Статистика праці, галузь економічної статистики, що вивчає кількісні закономірності масових явищ в області відтворення трудових ресурсів і ефективності їх використання. С. т. розробляє і аналізує показники зайнятості, організації і умов праці, якісного складу що працюють (розподіл їх по підлозі, зросту, освіті, професіям і ін.), продуктивності праці, механізації праці, використання робочого часу, оплати праці і деякі показники рівня життя трудящих [номінальні (грошові) і реальні доходи населення, вжиток матеріальних благи послуг, використання внерабочего часу, у тому числі вільного часу ]. Багатющий матеріал для вивчення праці і положення трудящих дали До. Маркс, Ф. Енгельс і В. І. Ленін. Маркс і Енгельс розробили найважливіші питання загальної статистики робочого класу. У працях Леніна відбито виникнення і розвиток науковою С. т. У дореволюційній Росії не було єдиної системи державної статистики. Деякі показники по праці розроблялися окремими відомствами, фабрично-заводськими інспекторами і дослідниками. У роботах прогресивних діячів освітлювали страйкова боротьба, заробітки і штрафи, робочий день, житлові умови. Після Жовтневої соціалістичної революції 1917 в СРСР створена С. т. як самостійна галузь в єдиній системі державної статистики. У СРСР система показників С. т. передбачає: 1) вивчення зайнятості, тобто міри залучення населення в суспільне виробництво, дослідження відтворення, розподілу і використання трудових ресурсів країни на всіх стадіях суспільного відтворення і виявлення невикористаних трудових ресурсів. 2) Визначення і аналіз чисельності і складу зайнятих в народному господарстві по професіям і посадам, по їх ролі у виробничому процесі, кваліфікації, стажу роботи, підлозі, зросту і ін. ознакам; дослідження перерозподілу праці по галузях народного господарства і території країни в результаті технічного прогресу; розробку і аналіз показників підготовки кваліфікованих робочих кадрів і підвищення кваліфікації тих, що працюють, а також чисельності фахівців з вищим і середньою спеціальною освітою, зайнятих в народному господарстві; вивчення руху що працюють по прийому і звільненню; розробку і аналіз показників, що характеризують використання робочого часу . 3) Вимір і аналіз рівня, динаміки продуктивності праці і чинників його зростання як показників ефективності суспільного виробництва; визначення збільшення обсягу виробництва в результаті підвищення продуктивності праці. 4) Числення і аналіз фонду, рівня і динаміки заробітної плати у взаємному зв'язку з показниками продуктивності праці і обсягу виробництва; вивчення диференціації оплати праці по професіях, кваліфікації трудящих і по території країни; визначення долі фондів матеріального заохочення в оплаті праці; дослідження моральних і матеріальних стимул-реакцій праці. 5) Вивчення рівня життя за допомогою показників доходів трудящих і витрат різних соціально-економічних груп трудящих і дослідження закономірностей впливу рівня і динаміки доходів сімей на їх вжиток. Вихідною інформацією С. т. служить первинний облік особового складу і заробітної плати на підприємствах, в установах і організаціях. На її основі складається місячна (підприємствами основних виробничих галузей), квартальна і річна звітність. Велику роль в інформаційному забезпеченні С. т. грають переписи населення, одноразові обстеження по праці і заробітній платі, а також вибіркові бюджетні обстеження сімей робітників, службовців і колгоспників. С. т. в інших соціалістичних країнах централізована і в рамках СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) розвивається в напрямі взаємного обміну інформацією і проведення спільних робіт. Для досягнення порівнянності показників по праці проводиться робота по уніфікації методологічних положень за основними показниками статистики праці (трудові ресурси, чисельність робітників і службовців, робочий час, класифікація галузей за сферами додатка праці, рівень доходів і об'єм вжитку матеріальних благ і послуг). Розробляються і удосконалюються роботи по міжнародному порівнянню рівня продуктивності праці і принципам міжнародного соціалістичного розподілу праці . С. т. в капіталістичних країнах до 20-х рр. 20 ст грунтувалася на епізодичних обстеженнях. Кризи і безробіття 30-х рр. підвищили інтерес до С. т., яка починає базуватися на більш систематичній інформації. Після 2-ої світової війни 1939—45 С. т. отримує подальший розвиток, проте статистичні матеріали по праці збираються і розробляються за різною методологією як урядовими органами, так і різними інститутами, тому для публікованих показників по праці характерна відсутність повноти, достовірності і порівнянності. На початку 70-х рр. спостерігалася уніфікація показників і методів С. т. Проте фальсифікаторські тенденції в буржуазній С. т. не слабшають, а посилюються в зв'язки з інфляцією, зростанням цін і безробіття, трудовими конфліктами і ін. пороками капіталістичного суспільства. Фальсифікація, зокрема, виражається в зменшенні числа безробітних, страйків, втрат робочого часу і випадків виробничого травматизму, а також в перебільшенні реальної заробітної плати за рахунок завищення номінальної заробітної плати і споживчих цін.
Літ.: Струмілін С. Р., Ізбр. твори, т. 1(с. 171—81), т. 2 (с. 310—22, 407—10), т. 3 (с. 7—507), т. 4 (с. 29—37, 44—67,310—36), т. 5 (с. 230—44, 338—51, 364—381), М., 1963—64; Мінц Л. Е., Проблеми балансу праці і використання трудових ресурсів в СРСР, М., 1967: Ереміна Н. М., Маршалова Ст П., Статистика праці, 2 видавництва, М., 1971; Шевчепко Н. Н., Кошелюк С. А., Нелюбін Н. І., Статистика праці, М-код.,1972. Див. також літ.(літературний) при ст. Статистика .
