Гігієна праці , професійна гігієна, галузь гігієна, що вивчає вплив на організм людини трудових процесів і людину виробничого довкілля і розробляюча гігієнічні нормативи і заходи для забезпечення сприятливих умов праці і запобігання професійним хворобам. Наукові дослідження по Р. т. проводять по наступних основних напрямах: фізіологія трудових процесів, їх вплив на організм і розробка заходів для запобігання стомленню і підвищенню продуктивності праці; промислова токсикологія (розробка гранично допустимих концентрацій токсичних речовин у виробничій обстановці і заходів для запобігання професійним інтоксикаціям); вивчення різних видів виробничого пилу і розробка гранично допустимих концентрацій її в повітрі виробничих приміщень, способів запобігання професійним пиловим захворюванням (пневмоконіозов ); вивчення дії на організм фізичних чинників зовнішнього виробничого середовища (метеорологічні умови: іонізуючі випромінювання, шуми і вібрації, електромагнітні хвилі радіочастот і ін.); розробка профілактичних заходів для запобігання професійним захворюванням, які можуть викликати ці чинники. Р. т. тісно пов'язана з науковою організацією праці . У своїх дослідженнях Р. т. використовує фізичні і хімічні методи при вивченні виробничого середовища, фізіологічного, патофізіологічного, морфологічного, біохімічного, — при вивченні механізму дії виробничих чинників на організм, клінічні і статистичні, — при вивченні стану здоров'я і захворюваності тих, що працюють. Дослідження по Р. т. проводять в лабораторіях (у експерименті) і безпосередньо на виробництвах.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції було розроблено законодавство по охороні праці і створені органи, що забезпечують контроль за виконанням цього законодавства. У 1923 за ініціативою Ст А. Обуха був створений перший в СРСР Московський інститут гігієни праці і профзахворювань, що входить з 1944 до складу АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР). Надалі були створені інститути Р. т. в Москві, Ленінграді, Горькому, Свердловську, Києві, Харкові, Донецьку, Тбілісі і ін., а також інститути охорони праці в системі ВЦСПС, що ведуть дослідження по техніці безпеки, вентиляції і ін. технічним проблемам охорони праці. Розробку питань Р. т. ведуть, крім того, кафедри і лабораторії медичних інститутів. Матеріали по Р. т. в СРСР освітлюють в щомісячному журналі «Гігієна праці і професійні захворювання» (1957—).
В Польщі, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Чехословакії, Румунії, Угорщині і Югославії створені комплексні НДІ(науково-дослідний інститут), розробляючі проблеми Р. т. і професійні патології. У капіталістичних країнах дослідження по Р. т. і професійної патології ведуть в окремих лабораторіях і відділеннях клінік, що знаходяться на утриманні різних промислових і торгівельних фірм; у Фінляндії і Швеції працюють комплексні інститути, що знаходяться на державному бюджеті.
Літ.: Керівництво по гігієні праці, т. 1—3, М. [1961]—65; Навроцкий Ст До., Гігієна праці, М., 1967.
