Суспільні фонди вжитку

Суспільні фонди вжитку , частина фонду вжитку національного доходу, що йде на задоволення потреб членів соціалістичного суспільства понад фонд оплати по праці. О. ф. п. покликані забезпечити планомірну дію держави на формування структури витрат і вжитку населення на користь поступової, по можливості швидшого зближення і вирівнювання соціально-економічного положення членів суспільства, соціальних груп, шарів і класів. Виплати і пільги з О. ф. п. є одній з основних форм соціалістичного розподілу поряд із заробітною платою, премією, доходами від особистого підсобного господарства (див. Фонд вжитку ).

  Виплати і пільги з О. ф. п. здійснюються у формі витрат державного бюджету на освіту, охорону здоров'я і фізкультуру, на соціальне забезпечення і т.п., у формі витрат підприємств і виробничих об'єднань з їх фондів соціально-культурних заходів і житлового будівництва, у формі витрат з централізованих союзних фондів соціального страхування і соціального забезпечення колгоспників і ін. Вступи з О. ф. п. мають або форму безкоштовного (або пільгового) надання матеріальних благ і послуг, або форму грошових виплат (на початку 70-х рр. їх об'єми були приблизно рівні).

  Основна економічна функція О. ф. п. — розподіл частини фонду особистого вжитку з метою створення досить рівних з точки зору суспільства умов для задоволення певного круга важливих потреб представниками різних суспільних груп, шарів і класів. При соціалізмі ще немає повної соціально-економічної рівності; міра необхідності задоволення одних і тих же потреб різна для суспільства в цілому і для представників різних соціальних груп, шарів, класів. Це стосується особливо ряду духовних і соціальних потреб (наприклад, потреб в освіті і культурному розвитку, в створенні страхових запасів на випадок втрати працездатності і ін.). У системі потреб сімей, що вже склалися, на яку члени суспільства орієнтують структуру своїх витрат, ці потреби, як правило, не займають такого місця, яке вони повинні були б займати для забезпечення корінного суспільно-економічного інтересу — поступового досягнення соціально-економічної рівності. Суспільство (в особі соціалістичної держави) активно впливає на процес формування структури потреб, що фактично задовольняються, з тим щоб планомірно забезпечувати структуру вжитку, при якій матеріальні умови для розвитку здібностей до праці були б відносно рівними для представників різних соціальних груп, шарів і класів. Соціалістичне держава виконує ці функції, якщо через розподіл матеріальних і духовних благ з О. ф. п. забезпечує можливість для представників будь-якої соціальної групи здобути освіту (в т.ч. вище), мати доступ до всіх культурних цінностей, розвивати свої здібності і відповідно до них зайняти положення в соціалістичному виробництві і суспільстві. У зв'язку з цим соціальні групи і шари, пов'язані з розумовою працею, з творчою діяльністю, втрачають свою замкнутість і відтворюються не на своїй власній вузькій соціальній базі, а на базі всього суспільства. Саме на цій основі при соціалізмі зростає трудова інтелігенція, поповнення рядів якої йде за рахунок людей, що мають різне соціальне походження. Окрім цієї основної функції, О. ф. п. мають і деякі ін. економічні функції, зокрема за допомогою О. ф. п. суспільство полегшує впровадження прогресивних форм задоволення потреб (які В. І. Ленін називав «паростками комунізму» — див.(дивися) Повне зібрання творів, 5 видання, т. 39, с. 25), а також поширення економніших форм спільного вжитку. Об'єм виплат і пільг з О. ф. п. визначається рівнем і темпами розвитку соціалістичного виробництва, а також прудкістю перетворень в ході здійснення соціальної політики социалістіч. держави.

Виплати і пільги з суспільних фондів вжитку в СРСР

Структура витрат з суспільних фондів вжитку в СРСР %

В сукупному доході сімей робітників промисловості СРСР виплати і пільги з О. ф. п. склали 14,5% в 1940, 22,3% в 1972; у доходах сім'ї колгоспника відповідно 14,9% і 20,0%.

  За рахунок О. ф. п. забезпечується безкоштовна освіта, включаючи вище, виплачуються стипендії студентам, виявляються безкоштовна медична допомога і пільгове санаторно-курортне обслуговування, виплачуються державні пенсії, посібники з тимчасової непрацездатності, по вагітності і пологам, організовується відпочинок робітників, службовців і колгоспників, забезпечується масовість фізичної культури і спорту, оплачуються щорічні відпустки, стримується на низькому рівні квартирна плата, містяться дитячі дошкільні установи і т.п.

  В сучасних умовах, коли як головна висунуто завдання значного підйому матеріального і культурного рівня життя народу, істотно зростає роль О. ф. п. Вони використовуються державою на користь створення сприятливіших умов для всестороннього розвитку особи, повнішого задоволення широкого круга інтелектуальних і соціальних потреб, підвищення розмірів пенсій, стипендій, посібників і пільг. Введення грошових посібників на дітей малозабезпеченим сім'ям з 1 листопада 1974 служить в руках держави додатковим засобом вирішення проблеми ліквідації малозабезпеченості. Ряд виплат і пільг з О. ф. п. пов'язаний з величиною заробітної плати (оплата відпусток, пенсії, посібника з тимчасової непрацездатності і т.п.), що сприяє посиленню матеріальної зацікавленості трудящих. Проте необгрунтоване форсування зростання О. ф. п. може приводити до неефективного їх використання, відволікати засобів більше, ніж об'єктивно необхідно, і тим самим скорочувати об'єм засобів, які могли б бути направлені на посилення матеріальної зацікавленості.

  В ході соціалістичного і комуністичного будівництва круг потреб, що повністю або частково забезпечуються О. ф. п., змінюється, міняються і форми розподілу О. ф. п. Це пов'язано в першу чергу з рішенням одних і висуненням ін. соціально-економічних завдань, із зростанням можливостей соціалістичного суспільства у міру його розвитку. У перспективі О. ф. п. переростуть в комуністичних, істотним чином змінивши свої функції, структуру і форми.

  Соціально-культурні фонди в капіталістичних країнах (для страхування від незабезпеченості в старості, при безробітті і хворобі, для забезпечення безкоштовного або здешевленого вчення в масовій школі, пільгове або безкоштовне надання ряду медичних послуг і т.п.) мають лише зовнішню схожість с О. ф. п. Корінна відмінність між О. ф. п. як формою соціалістичного розподілу і соціально-культурними фондами при капіталізмі полягає в діаметральній протилежності їх соціального призначення. Головна економічна функція соціально-культурних фондів при капіталізмі — здешевити на користь капіталістів робочу силу шляхом розвитку масового спільного задоволення ряду потреб трудящих на рівні, витікаючому з вимог сучасного виробництва. На міру розвитку цих фондів вирішальний вплив роблять класова боротьба трудящих і успіхи соціалістичних країн в економічному змаганні двох світових систем. Буржуазні ідеологи спекулюють на зовнішній схожості цих фондів і О. ф. п. при соціалізмі, всіляко прагнучи обійти відмінність в їх основних економічних функціях.

  Літ.: Маркс До., Критика Готської програми, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 19; Ленін Ст І., Держава і революція, гл.(глав) 5 Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 33; Програма Комуністичної партії Радянського Союзу, М., 1974; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Державний п'ятирічний план розвитку народного господарства СРСР на 1971—1975 роки, М., 1972; Бузляков Н. І., Суспільні фонди вжитку (Основні методи планерування), М., 1964; Ракитський Би. Ст, Суспільні фонди вжитку як економічна категорія, М., 1966; Басів Ст І., Суспільні фонди вжитку і бюджет, М., 1967.

  Би. Ст Ракитський.