Економічно активне населення, частина населення, зайнята в народному господарстві (включаючи і зайнятих в особистому підсобному сільському господарстві). В умовах СРСР це сукупність всіх зайнятих оплачуваним або таким, що дає дохід суспільно корисною працею. У статистиці різних країн критерії Е. а. н. відрізняються головним чином в частині віднесення до нього членів сім'ї, що працюють в сільському господарстві або в ремеслах, але економічно несамостійних. Інколи до Е. а. н. відносять і осіб, що не беруть участь у виробництві, мають нетрудові доходи (у статистиці низки капіталістичних країн існує поняття самодіяльного населення, що охоплює що всіх живуть на самостійний дохід, включаючи і нетрудові елементи, пенсіонерів і т.п.). Доля Е. а. н. залежить від питомої ваги в структурі всього населення працездатних віків (чинник демографічний) і від міри їх зайнятості (чинник організаційно-економічний); у окремих країнах він вагається від 35 до 50% від всього населення (у СРСР близько 48%). Для чоловічої частини населення він завжди вищий, ніж для жіночої. У соціалістичних і в розвинених капіталістичних країнах доля Е. а. н. значно вище, ніж в тих, що розвиваються. Абсолютна чисельність Е. а. н. світу в 1970 перевищувала 1,5 млрд. чіл. Див. також Народонаселення,Трудові ресурси .
