Економічна статистика, частина статистичної науки, що вивчає кількісну сторону економічних процесів і явищ, що відбуваються в народному господарстві, в нерозривному зв'язку з їх якісним вмістом. На відміну від галузевих статистик, вивчаючих процеси, що відбуваються в економіці окремих галузей (див. Статистика промисловості,Статистика сільського господарства,Статистика праці ), Е . с. займається комплексним вивченням народного господарства в цілому.
Теоретична основа Е. с. — марксистсько-ленінська політична економія. Політична економія досліджує і виявляє найбільш істотні особливості суспільно-виробничих стосунків, розкриває закони, керівники виробництвом і розподілом матеріальних благ, а Е. с., грунтуючись на цих положеннях, дає кількісну характеристику явищ і процесів, що відбуваються в народному господарстві, і показує за допомогою економіко-статистичних показників, як в конкретних умовах місця і часу здійснюються процеси розвитку суспільного виробництва. Е. с. покликана дати, за визначенням Ст І. Леніна, «статистичне вираження» явищ і закономірностей суспільно-економічного розвитку суспільства (див. Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27, с. 206). Основна умова наукова організації Е. с. — попередній всесторонній соціально-економічний аналіз явищ, що вивчаються.
Е. с. не лише складова частина статистичної науки, але і найважливіша галузь практичної діяльності. Як самостійна наукова і учбова дисципліна Е. с. почала формуватися в СРСР ще до Великої Вітчизняної війни 1941—45, але найбільший розвиток отримала в післявоєнні роки. Досліджуючи економічні процеси, збираючи, обробляючи і аналізуючи отримані статистичні дані, Е. с. широко користується методами масового статистичного спостереження, угрупувань, індексним методом, методом аналізу рядів динаміки, балансовим методом і ін. Всього більшого поширення набувають економіко-математичні методи дослідження із застосуванням ЕОМ(електронна обчислювальна машина). У соціалістичному товаристві Е. с. — важливе знаряддя управління і планерування народним господарством. Вона характеризує стан і розвиток соціалістичної економіки, хід виконання народно-господарських планів, співвідношення в розвитку галузей господарства, підвищення нар.(народний) добробут, впровадження нової техніки, розміщення продуктивних сил в країні і ін. До найважливіших завдань Е. с. відноситься економіко-статистична характеристика ефективності суспільного виробництва і підвищення якості роботи у всіх ланках народного господарства.
В буржуазній статистиці немає Е. с. як самостійної наукової дисципліни, що комплексно вивчає процеси і явища суспільств. відтворення. Е. с., або господарська статистика, розглядається в статистичній літературі капіталістичних країн як застосування загальних методів статистики і математичної статистики до виміру економічних явищ.
Система показників Е. с. всесторонньо характеризує процеси і явища в області економіки. Визначають є комплексні, узагальнювальні показники розвитку економіки і зростання матеріального добробуту народу: сукупний суспільний продукт,національний дохід,реальні доходи населення, невиробничий вжиток, накопичення, національне багатство і його складові елементи, суспільна продуктивність праці і ін. Е, що розробляються. с. загальні принципи побудови системи економічних показників і методологія їх числення застосовуються галузевими статистиками. Основний розділ Е. с. — баланс народного господарства СРСР, що дозволяє виявити пропорційність і збалансованість в розвитку економіки.
Літ.: Курс економічної статистики, 5 видавництво, М., 1975; Економічна статистика, 2 видавництва, М., 1976.
