Фонд накопичення, частина національного доходу, використовувана на розширення процесу відтворення: приріст основних фондів, матеріальних оборотних коштів і резервів. Джерелом Ф. н. є додатковий продукт . Матеріально Ф. н. реалізується в прирості національного багатства . По натурально-речовому вмісту Ф. н. є: засоби виробництва (будівлі, споруди, машини, устаткування, матеріали, сировина, паливо), використовувані на виробниче накопичення; предмети споживчого призначення, що забезпечують приріст основних фондів в невиробничій сфері (житло, школи, лікарні, стадіони) і накопичення запасів життєвих засобів, необхідних для забезпечення вжитку працівників, що знов залучаються до виробництва; приріст резервних і страхових фондів, що складаються із засобів виробництва і предметів вжитку, призначених для запобігання перебоїв процесу відтворення. При капіталізмі Ф. н. виступає джерелом накопичення капіталу і служить матеріальною основою розширення капіталістичних форм і методів експлуатації трудящих. В умовах соціалістичної економіки Ф. н. є базою зростання і вдосконалення виробництва, зміцнення і розвитку соціалістичних виробничих стосунків. По вартісній формі близько 60% Ф. н. у СРСР реалізується в прирості основних виробничих і невиробничих фондів за допомогою капітальних вкладень. Об'єм капітальних вкладень (включаючи відновлення зношеної частини фондів) в 9-ій п'ятирічці (1971–75) склав 500 млрд. крб. Приріст матеріальних оборотних коштів здійснюється за рахівниць чистого доходу підприємств, бюджетних і кредитних ресурсів, збільшення резервів і запасів – в основному за рахунок засобів державного бюджету, а також чистого доходу кооперативних господарств і особистих доходів населення (споруда житлового будинку, вирощування худоби і т.д.).
