Базис і надбудова, поняття історичного матеріалізму, що позначають суспільні стосунки історично певного суспільства як цілісну систему, в якій матеріальні стосунки представляють його реальний базис, підставу суспільства, а політичні і ідеологічні стосунки — надбудову, що зростає на даному базисі і ним обумовлену. Базис суспільства — це сукупність історично певних виробничих стосунків. Надбудова — це сукупність ідеологічних стосунків, поглядів і установ; у неї входять держава і право, а також мораль, релігія, філософія, мистецтво, політична і правова форма свідомості і відповідні установи. «У суспільному виробництві свого життя, — писав Маркс, — люди вступають у визначених, необхідних, від їх волі не залежні стосунки — виробничі стосунки, які відповідають певному рівню розвитку їх матеріальних продуктивних сил. Сукупність цих виробничих стосунків складає економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому підноситься юридична і політична надбудова і якому відповідають певні форми суспільної свідомості» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 13, с. 6—7).
Історична зміна базису викликається і обумовлюється зміною характеру продуктивних сил суспільства. Історично певний базис визначає собою характер, тип суспільної надбудови. Переворот в економічних буд даного суспільства викликає зміну, переворот у всій суспільній надбудові.
В класовому суспільстві Б. і н. носять класовий характер. Через антагоністичну природу базису таких формацій, як рабство, феодалізм, капіталізм, і в самій надбудові також відбивається цей антагонізм (існування ідеологій і організацій, виражаючих різних класів, що відстоюють інтереси, і соціальних груп). Процес виникнення і розвитку суспільних ідей — складний і часто суперечливий; ці ідеї, а також і відповідні ним установи не з'являються на світ як автоматичний рефлекс базису, економіки. Економіка не створює ні філософських, ні релігійних, ні етичних, ні естетичних і політичних ідей. Ідеї і установи (як і самі економічні стосунки) створюють люди. Але створюють вони ці суспільні ідеї не по свавіллю, а відповідно до існуючими суспільними, перш за все економічними, умовами (тобто базисом) і суспільними законами. У розвитку суспільних ідей існує відносна самостійність. Розривши з традиціями, нормами, пануючими ідеями відбувається в передових класів під впливом суспільних умов, протиріч, боротьби класів. Лише кінець кінцем філософські, естетичні, моральні, релігійні і інші ідеї визначаються економічним базисом. А безпосередньо на їх виникнення і зміна роблять вплив попередні ідеї, а також ідеологічна і політична боротьба класів, партій.
Зв'язок Би. і н. носить діалектичний характер. Раз виникнувши на певному базисі, надбудова надає зворотне і притому потужна дія на базис і розвиток суспільства в цілому. У цій взаємодії визначальну роль кінець кінцем грає базис (див. Ф. Енгельс, там же, т. 37, с. 394—95). При цьому різні елементи надбудови неоднаково пов'язані з базисом і випробовують його вплив і, у свою чергу, впливають на нього безпосередньо (наприклад, політика) або більш опосередковано (наприклад, філософія). Зворотну дію надбудови має різний характер. Ф. Енгельс, характеризуючи роль держави як політичної надбудови, писав: «Зворотна дія державної влади на економічний розвиток може бути троякого роду. Вона може діяти в тому ж напрямі — тоді справа йде швидше; вона може діяти проти економічного розвитку — тоді в даний час у кожного крупного народу вона терпить крах через відомий проміжок часу; або вона може ставити економічному розвитку в певних напрямах перешкоди і штовхати його в інших напрямах. Цей випадок зводиться, врешті-решт, до одного з попередніх. Проте ясно, що в другому і третьому випадках політична влада може заподіяти економічному розвитку найбільшу шкоду і може викликати розтрату сил і матеріалу в масовій кількості» (там же, с. 417). Те, що тут сказане про роль держави, можна сказати про роль надбудови в цілому. Надбудова, таким чином, завжди грає активну роль в суспільстві.
Надбудова суспільства як ціле живе одну епоху. Проте через ряд історичних умов, тенденції відставання суспільної свідомості від суспільного буття, нерівномірність розвитку окремих частин надбудови, а також в силу деяких загальних меж, властивих всім антагоністичним формаціям, деякі ідеологічні форми, суспільні ідеї і установи переживають епоху, в яку вони виникли, і існують в подальших суспільних формаціях. При переході від однієї суспільної формації до іншої, відповідно при зміні одного Б. і н. іншими Б. і н., знищуються, ліквідовуються революційними силами реакційний базис і елементи надбудови. І, навпаки, зберігається все велике, передове в області духовної культури, моральності і мистецтва, що створює спадкоємність в історичному розвитку суспільства. В той же час деякі елементи надбудови можуть існувати як пережитки .
Поняття Б. і н. служать методологічною передумовою аналізу будь-якого конкретного суспільства. Проте самі по собі ці категорії не містять якісної характеристики визначених Би. і н. Крім того, слід враховувати, що «... один і той же економічний базис — один і той же з боку основних умов — завдяки нескінченно всіляким емпіричним обставинам, природним умовам, расовим стосункам, історичним впливам і , що діють ззовні;т.д. — може виявляти в своєму прояві безконечні варіації і градації, які можливо зрозуміти лише за допомогою аналізу цих емпірично даних обставин» (Маркс До., там же, т. 25, ч. 2, с. 354). Таке ж різноманіття можна виявити і в надбудові в межах однієї формації. Специфічний характер Би. і н. встановлюється в результаті їх конкретного дослідження історичним матеріалізмом і іншими суспільними науками.
Літ.: Каммарі М. Д., Що таке базис і надбудова суспільства, М., 1957; За творче вивчення і розробку теорії базису і надбудови, «Комуніст», 1957 № 4; Основи марксистської філософії, 2 видавництва, М. 1963; Келле Ст, Ковальзон М., Курс історичного матеріалізму, М., 1969.
