Приведені витрати, економічна категорія, що відображає величину (у вартісному вираженні) повних витрат суспільної праці, поточних і одноразових, на виробництво продукції. Чисельно П. з. дорівнюють сумі повних поточних виробничих витрат (включаючи амортизацію ) З і частинами капітальних вкладень До в даний захід. Ця частина рівна, де Т н — нормативний термін окупності. можна записати як , де — нормативний коефіцієнт ефективності, позначеною Е н . Таким чином, З = З + Е н × До.
Числення П. з. застосовується при порівнянні варіантів капітальних вкладень, необхідних для вирішення даного господарського завдання. Кращий з числа порівнюваних варіантів визначається по найменшим П. з. Економічний сенс розрахунку П. з. полягає в наступному. Наївигоднейший варіант в більшості випадків не є варіантом, що вимагає мінімум поточних витрат. Зазвичай варіант, що дає найменші поточні витрати, вимагає крупніших капітальних вкладень. Наприклад, найменші поточні витрати виходять при заміні ручної праці механізмами, але це вимагає капітальних вкладень у механізацію. Величина капітальних вкладень має велике значення при виборі варіантів, оскільки фонд накопичення в народному господарстві обмежений. Тому потрібно вибирати варіант, що дає оптимальне (за даних умов) співвідношення між поточними витратами і капітальними вкладеннями. Для цього капітальні вкладення приводяться до річної розмірності пропорційно річній долі нормативного терміну окупності або коефіцієнті ефективності Е н . Після цього приведені вкладення підсумовуються з поточними витратами. Наприклад, якщо треба вибрати найбільш ефективного типа верстата з 3 можливих, ціна яких (включаючи монтаж) складає 50, 60 і 70 тис. крб., а поточні річні витрати на виробництво продукції при вживанні кожного верстата рівні відповідно 40, 35 і 30 тис. крб., то величина П. з. при нормативі ефективності 0,12 (згідно з Типовою методикою визначення ефективності капітальних вкладень) складе: 50×0,12 + 40 = 46 тис. крб., 60×0,12 + 35 = 42,2 тис. крб. і 70×0,12 + 30 = 38,4 тис. крб. Найменша величина П. з. виходить по 3-у варіанту, який і має бути вибраний.
Величина нормативного коефіцієнта ефективності залежить від фонду накопичення і потреби в капітальних вкладеннях. Чим більше цей фонд, тим меншим може бути норматив, і це дозволяє вкладати капітальні вкладення в дорожчу і досконалішу техніку. Чим більше потреба в капітальних вкладеннях, тим вище має бути норматив, і доводиться залучати засоби у варіанти, що вимагають відносно менших капітальних вкладень.
Включення до складу П. з. частини капітальних вкладень, відповідних нормативу капітальних вкладень, не має на меті забезпечити повернення капітальних вкладень, т.к. он здійснюється через амортизацію що включається до складу поточних витрат. Що стосується П. з., те збільшення до поточних витрат частини капітальних вкладень має той економічний сенс, що дозволяє відобразити найменше збільшення чистої продукції, яке може бути отримане в народному господарстві за рахунок даних капітальних вкладень, направлених на збільшення суспільного продукту. Цим визначається величина як нормативу ефективності при порівнянні варіантів Е н , так і величини цього нормативу при порівнянні різночасних витрат Ст Згідно з Типовою методикою, цей останній норматив приймається рівним 0,08. П. з. не є соціалістичною ціною виробництва, оскільки вираження не є середній прибуток, а є мінімальною величиною, зворотною нормативному терміну окупності (див. Окупність капітальних вкладень ) .
П. з. застосовуються в планеруванні при виборі варіантів капітальних вкладень, нової техніки, розміщення виробництва і т.д. Вживання П. з. для цих цілей було рекомендовано Всесоюзною конференцією з визначення економічної ефективності капітальних вкладень і нової техніки (1958). Ці рекомендації увійшли до Типової методики визначення економічної ефективності капітальних вкладень. На їх основі складені галузеві і спеціальні методики, а також прийняті СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) методики розрахунку ефективності при здійсненні міжнародних заходів в світовій соціалістичній системі.
Літ.: Типова методика визначення економічної ефективності капітальних вкладень, М., 1969: Хачатуров Т. С., Економічна ефективність капітальних вкладень, М., 1964; його ж, Вдосконалення методів визначення ефективності капітальних вкладень, «Питання економіки», 1973 № 3; Красовський Ст П., Проблеми економіки капітальних вкладень, М., 1966.
