Економічна ефективність нової техніки, показник, що характеризує народно-господарські результати і економічну доцільність виробництва нової техніки і її вживання. Виділяють принципово нову техніку, впровадження якої знаходиться в початковій стадії (наприклад, реактори на швидких нейтронах, лазери, криогенні лінії електропередачі, транспорт на повітряній подушці), і нову техніку, недостатньо упроваджену (наприклад ЕОМ(електронна обчислювальна машина), автоматичні лінії з числовим програмним управлінням і ін.). Принципово нова техніка вимагає великих капіталовкладень на «доведення», перехід до масового виробництва, просування в нові сфери вживання і т.д., але в майбутньому від неї можна чекати значного ефекту. Нова техніка вимагає менших інвестицій на «доведення» і удосконалення, а витрати на виробництво залежать від масштабів можливого впровадження; ефект від цього вигляду нової техніки може бути реалізований швидше і також залежить від масштабів впровадження.
Методи визначення Е. е. н. т. ті ж, що і методи визначення економічній ефективності капітальних вкладень . Основа цих методів — зіставлення витрат на нову техніку з отримуваним від неї ефектом. Розрізняють абсолютну (загальну) і порівняльну ефективність нової техніки. Абсолютна — вимірюється відношенням отримуваного від нової техніки ефекту (у вигляді зростання випуску продукції і зниження її собівартості або зростання прибули) до витрат на її створення і впровадження. Порівняльна — застосовується для вибору найкращого варіанту нової техніки з наявних зразків шляхом визначення термінів окупності капітальних вкладень або порівняння приведених витрат по варіантах.
Для визначення економічного потенціалу впровадження — ефекту, що отримується від максимальної кількості одиниць нової техніки за оптимальних умов, - і фактичних (можливих) масштабів впровадження по окремих роках розраховують: зниження витрат на виробництво нової техніки, еквівалентної по потужності старої; приріст випуску продукції, який може бути отриманий унаслідок вживання нової техніки; приріст прибули у виробника і споживача за рахунок збільшення продукції, зниження собівартості і зміни цін. Перехід на виготовлення нової продукції буває пов'язаний з додатковими витратами виробника (зокрема, при недостатньому проведенні дослідно-експериментальних і інших підготовчих робіт), що спочатку може привести до скорочення його прибутку або навіть до збитків. Додаткові витрати при переході до вживання нової техніки можуть бути і у її споживача. Це компенсується за рахунок подальшого підвищення прибули у міру збільшення виробництва і зниження собівартості. Крім того, тимчасове скорочення прибули або збитки можуть бути покриті банківським кредитом. Ціна на нову техніку встановлюється на такому рівні, щоб забезпечити зацікавленість виробників у виробництві, а споживачів — у вживанні нової техніки. Окрім вартісних, про Е. е. н. т. можна судити і за такими показниками, як вивільнення робочої сили, полегшення і оздоровлення умов праці, зниження витрати дефіцитних матеріалів, підвищення якості, надійності виробів, що не завжди може бути відбите в їх вартості і собівартості.
Розрізняють планову і фактичну Е. е. н. т.
Планова — визначається за плановими даними про об'єм продукції, капітальних вкладень, собівартості і окупності капітальних вкладень. Дані про планову і фактичною Е. е. н. т. використовуються при визначенні бажаних напрямів її розвитку і при планеруванні її впровадження. При планеруванні ефективності нової техніки, коли ще не відома ціна, витрати на нову техніку можуть бути визначені по кошторисах на її виготовлення, а за відсутності кошторисів — по укрупнених нормативах і з врахуванням аналогів.
Фактична — вимірюється відношенням зниження собівартості продукції або збільшення прибули від впровадження нової техніки до капітальних вкладень на ці цілі. До витрат на нове устаткування додаються витрати на його доставку і монтаж, на спорудження виробничих площ (або віднімається економія на капітальних вкладеннях за рахунок площ, що вивільняються), а також витрати на збільшення (або віднімається економія) оборотних фондів, пов'язаних з впровадженням нової техніки. Отримані дані зіставляються з витратами, які було б потрібно при колишній технічній базі і тому ж обсязі виробництва. Окрім капітальних вкладень, зіставляється і собівартість продукції при новій і старій техніці. Якщо з впровадженням нової техніки пов'язано збільшення випуску продукції, то собівартість перераховується на збільшений об'єм з врахуванням умовно-постійної частини витрат і її змін.
Літ.: Методика (основні положення) визначення економічної ефективності використання в народному господарстві нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій, «Економічна газета», 1977 №10; Основні методичні положення за визначенням економічної ефективності науково-дослідних робіт, М., 1964; Менсфілд Е., Економіка науково-технічного прогресу, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1970; Науково-технічний прогрес і ефективність суспільного виробництва, М., 1972; Гатовський Л. М., Науково-технічний прогрес і економіка розвиненого соціалізму, М., 1974; Зайців Би., Визначення ефективності технічних новин, «Питання економіки», 1977 № 10.
