Дюбуа-Реймон (Du Bois-reymond) Еміль (7.11.1818, Берлін, — 26.12.1896, там же), німецький фізіолог і філософ, член Берлінської АН(Академія наук) (1851). Професор Берлінського університету (з 1855). Основні праці по тваринній електриці; Д.-Р. довів його наявність в м'язах, нервах, залозах, шкірі, сітківці ока і ін. тканинах. Відкрив фізичний електротон. Показав, що поперечний перетин нерва електронегативний по відношенню до його дліннику («струм спокою»). Встановив, що негативне вагання «струму спокою» є вираженням діяльного стану тканині. У фізіологічних і медичних лабораторіях використовується запропонована Д.-Р. і що носить його ім'я апаратура (індукційні апарати для роздратування нервів і м'язів, електроди, що не поляризуються, і ін.).
Як філософ Д.-Р. був прибічником механістичного матеріалізму, а також агностицизму ; відносно пізнання суті речей висунув формулу: «не знаємо і ніколи не взнаємо» (Ignoramus et ignorabimus). У роботі «Сім світових загадок» (1882, русявий.(російський) пер.(переведення) 1901) Д.-Р. з позицій позитивізму оголошує недоступними для людського пізнання власне філософські проблеми (суть матерії і сили, походження руху і т.д.), як науково недоказові. В той же час він піддав критиці з матеріалістичних позицій ідеалістичне поняття «Світової душі» (яка, за його словами, зажадала б визнання світового мозку); активно виступав проти віталізму . Проти агностицизму Д.-Р. виступив німецький стихійний матеріаліст Е. Геккель. Д.-Р. відомий і як публіцист, що займав консервативні позиції.
Соч.: Untersuchungen über thierische Elektricität, Bd 1—2, Lpz., 1848—49; Reden, Bd 1—2, Lpz., 1912; Über die Grenzen der Naturerkenntnis, 11 Aufl., Lpz., 1916; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Культурна історія і природознавство, М., 1901.
