Окупність капітальних вкладень , один з показників ефективності капітальних вкладень, відношення капітальних вкладень до економічного ефекту, що отримується завдяки цим вкладенням.
В СРСР мета капітальних вкладень, що направляються на створення нових, розширення і реконструкцію виробництв, що діють,, підприємств — збільшення обсягу виробництва і підвищення продуктивності суспільної праці, що визначають темпи комуністичного будівництва. «Партія надає первинне значення підвищенню ефективності капітальних вкладень, вибору найбільш вигідних і економічних напрямів капітальних робіт, забезпеченню найбільшого приросту продукції на кожен витрачений рубель капітальних вкладень, скороченню термінів окупності цих вкладень» (Програма КПРС, 1973, с. 86). У масштабі всього народного господарства економічний ефект капітальних вкладень вимірюється зростанням чистої продукції — національного доходу. Відношення капітальних вкладень до середньорічного приросту національного доходу, викликаного цими вкладеннями, дорівнює терміну їх окупності, вираженому в літах. Т. о., загальна формула окупності по народному господарству
До : D Д = t,
де До — капітальні вкладення; D Д — приріст національного доходу, викликаний цими вкладеннями; t — термін окупності. О. до. ст може бути порівняльне точно розрахована по народному господарству в цілому за умови, якщо встановлена частина національного доходу, що є результатом даних капітальних вкладень.
Розрахунок О. до. ст по галузях народного господарства дає менш точний результат, оскільки існуючі ціни відхиляються від вартості, отже, і обчислений національний дохід по галузях народного господарства відхиляється від своєї дійсної величини. По галузях промисловості, окремим підприємствам національний дохід взагалі не обчислюється, і в цих випадках О. до. ст по галузях промисловості і окремих підприємствах умовно визначається зіставленням капітальних вкладень із зростанням річного прибутку (або з річною економією на собівартості продукції), що отримується в результаті капітальних вкладень:
До : D П = t ,
де D П — приріст прибули, рівний економії на собівартості. Т. до. приріст прибули звичайний менше приросту чистої продукції, то і термін окупності за рахунок приросту прибутку виходить менше.
Т. о., О. до. ст обчислюється на основі величини абсолютного ефекту у вигляді приросту доходу (чистій продукції), а також приросту прибули і зниження поточних витрат.
О. до. ст може бути використана як показник порівняльної ефективності капітальних вкладень при виборі їх оптимального варіанту. Різні варіанти рішення даної економічної задачі — розвитку галузі, підприємства і т.д. — зазвичай вимагають різних капітальних вкладень і поточних витрат, причому варіанти, що вимагають великих вкладень, мають меншу собівартість (якщо варіант з великими капітальними вкладеннями має і велику собівартість, то він явно невигідний). Для вибору оптимального варіанту проводиться попарне порівняння варіантів по капітальних вкладеннях і поточних витратах. Визначається по довільно вибраній парі кращий варіант, що дає менший термін окупності. Потім «ланцюговим» методом цей кращий варіант зіставляється з будь-яким наступним, знов визначається кращий з двох і т.п., поки не буде знайдений кращий варіант зі всіх розглянутих. В результаті такого порівняння встановлюється порівняльна ефективність варіантів по співвідношенню різниці капітальних вкладень і різниці поточних витрат по вираженню
де t — термін окупності в літах; K 1 , K 2 — капітальні вкладення по парі порівнюваних варіантів; C 1 і C 2 — поточні витрати. Якщо отриманий термін окупності нижчий за норматив t 0 , то варіант K 1 визнається ефективнішим, ніж варіант K 2 .
При великій кількості варіантів розрахунок робиться зазвичай не по О. до. ст, а по мінімуму приведених витрат, причому як норматив застосовується величина, зворотна терміну окупності. Якщо йдеться про заміні існуючої техніки, то її показники розглядаються як один з порівнюваних варіантів.
Літ.: Хачатуров Т. С., Економічна ефективність капітальних вкладень, М., 1964; Богачев Ст Н., «Термін окупності». Теорія порівняння планових варіантів, М., 1966; Новожілов Ст Ст, Проблеми виміру витрат і результатів при оптимальному планеруванні, М., 1967; Красовський Ст П., Проблеми економіки капітальних вкладень, М., 1967; Питання виміру ефективності капітальних вкладень, М., 1968; Типова методика визначення ефективності капітальних вкладень, М., 1969; Масі П., Критерії і методи оптимального визначення капіталовкладень, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1971.
