Фізіологія праці, розділ фізіології, що вивчає закономірності протікання фізіологічних процесів і особливості їх регуляції при трудовій діяльності людини, тобто трудовий процес в його фізіологічних проявах. Ф. т. вирішує два основні завдання: визначає оптимальні характеристики робочого процесу, що дозволяють досягти високої продуктивності і ефективності праці, і розробляє заходи, що оберігають людину від несприятливого впливу деяких чинників. Виходячи з цих завдань, Ф. т. обгрунтовує режими праці і відпочинку залежно від інтенсивності, екстенсивності, складності і значущості трудової діяльності; з'ясовує оптимальні і граничні можливості людини по прийому, переробці і видачі інформації (наприклад, найкращі способи подачі зрітельной, слуховою і ін. інформації на табло і щитах управління); визначає найбільш економічні і найменш стомливі види робітників рухів. Ф. т. визначає, оцінює і прогнозує функціональний стан організму людини до, в час і після трудової діяльності; розробляє способи і режими тренування і вчення; обгрунтовує заходи по раціоналізації праці, що ведуть до підвищення працездатності людини і збереження його здоров'я. Розробка методик, що дозволяють вимірювати стомлюваність і міру зниження працездатності, зближує Ф. т. з психологією праці, а вивчення впливів зовнішнього середовища на організм – з гігієною праці, що дозволяє розглядати ці науки як складові частини ергономіки . Особливість Ф. т. в тому, що вона поряд з гігієною і науковою організацією праці вивчає важливу соціальну проблему – проблему трудової діяльності людини.
Історичний нарис. Зародження Ф. т. як самостійної дисципліни відноситься до 2-ої половини 19 ст, коли у зв'язку з розвитком суспільного виробництва і появою нового вигляду трудової діяльності видатні фізіологи (Р. Гельмгольц, Е. Дюбуа-Реймон, І. М. Сеченов, італійський учений А. Моссо і ін.) почали вивчати проблему стомлення . В 1857 польський дослідник природи В. Ястшембовський опублікував роботу «Межі ергономіки». Роботи М. Рубнера по енергетиці різних типів діяльності, йому.(німецький) фізіолога Н. Цунца, французького ученого Ж. Амара по м'язовому скороченню багато в чому визначили початковий (біомеханічний) етап Ф. т. У 20 ст цей підхід отримав подальший розвиток в роботах йому.(німецький) дослідника Е. Ацлера, що висунув принцип «елементарних одиниць», на які можна розкласти будь-яку м'язову діяльність. В цей же час з'являється ідея про необхідність комплексного вивчення всіх видів стосунків в системі «чоловік – знаряддя праці». У 20–30-і рр. 20 ст м'язова діяльність вивчалася у ряді крупних наукових центрів: інституті фізіології праці в м. Дортмунд (Німеччина), інституті праці в р. Курасики (Японія), в лабораторії по вивченню професійної роботи (Франція), ряду університетів США і Великобританії.
В 70-і рр. 20 ст продовжують розроблятися актуальні проблеми Ф. т.: граничні можливості людини в трудовій діяльності (Д. Мейстер – США; К. Марелл і А. Чапаніс – Великобританія); фізіологічні характеристики праці операторів (З. Етон – ПНР(Польська Народна Республіка)); загальні питання психології людини при різних типах діяльності (Ж. Піаже ; К. Халл – США) і ін.
В СРСР вже в 20-і рр. замість переважного вивчення м'язової діяльності був висунутий принцип всестороннього вивчення трудової діяльності людини. Великий вклад в комплексне вирішення цієї проблеми вніс створений до 1920 А. До. Гастевим центральний інститут праці при ВЦСПС. У інституті були об'єднані дослідження фізіологів, гігієністів, психологів і соціологів (роботи Гастева, С. Р. Геллерштейна, М. І. Віноградова, А. Д. Слоніма, Н. А. Бернштейна ) . З розвитком автоматизованого виробництва Ф. т. звертається до вивчення особливостей операторської діяльності людини, що управляє. У зв'язку з цим головна увага приділяється комплексному дослідженню функцій організму, особливо центральної нервової системи і органів чуття. Дослідження Н. Ст Зімкина, І. С. Кандрора, З. М. Золіной, В. В. Розенблата дозволили виявити ряд нових закономірностей формування і підтримки трудової діяльності, а роботи Ст І. Зінченко, Р. М. Зараковського, Б. Ф. Ломова дають основні методики комплексного її опису.
Проблеми і методи Ф. т. При дослідженнях в умовах виробництва Ф. т. вивчає в комплексі різні фізіологічні процеси – дихання, кровообіг, травлення, функції вищої нервової діяльності, сенсорні і рухові процеси, а також активаційні реакції, що забезпечують реалізацію потенційних можливостей людини. Це здійснюється звичайними фізіологічними методами, такими, як реєстрація пульсу, електрокардіографія, визначення кров'яного тиску, частоти і глибини дихання, кількості поглиненого кисню і вуглекислоти, що видихається, зміни потовиділення і ряду показників роботи органів зору і слуху. В той же час розроблені методи визначення сили, точності, прудкості і коордінірованності робочих рухів, їх послідовності, оцінки пам'яті, уваги емоційних реакцій і т.п. При цьому враховується взаємозв'язок цих реакцій і їх відношення до ефективності праці. Комплексний підхід вимагає також обов'язкового обліку при розшифровці отримуваних даних всіх існуючих зв'язків людини, включеної в систему «чоловік, – знаряддя праці – предмет праці – трудова мета», і дії на його стан і працездатність сукупності чинників середовища. У Ф. т. застосовує як лабораторний, так і виробничий методи дослідження. При лабораторному методі відтворюється і вивчається вплив лише частини виробничих умов на який-небудь елемент або групу елементів робочих дій. Дослідження у виробничих умовах враховує весь комплекс чинників, що визначають стан людини і показники його діяльності.
Найбільш загальна форма вивчення що існують у Ф. т. закономірностей – аналіз систем і механізмів, що підтримують в організмі гомеостаз, тобто постійність складу і властивостей внутрішнього середовища і стійкість функціонування організму, його органів і систем при зміні умов діяльності. Гомеостатичне регулювання забезпечує постійну кількісну і якісну адекватність відповіді організму на зовнішні і внутрішні умови, що змінилися. Таке регулювання може здійснюватися на різних рівнях за участю простих або складніших систем організму по-різному поєднувати їх функціонування. Так, для підтримки на постійному рівні постачання кліток організму киснем існують всілякі фізіологічні механізми, що змінюють діяльність відповідно до потреб організму, наприклад можуть змінюватися ритм скорочень серця, просвіт кровоносних судин і ін. (див. Кровообіг ) . Для вирішення практичних питань у Ф. т. обгрунтована обов'язковість вивчення 4 ключових станів систем гомеостатичного регулювання: при оперативному спокої (стан готовності організму до діяльності), при переході від оперативного спокою до стану напруги (посилення наявних форм регуляції), потім до стану перебудови структури гомеостату (до регуляції залучаються нові механізми) і, нарешті, при переході в стан поступового розпаду гомеостатичної структури, як єдиної системи. Так, у міру збільшення тягарю фізичної роботи спочатку відбувається деяке почастішання і посилення скорочень серця, розширюються судини працюючих м'язів і звужуються судини травної системи і шкіри (стан напруги). Потім з кліток поступає в судини рідина, а з селезінки і печінки – додаткова кількість еритроцитів, в м'язах збільшується число волокон, що скорочуються, раніше звужені судини шкіри розширюються, включається потовиділення, вжиток кисню тканинами зменшується – зростає т.з. кисневий борг (перебудова гомеостату). Якщо фізичне навантаження надмірне, судини паралітично розширюються і не реагують на нервові імпульси, що управляють, порушується координація дихання і кровообігу, погіршується кровообіг мозку, виникають сердечна слабкість, втрата свідомості (руйнування гомеостатичного регулювання). Знання цих станів дозволяє обгрунтовувати фізіологічні критерії гігієнічного нормування, визначати міру тягаря і шкідливості праці, регламентувати його режим.
Одне з основних понять Ф. т. – поняття функціонального стану, тобто інтегрального (єдиного) комплексу готівкових характеристик тих функцій і якостей людини, які прямо або побічно обумовлюють виконання трудової діяльності. Виходячи з аналізу динаміки гомеостатичного регулювання, виділяють 2 типи функціональних станів: адекватної мобілізації і динамічного розузгодження. Адекватна мобілізація, характерна для тренованої, фізично підготовленої людини, визначається напругою або частковою перебудовою гомеостатичного регулювання, направленого на забезпечення діяльності, адекватної поставленим завданням. Динамічне розузгодження характеризується такою зміною регулювання або його руйнуванням, яке приводить до порушення координації функцій і зниження ефективності діяльності або до неможливості продовжувати роботу. Динамічне розузгодження спостерігається при т.з. екстремальних умовах, стомленні, стані голоду, спраги. Істотно у Ф. т. уявлення про вартість діяльності, тобто міри витрачання і можливості заповнення тих фізіологічних резервів, які залучаються до процесу діяльності навіть за оптимальних умов. Так, будь-яка фізична робота супроводиться витратою енергії, пов'язаної з витрачанням запасних речовин, зміною структури м'язових волокон зменшенням вмісту в них глікогену, солей натрію, калія, кальцію, появою в крові недоокисленних продуктів обміну речовин. Стомлення – одне із следствій високої вартості діяльності. Ф. т. вивчає дороги зменшення вартості діяльності шляхом раціональної організації робочого процесу.
Важливе практичне завдання сучасної Ф. т. – складання фізіолого-гігієнічного паспорта професії, що дає оцінку тягаря, напруженості і шкідливості праці. Такі паспорти складаються для промислових, з.-х.(сільськогосподарський), транспортних і багатьох ін. видів праці. Особлива увага приділяється роботі людини на конвеєрних виробництвах, де важлива проблема монотонії, тобто такої праці, при якій довгий час стереотипно повторюється один і той же рух або невелика група рухів, або ж коли на оператора постійно діє один і той же сигнал, що управляє (див. Конвеєр ) . Дані Ф. т. використовуються не лише для регламентації самої праці, але і для розробки методів швидкої пріспосооленія людини до нових для нього умов. Це особливо поважно при роботі людини в мало освоєних географічних районах – Арктиці, Антарктиді, зонах пустель і високогір'я, в космосі і ін. Перед Ф. т. виникли нові завдання у зв'язку з появою систем автоматичного управління і збільшенням сфери операторського розумового праці. Одна з них – проблема розумового стомлення, сенсорного голоду і сенсорного пересичення виникає, якщо людина працює в умовах відповідний інтенсивного, недостатнього, або дуже великого числа подразників, що діють на органи чуття, що веде до зменшення або надмірного підвищення загального тонусу центральної нервової системи. Вимагають дозволу проблеми недостатньої рухової активності (гіподинамія) і малої м'язової напруги, що стали актуальними (гіпокінезія), а також проблема різкої нервово-емоційної напруги.
В СРСР дослідження по Ф. т. проводяться в Московському інституті гігієни праці і профзахворювань АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР), в центральному науково-дослідному інституті охорони праці ВЦСПС, інститутах гігієни і охорони праці в Ленінграді, Свердловську, Донецьку, Горькому, Києві, Тбілісі і ін., у Всесоюзному інституті технічної естетики, інституті психології АН(Академія наук) СРСР, НДІ(науково-дослідний інститут) праці Державного комітету Ради Міністрів СРСР по питаннях праці і заробітної плати, у ряді університетів (БРЕШУ, МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова)). Проблеми Ф. т. розробляються в рамках комплексних досліджень по ергономіці. Періодично проводяться всесоюзні і республіканські конференції, в рамках ЮНЕСЬКО організовуються конгреси праці, на яких розглядаються і проблеми Ф. т. Теоретичні проблеми Ф. т. координуються Радим з прикладної фізіології людини при Президії АН(Академія наук) СРСР. Роботи по Ф. т. друкуються в СРСР в журналі «Фізіологія людини» (з 1975), «Питання психології» (з 1955), «Гігієна праці і професійні захворювання» (з 1957), в періодичних випусках ВНІЇТЕ «Ергономіка», за кордоном – у ряді спеціальних журналів, наприклад «Ergonomics», «Human factors» (Великобританія) і ін.
Літ.: Косилов С. А., Фізіологічні основи НОТ, М., 1969; Ломів Би. Ф., Людина і техніка, М., 1966; Керівництво по фізіології праці, М., 1969; Фізіологія м'язової діяльності, праці і спорту, Л., 1969; Леман Р., Практична фізіологія праці, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1967; Шеррер Же., Фізіологія праці, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1973; Введення в ергономіку, М., 1974; Горщиків С. І., Золіна З. М., Мойкин Ю. Ст, Методики досліджень у фізіології праці, М., 1974; Ергономіка. Принципи і рекомендації, ст 1–7, М., 1970–74; Hull С. L., Principles of behavior, N. Y. – L., 1943; Murrell До. E. H., Ergonomics. Man in his working environment, L., 1965; Measurement of man at work, L., 1971.
