Психічні хвороби
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Психічні хвороби

Психічні хвороби (застаріле — душевні хвороби), захворювання людини, що характеризуються переважно розладами психіки . Порушується віддзеркалення об'єктивної реальності, змінюються самосвідомість, відношення до того, що оточує і поведінка. Одні П. би. виникають в результаті первинного ураження головного мозку з подальшим порушенням діяльності організму в цілому, інші — унаслідок захворювання тих або інших органів з вторинним порушенням психічних функцій. П. би. виявляються різними розладами: обманами сприйняття ( ілюзії, галюцинації ), порушеннями мислення (наприклад, нав'язливі явища, марення ) настрої (наприклад, депресія ), розладами свідомості, пам'яті, зниженням інтелекту. Сучасне природознавство не має в своєму розпорядженні досить повних і точних уявлень про нормальні механізми психічної діяльності, тому неясні і механізми її порушень. Причинами П. би. можуть бути спадковий нахил, інфекції, інтоксикації, захворювання головного мозку (травми, пухлини і ін.), залоз внутрішній секреції, внутрішніх органів, авітамінози, психічні травми. У ін. випадках мають значення порушення внутріутробного розвитку.

загрузка...

  Згідно з прийнятою номенклатурою хвороб, розрізняють три основні види П. б.: психози [ шизофренія, маніакально-депресивний психоз і ін., — вони складають найважливішу групу П. б.; звідси і ширше (застаріле) тлумачення терміну «психози» як синоніма П. би.], т.з. пограничні нервово-психічні розлади ( неврози, психопатії і ін. захворювання непсихотічеського характеру, зокрема наркоманії ), розумова відсталість (див. Олігофренія ). Перебіг П. би. різно: від однократних або рідких нападів з повноцінною ремісією до важких хронічних психозів з грубою дезорганізацією психічній діяльності і результатом в недоумство . Смерть при П. би. настає частіше унаслідок приєднання ін. хвороби, від нещасного випадку або самогубства. Вивчення П. би. — предмет медичної наукової дисципліни — психіатрії.

  В середині 20 ст проблема П. би. стала однією з найважливіших для медичної науки і охорони здоров'я економічно розвинених країн. Зростання захворюваності (на початку 70-х рр. у всіх країнах, за орієнтовними підрахунками, 70 млн. чіл. з психічними розладами потребували госпіталізації; у деяких економічно розвинених країнах захворюваність досягла 110—140 чіл. на 1 тис. населення) у істотній мірі визначається нервовими навантаженнями, пов'язаними з ускладненням соціального життя в умовах науково-технічної революції. Крім того, підвищені вимоги до індивідуума, обумовлені специфікою сучасного життя, виявляють ті форми психічних розладів, які в іншій обстановці залишаються компенсованими. Збільшення показників захворюваності зв'язане і із збільшеними можливостями медицини у виявленні П. би. У капіталістичних країнах додатково позначається несприятливий вплив таких чинників, як невпевненість в майбутньому, обумовлена загрозою безробіття і страхом термоядерної війни, що нагнітається, надмірна інтенсифікація праці, роз'єднаність людей в умовах відчуження . Алкоголізм і ін. види наркоманій в багатьох країнах стали національним лихом.

  Для лікування більшості П. би. застосовують психотропні засоби, при деяких психозах — інсуліно-коматозне і електросудорожне лікування; психотерапію застосовують головним чином при неврозах і психопатіях. Для надання допомоги психічно хворим в СРСР створена загальнодоступна мережа спеціалізованих медичних установ — психіатричні лікарні, диспансери, денні стаціонари, лікувально-трудові майстерні, що дозволяють здійснювати принцип безперервності і спадкоємності терапії (див. Психіатрія ).

 

  Літ.: Осипов Ст П., Керівництво по психіатрії, М. — Л., 1931; Гиляровський Ст А., Психіатрія, 4 видавництва, М., 1954; Довідник невропатолога і психіатра, під ред. Н. І. Гращенкова і А. Ст Снежневського, 2 видавництва, М., 1968; Петраков Би. Д., Психічна захворюваність в деяких країнах в XX ст, М., 1972; Weitbrecht Н. J., Psychiatric im Grundriss, Ст, 1973.

  М. І. Фотьянов.