Науково-технічний прогрес, єдиний, взаємообумовлений, поступальний розвиток науки і техніки.
Витоки Н.-т. п. — в мануфактурному виробництві 16—18 вв.(століття), коли науково-теоретична і технічна діяльність починають зближуватися. До цього матеріальне виробництво повільно еволюціонувало переважно за рахунок накопичення емпіричного досвіду, таємниць ремесла, збирання рецептів. Поряд з цим йшов настільки ж повільний прогрес в науково-теоретичних знаннях про природу, які знаходилися під впливом теології і схоластики і не робили постійного і скільки-небудь істотного впливу на виробництво. Науковий і технічний прогрес були двома, хоча і опосередкованими, але відносно самостійними потоками людської діяльності.
В 16 ст нужди торгівлі, мореплавання, крупної мануфактури зажадали теоретичного і експериментального рішення цілого ряду сповна певних завдань. Наука в цей час під впливом ідей Відродження поступово пориває з схоластичною традицією і звертається до практики. Компас, порох і книгодрукування (особливо останнє) були трьома великими відкриттями, що поклали почало міцному союзу наукової і технічної діяльності. Спроби використовувати водяні млини для потреб мануфактурного виробництва, що розширюється, спонукали теоретично досліджувати деякі механічні процеси. Створюються теорії махового колеса і махових рухів, теорія жолоба, вчення про натиск води, про опір і тертя. «... Мануфактурний період розвивав перші наукові і технічні елементи крупної промисловості» (Маркс До., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 388). Р. Галілей, І. Ньютон, Е. Торрічеллі, а потім Д. Бернуллі, Е. Маріотт, Же. Л. Д''Аламбер, Р. А. Реомюр, Р. Деві, Л. Ейлер і багато інших створили науці репутацію «служниці виробництва».
Виникнення машинного виробництва в кінці 18 ст було підготовлене результатами попередньої науково-технічної творчості великої армії математиків, механіків, фізиків, винахідників, умільців. Парова машина Дж. Уатта з'явилася «плодом науки», а не лише конструкторсько-технічній діяльності. Машинне виробництво, у свою чергу, відкрило нові, практично необмежені можливості для технологічного вживання науки. Його прогрес у все більшій мірі визначається прогресом науки і само воно вперше виступає як наука, що «наочно втілюється» (див. До. Маркс, там же, т. 46, ч. 2, с. 221). Все це означає перехід до нового, другого етапу Н.-т. п., який характеризується тим, що наука і техніка взаємно стимулюють розвиток один одного в темпах, що все прискорюються. Виникають спеціальні ланки науково-дослідної діяльності, покликані доводити теоретичні рішення до технічного втілення: прикладні дослідження, дослідно-конструкторські розробки, виробничі дослідження. Науково-технічна діяльність стає однією з найобширніших сфер додатка людської праці.
Третій етап Н.-т. п. пов'язаний з сучасною науково-технічною революцією . Під її дією розширюється фронт наукових дисциплін, що орієнтуються на розвиток техніки. У вирішенні технічних завдань беруть участь біологи, фізіологи, психологи, лінгвісти, логіки. На прискорення технічного прогресу прямо або побічно впливають також багато напрямів суспільних наук: економіка і організація виробництва, наукове управління економічними і соціальними процесами, конкретні соціальні дослідження, виробнича естетика, психологія і логіка технічної творчості, прогнозування. Усе більш явною стає лідируюча роль науки по відношенню до техніці. Цілі галузі виробництва виникають услід за новими науковими напрямами і відкриттями: радіоелектроніка, атомна енергетика, хімія синтетичних матеріалів, виробництво ЕОМ(електронна обчислювальна машина) і ін. Наука стає силоміць, що безперервно революціонізувала техніку. У свою чергу, техніка також постійно стимулює прогрес науки, висуваючи перед нею нові вимоги і завдання і забезпечуючи її усе більш точним і складним експериментальним устаткуванням. Характерною межею сучасного Н.-т. п. є те, що він захоплює не лише промисловість, але і багато ін. сторони життєдіяльності суспільства: сільське господарство, транспорт, зв'язок, медицину, освіту, сферу побуту. Яскраве втілення єдність наукової і технічної діяльності знаходить в прориві людства в космос.
Н.-т. п. служить основою соціального прогресу. Проте в умовах капіталізму прогрес науки і техніки здійснюється в основному на користь панівного класу, використовується в мілітаристських, людиноненависницьких цілях і супроводиться частенько регресом духовних цінностей, руйнуванням людської особи. При соціалізмі Н.-т. п. здійснюється на користь всього народу, успішний розвиток науки і техніки сприяє вирішенню комплексу економічних і соціальних завдань комуністичного будівництва, створенню матеріальних і духовних передумов для всестороннього і гармонійного розвитку особи.
КПРС висуває на перше місце завдання всемірного прискорення Н.-т. п. в СРСР «... як з точки зору чергових, так і довготривалих перспектив...»
(Матеріали XXIV з'їзду КПРС, 1971, с. 55). Див. також статті Наука, Прогрес, Техніка, а також статті про суспільно-економічні формації.
