Аускультація (лат. auscultatio — вислухування), один з основних методів дослідження внутрішніх органів вислухуванням звукових явищ, що виникають в них. Вислухування серця було вперше введене в 2 ст до н.е.(наша ера) грецькою лікаркою Аретєєм. Французька лікарка Р. Лаеннек (1819) розробила сучасний метод А., застосувавши для цього «медичну трубку» — стетоскоп. При А. користуються частіше фонендоскопом, що складається з порожнистої капсули з передавальною звук мембраною, що прикладається до тіла хворого; від неї йдуть гумові трубки до вуха лікарки.
При А. легенів вислуховують дихальні шуми, різні хрипи, характерні для певних захворювань. По зміні тонів серця і появі шумів судять про стан сердечної діяльності, про появу захворювань серця і тому подібне Артерії вислуховують при вимірі кров'яного тиску. При А. живота встановлюють наявність перистальтики шлунку або кишечника, в вагітних — серцебиття плоду.
У ветеринарії А. застосовують при діагностиці захворювань сердечнососудістой, дихательной, шлунково-кишковою систем тварин. Безпосередня А. виробляється вухом дослідника через простирадло або рушник, якими покривають частину тіла тварини, що вислуховується; посередня А. — за допомогою стетоскопа або фонендоскопа. Інструментальна А. у ветеринарії вперше застосована угорським ученим І. Мареком в 1901. У СРСР метод А. вдосконалений ветеринарними ученими До. М. Гольцманом, Н. П. Рухлядевим, А. Ст Синевим, А. Р. Евграфовим, Р. Ст Домрачевим, Ст І. Зайцевим, П. С. Іоновим, І. Р. Шарабріним.
Літ.: Стражесько Н. Д., Вибрані праці, т. 1, До., 1955; Губергріц А. Я., Безпосереднє дослідження хворого, Іжевськ, 1956; Клінічна діагностика внутрішніх хвороб домашніх тварин, М., 1958; Судаків Н. А., Аускультація, в кн.: Ветеринарна енциклопедія, т. 1, М., 1968.
