Психологія праці, галузь прикладної психології, що вивчає психологічні аспекти і закономірності трудової діяльності людини. П. т. почала формуватися на рубежі 19—20 вв.(століття) у зв'язку із зростанням виробничої сфери, появою нового вигляду трудової діяльності і масових професій, ускладненням вимог до людини (див. також Психотехніка ).
Виникнення П. т. пов'язане з початком науковій організації праці . На першому етапі розвитку найважливішою проблемою П. т. була проблема професійного відбору. Аналіз відмінностей в продуктивності праці у працівників, що отримали приблизно однакову підготовку, привів до думки про існування більш менш стійких індивідуальних відмінностей у сфері так званих професійних здібностей. Були створені спеціальні методи — тести, за допомогою яких стало можливим кількісно оцінювати ці здібності і на цій основі виробляти професійний відбір. Виникла необхідність ретельного вивчення психології професій. Були розкриті відмінності в професійних схильностях, інтересах і мотивах, спонукаючих людей віддавати перевагу одним професіям іншим, організовані спеціальні консультаційні бюро по наданню допомозі підліткам, що вибирають професію. Виникла спеціальна гілка П. т. — професійна орієнтація і професійна консультація. З'явилися спеціальні дослідження законів розвитку професійних навиків і якостей, важливих для різних видів праці. Завдання цього розділу П. т. — розробка рекомендацій по удосконаленню методів вчення і вживанню спеціальних методів вправи і тренування.
Важливу область П. т. склало вивчення коливань працездатності, пов'язаних із стомленням, добовим ритмом, обгрунтування оптимального режиму праці, при якій продуктивність і якість роботи випробовували б найменші зміни впродовж робочого дня, робочого тижня і т.д. Сучасна П. т. розробляє спеціальні методики, що дозволяють вимірювати стомлюваність і міру зниження працездатності. У цій області П. т. тісно пов'язана з фізіологією праці . П. т. накопила величезний матеріал по проблемах працездатності і стомлюваності, впливу на людину умов праці, характеру виконуваних операцій, монотонності і небезпеки праці, незвичайних і екстремальних умов роботи, трудової мотивації, розвитку потреб і здібностей людини в процесі колективної праці і т.д. Одне із завдань П. т. — раціональне реконструювання професій, з'ясування психологічно оптимального поєднання вхідних в їх склад операцій, наукове обгрунтування їх доцільної автоматизації, що має важливе значення для підвищення продуктивності праці. П. т. координує свої зусилля з фахівцями в області механізації і автоматизації. Вивчення психологічних причин виникнення аварійних ситуацій привело до розробки спеціальних засобів для професійного відбору і запобігання помилковим дій за допомогою особливих методів вправи і тренування.
Дослідження психологічних особливостей конкретних видів трудової діяльності, складання профессиограмм (змістовного опису професій і професійної діяльності з точки зору включення і використання психічних властивостей і здібностей людини), визначення набору професійне значимих властивостей особи сприяли формуванню спеціальних напрямів психології професій (наприклад, психології авіаційною, космічною, водійських професій, конвеєрної праці, з.-х.(сільськогосподарський) професій і т.д.).
Поряд з експериментальним методом велике місце в П. т. займають аналітичні методи. Застосовується метод спеціальних вправ, зв'язаних з використанням різних пристроїв, що моделюють основні особливості професійної роботи. Важливу роль грають методи варіаційної статистики .
В умовах сучасної науково-технічної революції П. т. покликана вивчати нові умови, форми і можливі стимуляції трудової діяльності, нові професії і вимоги до технічно оснащеної праці. П. т. має тісні контакти з соціологією праці, соціальною психологією, інженерною психологією організаційною і економічною психологією, конкретною економікою, виробничою етикою, ергономікою, фізіологією і гігієною праці, кібернетикою, з комплексом управлінських дисциплін, прикладною математикою, кваліметрією, технічною естетикою і т.д.
Літ.: Ліпман О., Психологія професій, пер.(переведення) з йому.(німецький), П., 1923; Трудовий метод вивчення професій. Сб., під ред. І. Н. Шпільрейна, М., 1925; Смирнов А. А., Психологія професій, М., 1927; Геллерштейн С. Р., Питання психології праці, в збірці Психологічна наука в СРСР, т. 2, М., 1960; Психологія промислової праці, М., 1962; Льовітов Н. Д., Психологія праці, М., 1963; Особа і праця, М., 1965; Психологія праці, ч. 1—2, М., 1969; Платонов До. До., Питання психології праці, 2 видавництва М., 1970; Psihologia muncil industriale sub. red. Al. Rosca, Buc., 1967; Tomeković Т., Psihologija rada. Kadrovi i rad, Beograd, 1965; Tiffin I. and Mc Cormick E. J., Industrial psychology, 3 ed., L., 1966; Okóń J., Paluszkiewicz L., Psychologia w zakładzie pracy, Warsz., 1967; Ružička J., Člověk а práce, Praha, 1972.
