Рівність, один з основних, поряд з свободою, ідеалів справедливого суспільного пристрою. Поняття Р. мав різний вміст в різні історичні епохи і в різних класів.
Проблема Р. виникла на зорі історії людського суспільства разом з діленням на класи, появою рабовласництво. Для рабовласницької системи була характерна глибока нерівність, повне безправ'я рабів, які вважалися знаряддям, що «говорить». Суспільна нерівність в античну епоху поширювалася також на бідні шари панівного класу. У епоху феодалізму суспільна нерівність зовсім не лагідніла, воно набрало лише іншого вигляду, виступаючи у формі станової нерівності. Найбільш безправним класом було селянство, що залежало від феодалів не лише економічно але і політично. Поряд з цим існувала пірамідальна система нерівності в самому панівному класі — від дрібних до крупних феодалів і королівського двору, що стояв над ними.
Будучи найяснішим, простішим і зрозумілішим масам, гасло боротьби проти нерівності служило гаслом класових битв. Під прапором Р. проходілі повстання рабів, наприклад повстання Арістоника (2 ст до н. е.(наша ера)) надихалося ідеєю побудови «держави рівних». В середні віки гасло Р. надихало всі крупні селянські повстання: Жакерію у Франції, Гуситський революційний рух в Чехії, Селянську війну 1524—26 в Германії. Ідея Р. надала велике вплив на повстання під керівництвом С. Разіна і Е. Пугачова в Росії, на Тайпінськоє повстання в Китаї.
Одночасно з практикою класової боротьби розвивалося і теоретичне осмислення причин суспільної нерівності і доріг його подолання. У числі перших, хто прямо пов'язав нерівність з приватною власністю на засоби виробництва, були великі утопісти Т. Мор і Т. Кампанелла . Особливо чітко цей зв'язок був показаний Же. Ж. Руссо в його знаменитому «Суспільному договорі». Погляди утопістів і просвітителів надали величезна дія на суспільну практику; у двох найбільших буржуазних революціях — Англійській буржуазній революції 17 століть і Великій французькій революції — діяли радикальні течії, що проголосили своєю метою затвердження загального соціального Р. (льовеллери, тобто зрівнювачі, в Англії, «змова рівних» Р. Бабефа у Франції).
Буржуазна революція і затвердження капіталістичних буд дійсно привели до значних змін в суспільних стосунках, у тому числі до істотного прогресу з точки зору ідеї Р. Впервиє були скасовані стани і всі станові привілеї, проголошений принцип Р. всіх перед законом. В той же час вже в перший період становлення капіталістичних буд суспільна практика виявила обмежений і ілюзорний характер принципу Р. в умовах капіталізму. Буржуазна конституції проголосили рівноправ'я громадян перед законом, бо цього вимагає сам характер приватного підприємництва, умовою існування якого є наявність на ринку вільної робочої сили і право продавати і купувати її. Обмежуючись формальною стороною справи, буржуазне гасло Р. ігнорує реальні відмінності в соціальному положенні людей, їх розділення на антагоністичні класи, з яких одні експлуатують інших. Це було розкрито вже в творах Ш. Фур'є і ін. видатних соціалістів-утопістів що викривали пороки капіталістичних буд.
Достовірно наукову картину причин, характеру і форм суспільної нерівності при капіталізмі дали основоположники марксизму. Марксизм вказав і практичні дороги подолання суспільної нерівності, затвердження Р., нових справедливих стосунків між людьми в умовах соціалізму, а потім і комунізму.
Соціалістична революція, як показав досвід Великої Жовтневої соціалістичній революції в Росії, а потім і ін. соціалістичних революцій, вже першим своїм актом — передачею засобів виробництва у власність всього суспільства — здійснює корінний переворот у всій системі суспільних стосунків. Всі члени суспільства стають в однакові умови в головному — у відношенні до засобів виробництва. З ліквідацією експлуататорських класів, побудовою соціалізму вирішується ряд ін. кардинальних завдань, пов'язаних з проблемою суспільного Р.: затверджується повне і справжнє політичне рівноправ'я трудящих незалежно від їх походження, соціального положення, релігійних вірувань і т.д.; на основі ленінського вирішення національного питання усуваються ворожнеча і недовір'я між націями, встановлюється повне рівноправ'я у сфері національних стосунків; ліквідація дискримінації жінок і жіночої праці, цілеспрямована робота суспільства по охороні материнства на користь полегшення догляду за дітьми, ведення домашнього господарства, залучення жінок до активної трудової діяльності сприяють подоланню нерівноправного положення жінки. При соціалізмі забезпечується рівне право всіх працювати і отримувати справедливу оплату по праці, широкий комплекс соціальних прав, що гарантуються державою, створюються суспільні фонди вжитки, що розподіляються, як правило, незалежно від трудового вкладу людини.
Означаючи найбільший прогрес в справі затвердження справжнього Р., соціалізм в той же час не вирішує проблеми повністю. Тут діє принцип рівної оплати за рівну працю, але люди розрізняються по своїх здібностях до праці, кваліфікації, у них неоднаковий склад сімей. Існують серйозні відмінності в характері і вмісті праці (праця розумова і фізична, кваліфікована і некваліфікований і т.д.). Через це зберігається визначене майнова нерівність (хоча, звичайно, воно не йде ні в яке порівняння з гігантським розривом в матеріальному положенні людей, що існує в експлуататорському суспільстві). Повністю ця проблема може бути вирішена лише при комунізмі, коли будуть усунені істотні соціальні відмінності в характері трудової діяльності і введений принцип розподілу по потребі.
Комуністичне Р. не має нічого спільного з вульгарними уявленнями про Р. здібностей, смаків і потреб. Саме в умовах достатку і високої свідомості людей можливий повний розвиток їх індивідуальності, розкриття всієї різноманітності їх творчих здібностей. Кінець кінцем марксизм розуміє під Р. повне знищення класів, створення умов для всестороннього розвитку всіх членів суспільства.
Марксистсько-ленінська теорія категорично заперечує також зрівнялівку — гасло, з яким, як правило виступають послідовники різних напрямів дрібнобуржуазного соціалізму. Рівний розподіл продукту незалежно від трудового вкладу і кваліфікації людей в сучасних умовах неминуче обертається перешкодою для зростання продуктивних сил, веде не до накопичення суспільного багатства (і отже, не до зростання добробуту мас), а до його зубожіння. Інакше кажучи, зрівнялівка кінець кінцем означає Р. в убогості. Спроби введення зрівняльного розподілу незмінно закінчувалися крахом.
В епоху державно-монополістичного капіталізму, коли завдяки досягненням науково-технічної революції і боротьбі робочого класу підвищився рівень життя в розвинених капіталістичних країнах, буржуазна пропаганда використовує це в спекулятивних цілях, стверджуючи, ніби проблема Р. успішно вирішується В т. н. «державі благоденствування», тобто в розвинених державах Заходу. Практика спростовує ці твердження. У країнах капіталу продовжує збільшуватися нерівність між основною масою трудового населення і вузьким верхівковим шаром монополістів. Гострота цієї проблеми постійно дає про себе знати в класових зіткненнях, що підсилюють загальний кризисний стан сучасного капіталізму.
Лише комунізм на основі високорозвиненого виробництва і духовного розквіту кожної людини дозволить остаточно ліквідовувати суспільну нерівність і тим самим вирішити одну з найскладніших соціальних проблем людства.
Літ.: Маркс До., Критика Готської програми, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 19; його ж, Капітал, т. 1, там же, т. 23; Енгельс Ф., Анті-Дюрінг, там же, т. 20, отд.(окремий) 1, гл.(глав) 10; Ленін Ст І., Сила і слабкість російської революції, Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 15; його ж, Ліберальний професор про рівність, там же, т, 24; його ж, Держава і революція, там же, т. 33; Програма КПРС. (Прийнята ХХП з'їздом КПРС), М., 1974; Шахназаров Р. Х., Соціалізм і рівність, М., 1959; Леонтьев Л. А., Проблема рівності в «Капіталі» До. Маркса, М., 1960; Курильов А. До., Комунізм і рівність, М., 1971; Lakorf S. A., Equality in political philosophy, Camb. (Mass.), 1964.
