Запалення легенів, пневмонія, група захворювань легенів, що характеризується запальним процесом в альвеолярній, проміжній, сполучній тканинах легенів і в бронхіолах; незрідка запальний процес поширюється і на судинну систему легенів. Ст л. може викликатися вірусами, бактеріями, а також розвиватися унаслідок физико-хімічних пошкоджень (опік, хімічні речовини, бойові отруйливі речовини і т.п.). З вірусних Ст л. частіше зустрічаються грипозні, аденовірусниє, орнітозниє; з бактерійних — пневмококові, стрептококові, стафілококові та інші, але зазвичай змішаної бактерійної флори. За течією розрізняють гострі і хронічні Ст л. Гостре Ст л. — одне із захворювань системи дихання, що найчастіше зустрічаються.
Найбільш часта дорога проникнення бактерій і вірусів — через дихальні дороги, значно рідше — по лімфатичних і кровоносних судинах. Розвиток Ст л. обумовлюється і так званою реактивністю, опірністю організму. Зниження опірності може бути результатом перевтоми, попередніх захворювань, охолоджування, шкідливих звичок (алкоголь і ін.) і т.п. По характеру змін в легеневій тканині розрізняють крупозне, осередкове і інтерстиціальне Ст л.
Крупозне Ст л. характеризується поразкою долі легені або значної її частини, циклічною течією структурними змінами в легенях. У виникненні запального процесу в легенях часто грає роль пневмокока, хоча не виключено і значення іншої мікрофлори. У типових випадках захворювання починається раптово, часто з'являється озноб, швидко піднімається висока температура тіла до 39°С і вище, розвиваються загальна слабкість, головний біль, з'являється кашель, спочатку сухий, а потім з мокротою іржавого кольору. При дослідженні визначаються зміни в легенях і часто в плеврі. Виразно виявляються інтоксикація, а також порушення функції серцево-судинної системи, нервової системи, крові (лейкоцитоз), обмінних процесів і функції нирок. Тривалість захворювання 2—3 тижні. При ранньому початку лікування антибіотиками інтоксикація знімається, температура падає і самопочуття покращується з 3—5-го дня, а інколи і раніше. Повне одужання настає приблизно в ті ж терміни.
Осередкові Ст л. можуть викликатися різними збудниками, вони вельми всілякі по механізму розвитку і течії. На відміну від крупозного Ст л., запальні зміни при осередкових Ст л. захоплюють не долю, а окремі ділянки — часточки або групи часточок легені, і є невеликими вогнищами, зазвичай множинними. Часто захворювання починається з поразки бронхів, а тому ці форми називають також бронхопневмонією. Прояву осередкових Ст л. характеризуються великою різноманітністю, що значною мірою обумовлюється збудником захворювання і станом організму в цілому. Так, Ст л., викликане стафілококом, має затяжну течію, часто без виражених симптомів, слабо піддається лікуванню антибіотиками і т.п. Загальними для всіх осередкових Ст л. симптомами є загальне нездужання, менш гостре, чим при крупозному Ст л., почало; інколи — головні болі, кашель із слизово-гнійною мокротою, підвищення температури тіла до 37—39°С; при лікарському дослідженні виявляються зміни в легеневій тканині, притуплювання перкуторного звуку, вологі звучні хрипи над окремими ділянками легенів. У мокроті виявляють збудника Ст л. Тривалість захворювання 2—3 тижні.
Інтерстиціальне Ст л. характеризується запальними змінами в проміжній сполучній тканині легені. Прояви його схожі з проявами осередкового Ст л. Проте при лікарському дослідженні чітких даних отримати не удається, тому велике діагностичного значення набувають спостереження за перебігом захворювання і рентгенологічні дослідження.
При лікуванні антибіотиками результати гострих Ст л. в більшості випадків сприятливі; гострі Ст л. можуть приймати затяжну течію, переходити в хронічних, а інколи ускладнюватися нагноєннями.
Хронічне Ст л. — тривало (місяці, роки) поточний запальний процес в легенях, при якому, окрім легеневої (альвеолярною, проміжною) тканини, приголомшуються бронхіоли і бронхи, судинна і лімфатична системи, тобто всі структурні елементи легені. Хронічне Ст л. характеризується періодичними загостреннями (спалахами), які змінялися тимчасовими ослабіннями хвороби (ремісіями); частота і вираженість загострень зростають у міру прогресу процесу. Розвиток хронічного Ст л. найчастіше пов'язано з перенесеними гострими Ст л. при їх пізньому або неправильному лікуванні із затяжною течією при ослабінні опірності організму, з наявністю хронічних запальних процесів у верхніх дихальних дорогах і бронхах. Розвитку хронічного Ст л. сприяє запилена повітряного басейну, куріння і пр. Прояву хронічного Ст л. вельми всілякі, що залежить від залучення до процесу різних структур легенів і бронхів.
Профілактика: дотримання санітарно-гігієнічного режиму на роботі і в побуті; боротьба із забрудненням повітря, з шкідливими звичками (куріння, вживання алкоголю), лікування захворювань верхніх дихальних доріг і т.п. З метою запобігання хронічним Ст л., крім того, — ретельне лікування гострих Ст л. Лікування гострих Ст л. і загострень хронічних проводять по можливості в лікарняних умовах. Обов'язковий постільний режим, висококалорійне з багатим вмістом вітамінів живлення: застосовують антибіотики або сульфаніламідниє препарати відхаркувальні засоби, інгаляції кисню, банки, гірчичники і т.п. В період ремісії хронічного Ст л. — заходи, направлені на підвищення опірності організму: лікувально-охоронний режим, лікувальна фізкультура, фізіотерапевтичні процедури; лікарське лікування — знімаючі спазми бронхів препарати; санаторно-курортне лікування на Південному березі Криму, на гірських курортах або в хвойно-лісистій місцевості. В деяких випадках (при сегментарних пошкодженнях) хірургічне лікування.
Літ.: Молчанов Н. С., Гострі пневмонії, Л., 1965; Медведев Ст Ст, Хронічні неспецифічні пневмонії, в кн.: Багатотомне керівництво по внутрішніх хворобах, т. 3, М., 1964, с. 226—46; Сильвестров Ст П., Тривалі пневмонії і їх лікування, Л., 1968.
Н. С. Молчанов.
Ст л. у тварин зустрічається (частіше в молодняка) у формі бронхопневмонії або крупозній пневмонії. Виникає при переохолодженні, вдиханні дратівливих речовин, при інфекційних і інвазивних хворобах (контагиозная плевропневмонія коней, пастереллез, діктіокаулез і ін.). Виявляється кашлем, задишкою, лихоманкою і іншими ознаками. Ускладнюється гнійним запаленням або гангреною легенів. Лікування і профілактика направлені на усунення причин; вживання антибіотиків, сульфаніламідних препаратів і інших засобів.
Літ.: Внутрішні незаразні хвороби сільськогосподарських тварин, 3 видавництва, М., 1967.
