Пневмоконіози
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Пневмоконіози

Пневмоконіози (від греч.(грецький) pnéumōn — легені і konía — пил), група захворювань легенів, викликаних тривалим вдиханням виробничою пил і що характеризуються розвитком в них фіброзного процесу; відносяться до професійним хворобам . Термін «П.» вперше запропонований в 1866 йому.(німецький) лікаркою Ф. Ценкером. Зустрічаються у робітників гірничорудною, вугільною, машинобудівною і деяких ін. галузей промисловості. Залежно від складу вдихуваного пилу розрізняють декілька видів П.: силікоз, викликаний вдиханням пилу, що містить велику кількість вільного двоокису кремнію (Sio 2 ); силікатози (від пилу силікатів, тобто речовин що містять двоокис кремнію, пов'язаний з ін. елементами, наприклад алюмінієм, магнієм); асбестоз — від азбестового пилу: талькоз — від пилу тальку; антракоз (від греч.(грецький) ánthrax — вугілля) — від кам'яно-вугільного пилу; сидероз (від греч.(грецький) sídēros — залізо) — від пилу заліза; силікоантракоз — від змішаного пилу двоокису кремнію і кам'яного вугілля, біссиноз, багассоз і ін.

загрузка...

  П. — хронічні захворювання, що зазвичай розвиваються поволі; випадки т.з. гострого П. рідкі. Перебіг захворювання залежить від умов праці (міра запиленої повітря в робочому приміщенні, склад пилу), наявності супутніх захворювань (особливо органів дихання, у тому числі туберкульозу, і серцево-судинної системи), індивідуальної чутливості організму. Клінічні прояви різні при різних видах П. хоча у них є і загальні ознаки. Залежно від міри вираженості фіброзного процесу розрізняють декілька стадій захворювання. Спочатку наголошуються болі в грудях, сухий кашель. Надалі з'являються ознаки легеневої недостатності, до яких потім, унаслідок розвитку т.з. легеневого серця (див. Пневмосклероз ) , можуть приєднатися явища сердечній недостатності. Незрідка спостерігаються зміни (атрофія або гіпертрофія) слизистих оболонок дихальних доріг, порушуються функції шлунку і підшлункової залози, виникають порушення обміну речовин. Ускладнення: запалення легенів, туберкульоз (т.з. силікотуберкульоз), хронічний бронхіт, бронхоектатична хвороба . Діагноз ставлять з врахуванням тривалості контакту хворого з виробничим пилом, її складу, конкретних умов праці, перенесених захворювань органів дихання і ін.

  Основні методи лікування направлені на зменшення відкладення пилу в легенях і виведення її, гальмування алергічних реакцій тканини на дію пилу, підвищення імунітету організму, поліпшення вентиляції легенів, кровообіги і обмінних процесів. Застосовують дихальну гімнастику, лікувальне живлення, засоби, що знімають спазми бронхів, сердечнососудістиє, антибактеріальні препарати, кисневе лікування, вітамінотерапію, в деяких випадках — кортікостероїдниє гормони. В разі силікотуберкульозу — лікування в протитуберкульозному диспансері. Санаторне лікування на місцевих кліматичних курортах; у нежарку пору року — Південний берег Криму, Північний Кавказ, курорт Боровоє і ін. Профілактика: боротьба із запиленою повітря на виробництвах, що є завданням гігієна праці, попередній (для тих, що приходять на роботу) і періодичний (для тих, що працюють) медогляди. Для запобігання подальшому прогресу фіброзного процесу — переклад хворих на роботу, не пов'язану з дією пилу.

  Літ.: Професійні хвороби, під ред. А. А. Летавета, 3 видавництва, М., 1973 (літ.).

  Н. Н. Шаталов.