Суспільні стосунки , багатообразні зв'язки, що виникають між соціальними групами, класами, націями, а також усередині них в процесі їх економічного, соціального, політичного, культурного життя і діяльності. Окремі люди вступають в О. о. саме як члени (представники) тих або інших соціальних общностей і груп. О. о. знаходяться в діалектичній взаємодії з особистими стосунками людей, тобто з їх стосунками як конкретних індивідів зв'язаних безпосередніми контактами, в яких значимі психологічні, етичні і культурні особливості людей, їх симпатії і антипатії і ін. особові чинники. У цій взаємодії О. о. визначають істотні сторони особистих стосунків. Теоретично неспроможно і практично шкідливе ототожнення особистих і О. о., перенесення категорій, що характеризують особисті взаємини, на О. о. Ф. Енгельс, кажучи про взаємовідношення робітників і капіталістів, вказував, що «відношення фабриканта до робітника — не людське, а чисто економічне» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 2, с. 497).
У філософії О. о. розглядаються з матеріалістичних або ідеалістичних позицій. Матеріалістичне, тобто наукове, розуміння О. о. вперше вироблене марксизмом. Воно полягає в тому, що всі багатообразні О. о. — економічні, політичні, правові, етичні і т.п. — діляться на первинних — матеріальні базисні і вторинні — ідеологічні, надбудовні (див. Базис і надбудова ). Зі всіх О. о. головними, ведучими, що визначають є матеріальні, — економічні, виробничі стосунки . У послідовному здійсненні цієї ідеї виявляється матеріалістичний монізм марксистсько-ленінській теорії суспільного розвитку. Характер матеріальних О. о. визначається продуктивними силами суспільства і не залежить від волі і свідомості людей. Ідеологічне О. о. — політичні, правові, етичні і ін. виникають на базі матеріальних О. о. і складаються як надбудова над ними, проходячи заздалегідь через свідомість людей (див. Ідеологія, Політика, Право, Мораль, Релігія ). Тому суспільство є не механічним з'єднанням різних О. о., а єдиною системою О. о.
Ділення О. о. на матеріальних і ідеологічних дозволяє не лише розрізняти в О. о. що визначають і похідні, але і аналізувати сукупність О. о., в яких поєднуються і матеріальні, і ідеологічні елементи (наприклад, стосунки між класами, національні, міждержавні і міжнародні стосунки). У зв'язку з ускладненням і диференціацією суспільного життя виникають багатообразні О. о., пов'язані з різними, більш специфічними видами діяльності людей — управлінською, науковою, художньою, технічною, спортивною, просвітницькою і т.д.
О. о. різних соціальних груп, общностей, організацій, колективів визначаються, по-перше, їх местомом в історично певній системі виробничих стосунків і, по-друге, конкретними взаєминами з ін. соціальними групами і перш за все їх зв'язками з основними класами даного суспільства.
В класово антагоністичному суспільстві різні соціальні групи займають антагоністичні позиції в даній системі О. о.: рабовласник і раб кріпосний селянин і феодал, капіталіст і робітник знаходяться на різних полюсах О. о. своєї епохи. Одні і ті ж О. о. оцінюються по-різному з різних класових позицій, обмежено і однобічно. Революційна боротьба робочого класу, інтереси якого збігаються з об'єктивними закономірностями історичного розвитку, вперше відкрила дорогу для подолання цієї однобічності. Його класова ідеологія є в той же час і послідовно науковою.
Для кожної суспільно-економічними формації О. о. історично конкретні і специфічні. Серед О. о. кожної формації можна виділити стійкі, порівняно тривало існуючі стосунки, що виражають корінні особливості даної форми власності, і рухливі, динамічні стосунки, що відображають зміни, які відбуваються в суспільстві, у взаємовідношенні класів, в співвідношенні тих, що борються соціальних сил і т.д. Поки зміна О. о. в межах певної суспільно-економічної формації не зачіпає її основ — пануючої форми власності, воно носить лише еволюційний характер. Зміна ж основних, стійких О. о., пов'язане з ломкою всього суспільного устрою, з переходом від однієї суспільно-економічної формації до іншої, носить революційний характер.
Розглядаючи О. о., слід враховувати, чи є вони антагоністичними або неантагоністичними за своєю природою, тобто чи є вони стосунками ворожих соціальних груп або стосунками дружніх соціальних груп, що мають загальні корінні цілі і інтереси. Антагоністичний характер О. о. носили і носять в рабовласницьких, феодальних і капіталістичних суспільних формаціях. В умовах антагоністичного суспільства матеріальні О. о. складаються стихійно. Люди не осягають справжньої суті своїх матеріальних О. о., їх усвідомлення має переважно ілюзорний характер. Реальні стосунки між людьми в умовах капіталізму набувають форми стосунків між речами. К. Маркс викрив таємницю капіталістичного виробництва і за стосунками товарів, речей розкрив О. о. людей. Антагоністичний характер матеріальних О. о. між класами рабовласницьких, феодальних і капіталістичних формацій визначає наявність антагонізмов в соціально-політичній і ідеологічній сферах суспільної життя і впливає на все різноманіття О. о. Стосунки, типові для даної формації, своєрідно переплітаються із стосунками, що збереглися від колишніх формацій або передумовами стосунків нової формації, що зароджуються.
Антагоністичні О. о. ліквідовуються в ході соціалістичної революції. Комуністична суспільна формація стверджує якісно нові О. о., які розвиваються через вирішення неантагоністичних протиріч. Матеріальні і ідеологічні О. о. комуністичні формації розвиваються свідомо, планомірно, відповідно до наукового розуміння суті і законів соціального прогресу. В умовах соціалістичного суспільства, на основі створення матеріально-технічної бази комунізму, відбувається вдосконалення соціалістичних О. о., поступове подолання істотних відмінностей між містом і селом, між розумовою і фізичною працею, стираються грані між класами, соціальними групами що веде до створення безкласового, соціально однорідного суспільства, формуються нові стосунки в праці, у сфері розподілу і інших сферах суспільного життя.
