в країнах і органах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) роботи по реалізації Комплексної програми. Накопичений досвід свідчить про те, що Комплексна програма, що охоплює всі сторони економічного і науково-технічного співробітництва братських країн, починає надавати стимулюючу дію на підйом національних господарств, на зміцнення економічного потенціалу всієї співдружності СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги).
Вирішуючи складні проблеми подальшого розвитку і поглиблення взаємного економічного співробітництва, комуністичні і робочі партії соціалістичних країн виходять з того, що економічна інтеграція служить хорошою основою для зміцнення політичної співпраці братських країн. Її нормальний розвиток можливий лише при безперервному зміцненні єдності і згуртованості соціалістичної співдружності, при усе більш тісній координації зовнішньополітичної діяльності соціалістичних держав.
Соціалістична інтеграція показує, як в ході розвитку світової системи соціалізму — цієї нової міжнародної спільності суверенних соціалістичних держав — створюються матеріальні і духовні передумови для усе більш тісного економічного зближення і політичної консолідації братських країн.
Літ.: Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Міжнародна нарада комуністичних і робочих партій. Документи і матеріали, М., 1969; Комюніке про XXIII спеціальну сесію СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), «Правда», 1969, 27 квітня; Комюніке про XXIV сесію СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), «Правда», 1970, 15 травня; Комюніке про XXV сесію СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), «Правда», 1971, 30 липня; Комплексна програма подальшого поглиблення і вдосконалення співпраці і розвитку соціалістичної економічної інтеграції країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), М., 1971; Сенін М. Ст, Соціалістична інтеграція, М., 1969; Клімовіч Д., Механізм регулювання зовнішніх зв'язків в країнах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) і соціалістична економічна інтеграція, «Економічні науки», 1970 № 10; Баутіна Н., Світовий соціалістичний ринок і економічна інтеграція, «Міжнародне життя», 1970 №1; Кормнов Ю., Про взаємну вигоду міжнародної спеціалізації виробництва, «Питання економіки», 1970 № 10; Проблеми економічної інтеграції країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), під ред. Г. М. Сорокина і П. М. Алампієва, М., 1970; Алампієв П., Ширяєв Ю., Теоретична спадщина В. І. Леніна і практика економічного співробітництва соціалістичних країн, «Питання економіки», 1970 № 4; Зубків А. І., Шкаренков Ю. С. Економічна інтеграція і використання сировинних ресурсів соціалістичних країн, в кн.: Проблеми економічної інтеграції країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), М., 1970, с. 92—122; Економічний механізм співпраці країн соціалізму. (Питання теорії і методології), М., 1970; Ширяєв Ю., Новий етап економічної інтеграції соціалістичних країн, «Світова економіка і міжнародні відносини», 1971 № 9; Рибаків О., Програма соціалістичної економічної інтеграції країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), «Питання економіки», 1971 № 10; Богомолов О., Розвиток країн СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) по шляху економічної інтеграції, «Комуніст», 1971 № 16; Бутенко А. П., Соціалістична інтеграція, її суть і перспективи, М., 1971; Дудінський І. Ст, Стратегічний курс соціалістичної інтеграції, «Робочий клас і сучасний світ», 1971 № 5—6; його ж, Економічні проблеми створення розвиненого соціалістичного суспільства, М., 1971.
