Льовеллери
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Льовеллери

Льовеллери (англ. Levellers, буквально — зрівнювачі), радикальна дрібнобуржуазна демократична партія Англійській буржуазній революції 17 століть . Л. оформилися в самостійне загальнонаціональне угрупування в 1647 (до цього існували як лівий перебіг індепендентов ) . на чолі Л. стояли Дж. Лілберн, Р. Овертон, У. Уолвін і ін. Соціальну базу Л. складали головним чином дрібнобуржуазні прошарки міського населення (ремісники, дрібні торговці; до 1649 Л. подавала підтримку міська і сільська біднота). Л. користувалися великим впливом серед солдатів парламентської армії і зіграли крупну роль під час 1-ої (1642—46) і 2-ої (1648) громадянських воєн. Під керівництвом Л. у армії діяли в 1647 рад солдатських агітаторів (представників). Програма Л. знайшла віддзеркалення в памфлетах керівників і маніфестах («Справа армії...», «Народна угода» і ін.). Грунтуючись на ідеях народного суверенітету і природного права, Л. у 1647 виступили за знищення монархії, палати лордів і станових привілеїв, за перетворення Англії на республіку з однопалатним парламентом, що обирається на основі загального виборчого права. Проте під час дискусій з індепендентамі на конференції в Патні в кінці жовтня — початку листопада 1647 вони погодилися виключити з числа виборців робітників і домашню прислугу. Л. стояли за рівність перед законом, за корінну реформу суду і права. В області соціально-економічної вони вимагали знищення монополій і патентів, полегшення податкового тягаря, відміни церковної десятини, повернення селянам обгородженої землі. Але вони були рішучими противниками ліквідації приватної власності і знищення дворянського землеволодіння. Л. виступали проти зрівняльних вимог міської і сільської бідноти і різко відмежувалися від діггеров — т.з. дійсних Л. (Характерний, що Л. всіляко відхрещувалися від самої назви «Л.», яке було дано ним противниками.) Така позиція відштовхнула від Л. найбільш знедолені верстви населення. Це — головна причина поразки Л. Поднятиє Л. солдатські повстання в травні і вересні 1649 потерпіли поразку, після чого рух Л. пішло на спад. Цьому сприяли, зокрема, переслідування, які обрушилися на Л. з боку індепендентських властей. У 50-х рр. Л. розпадаються на розрізнені групи, а частина їх, розчарувавшись в політичній боротьбі, переходить на позиції квакерів .

 

  Літ.: Попов-Ленський І. Л., Лільберн і льовеллери, М. — Л., 1928; Льовін Р. P., Демократичний рух в англійській буржуазній революції, Л., 1973.

  Р. Р. Льовін.