Пневмосклероз (від греч.(грецький) pnéumon — легені і склероз ) , розростання сполучної тканини в легенях як результат різних захворювань. Термін застосовують і в ширшому значенні — для об'єднання всіляких по етіології і патогенезу станів, ведучих до розвитку П. В останньому тлумаченні П. аналогічний збірним поняттям хронічна пневмонія — французьких і хронічний бронхіт — англійських авторів. Відмінності в термінології утрудняють аналіз захворюваності П., але зростання її безперечне. Причини розвитку П. всілякі: пневмонії, хронічні бронхіти, бронхіальна астма, грип, туберкульоз, пневмоконіози, колагенові хвороби, сердечна недостатність, дитячі інфекції (кір, кашлюк), травматичні і променеві пошкодження і ін. Незрідка в основі П. — алергічна реакція бронхо-легеневої системи (наприклад, лікарські поразки легенів). Легеня при П. щільної консистенції, еластична тканина замінюється сполучною, що приводить у важких випадках до грубої деформації і перебудови легеневої тканини (пневмоцироз).
П. може бути осередковим і дифузним. При осередковому П. скарг зазвичай немає, можливий розвиток бронхоектатичній хворобі . Основні прояви дифузного П. — задишка (спочатку при фізичному навантаженні, потім і у спокої) і ціаноз (синюха) — наслідок емфіземи легенів і порушення їх дихальної функції; кашель обумовлений бронхітом. Прогрес дифузного П. веде до зниження парціального тиску кисню в легеневих альвеолах, рефлекторно підвищується тиск в легеневій артерії — виникає т.з. гіпертонія малого круга кровообігу, яка при П. є, т. о., слідством перш за все функціональних, а пізніше і морфологічних змін. Легенева гіпертонія з перевантаженням правого шлуночку серця — причина розвитку хронічного легеневого серця і подальшої правошлуночкової сердечної недостатності (декомпенсированноє легеневе серце). У розпізнаванні П. важливе значення мають дані перкуссиі, аускультації, рентгенодіагностики .
Лікування: засоби, поліпшуючі прохідність бронхів, антибіотики, сульфаніламіди, кортікостероїдниє гормони, лікувальна фізкультура; при легенево-сердечній недостатності — сердечні глікозиди, еуфіллін, сечогінні засоби, в деяких випадках — повторні кровопускання. Профілактика П. — своєчасне і ретельне лікування пневмоній, бронхітів, періодичні огляди працівників т.з. пилових професій.
Літ.: Багатотомне керівництво по внутрішніх хворобах, т. 3, М., 1964; Хвороби системи дихання, під ред. І. Йонкова і С. Тодорова, Софія, 1966.
