Депресія в медицині, хворобливий стан туги, пригніченості, безвихідного відчаю, властиве ряду психічних захворювань. Незрідка Д. виникає як реакція на важку життєву ситуацію, при багатьох психічних захворюваннях (маніакально-депресивний психоз, шизофренія і ін.), неврозах, а також при тривалому прийомі деяких ліків (наприклад, аміназіна) і фізичних захворюваннях. Д. слід відрізняти від природної (фізіологічною) реакції людину при неприємних переживаннях, життєвих невдачах і психічних травмах. Д. виявляється ідеаторной (мислітельной), емоційною і руховою загальмованістю (інколи лише однією або двома з названих сфер психічної діяльності), у важких випадках маренням звинувачення (хворого нібито засуджують, винять в поганій роботі неетичній поведінці) або самозвинувачення і самоунічиженія (хворий винить себе в нечесності, поганій роботі і провині, вважає себе винуватцем загибелі сім'ї, колективу, всього світу і т.д.), іпохондричним маренням (він відчуває, що у внутрішніх його органах сталися катастрофічні зміни, із-за яких він вічно хворітиме і мучитиметься). Лікування хворих важкої Д. проводиться в психіатричних стаціонарах, т.к. еті хворі незрідка наполегливо прагнуть до самогубству і нанесенню собі пошкоджень і тому потребують повсякденного нагляду, здійсненного лише в спеціальній лікувальній установі. Для лікування Д. застосовують психотропні (антидепресивні) засоби, електросудорожну терапію, психотерапію.
