Раціоналізація виробництва, процес вдосконалення засобів і методів суспільного виробництва з метою підвищення його ефективності. Р. п. включає поліпшення техніки і технології, а також організації праці, виробництва і управління.
Р. п. здійснюється на основі об'єктивний законів розвитку техніки і продуктивних сил, що діють, в цілому. Але вона також знаходиться під впливом виробничих стосунків тій або іншій соціально-економічній формації з властивими їй формами власності на засоби виробництва.
Капіталістичний Р. п. (основні положення і методи розроблені на початку 20 ст амер.(американський) інженерами Ф. Тейлором, Р. Емерсоном, Ф. Гилбертом і ін.) переслідує мету здобуття максимального прибутку для підприємця і поряд з вдосконаленням техніки, технології і організації виробництва неминуче веде до подальшого посилення експлуатації трудящих, непомірному збільшенню інтенсивності і погіршенню умов праці, зростанню безробіття (див. Тейлоризм ). Суперечливу суть капіталістичного Р. п. розкрило Ст І. Ленін, вказуючи, що вона «... сполучає в собі витончене звірство буржуазної експлуатації і ряд багатющих наукових завоювань в справі аналізу механічних рухів при праці, вигнання зайвих і невмілих рухів, вироблення правільнейших прийомів роботи, введення найкращих систем обліку і контролю і т.д. Радянська республіка в що б те не стало повинна перейняти все коштовне із завоювань науки і техніки в цій області» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т.36, с. 189—90).
При соціалізмі Р. п. служить інтересам трудящих, неухильному підйому матеріального і культурного рівня життя народу. Технічне і організаційне вдосконалення виробництва є планомірним процесом поліпшення умов праці, сприяє розвитку творчих потенцій самої людини. Р. п. проводиться по наступних основних напрямах відповідно до ділення праці на прості елементи (див. Засоби виробництва ).
1) Удосконалення засобів праці і технологічних процесів полягає в прогресивних змінах конструкцій вживаних машин і устаткування, які забезпечують підвищення їх технічного рівня, надійності і довговічності, інтенсифікацію режимів і поліпшення якості обробки, зниження енергоємності, фондомісткості і ін. показників витрат у виробництві, в модернізації устаткування, технічних переоснащенні підприємств, що діють, на базі комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів.
2) Удосконалення предметів праці, що полягає в поліпшенні виробничих і споживчих якостей виробів, що випускаються, у впорядкуванні номенклатури і асортименту продукції, усе більш широкому вживанні стандартизації, уніфікації і нормалізації виробів; у підвищенні якісних характеристик вихідної сировини і матеріалів для якнайповнішого і комплексного їх використання, в збільшенні виходу готової продукції з одиниці сировини і шляхом поглиблення переробки в добувних галузях, в розвитку обробних виробництв оброблювальній промисловості.
3) Удосконалення праці, пов'язане із заходами щодо науковій організації праці . Раціоналізація трудового процесу передбачає створення найбільш сприятливих умов праці, усунення важких фізичних зусиль і нервового перенапруження. Цим цілям служать впровадження раціональних режимів роботи і відпочинку, зменшення впливу виробничих вредностей (шум, вібрація, загазованість і пр.) на організм людини, поліпшення техніки безпеки, сангигиени, виробничої естетики і т.п.
Здійснення Р. п. відбувається шляхом поліпшення нормування і оплати праці працівників, вдосконалення внутрізаводського планерування, обліку, звітності і контролю. Ці заходи покликані забезпечувати повне і ефективне використання робочого часу, підвищення продуктивності праці, зміцнення трудової і виробничої дисципліни. Важливою сферою Р. п. на підприємствах є пропорційний розвиток потужностей основного, допоміжного і підсобного виробництв, організація ритмічної роботи колективу. Вдосконалення форм організації суспільної праці і управління виробництвом в масштабі всього народного господарства досягається шляхом поліпшення внутрігалузевої і міжгалузевої структури, посилення концентрації виробництва і спеціалізації виробництва, встановлення раціональних кооперованих зв'язків між постачальниками і споживачами, що забезпечують найбільш доцільний розподіл суспільної праці і найменші витрати на виробництво продукції і її транспортування. Ефективні такі заходи, як раціональне укрупнення і комбінування родинних підприємств, розвиток подетальной і технологічній спеціалізації заводів, організація спеціалізованого виробництва виробів загальномашинобудівного і міжгалузевого вживання, централізація ремонту найбільш поширених типів машин, устаткування і приладів.
На сучасному етапі розвитку соціалістичної економіки, основний вміст якого визначається науково-технічною революцією, з'являються нові, досконаліші форми і методи Р. п. Прискорюється практична реалізація досягнень науки і техніки, розвиваються соціалістичні форми зв'язку науки з виробництвом, послідовно проводиться курс на вдосконалення управління народним господарством, створюються виробничі і науково-виробничі об'єднання, крупні промислові комплекси, промисловість і будівництво перекладаються на 2—3-звенную систему управління. Ведуться роботи із створення і впровадження автоматизованих систем управління технологічними процесами, а також підприємствами і галузями народного господарства в цілому. Все велику роль грають участь трудящих в управлінні виробництвом, всенародний розмах соціалістичного змагання, повсюдне поширення трудових ініціатив і починів, передового виробничого досвіду. Лише по лінії виробничих нарад, що постійно діють, на підприємствах щорік приймається близько 2 млн. рекомендацій і пропозицій по вдосконаленню виробництва (більшість з них втілюється в практику; див.(дивися) Винахідництво ). Використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій в народному господарстві дає величезний економічний ефект. Наприклад, за 1973 від їх освоєння отримана економія в сумі близько 4 млрд. крб. Комуністична партія і Радянський уряд надають велике значення Р. п. (див., зокрема, постанова Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1973 «Про подальшому розвитку винахідницької справи в країні, поліпшенні використання в народному господарстві відкриттів, винаходів і раціоналізаторських пропозицій і підвищенні їх ролі в прискоренні науково-технічного прогресу»).
Р. п. у всіх соціалістичних країнах — членах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) характеризується швидкими темпами. У ГДР(Німецька Демократична Республіка), наприклад, на долю винаходів і раціоналізаторських пропозицій доводиться близько 50% всієї суми економії, що отримується за рахунок досягнень науки і техніки; у абсолютному вираженні економічний ефект від раціоналізації і винахідництва в 1972 склав 3,2 млрд. марок. У ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) розроблена і виконується програма комплексної соціалістичної раціоналізації виробництва. Р. п. нерозривно пов'язаний з процесом інтеграції соціалістичною економічною і спирається на можливості соціалістичного міжнародного розподілу праці, міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва, розширення і поглиблення науково-технічної співпраці.
Літ.: Ленін Ст І., «Наукова» система вичавлювання поту, Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 23; його ж, Система Тейлора — поневолення людини машиною, там же, т. 24; його ж, Чергові завдання Радянської влади, там же, т. 36; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, т. 3, 8 видавництво, М., 1970, с. 362—414; там же, т. 4, М., 1970, с. 12—74, 405—72; там же, т, 5, М., 1971, с. 127—73, 333—97; там же, т. 8, М., 1972, с. 172—325, 523—52; там же, т. 9, М., 1972, с. 168—85; там же, т. 10, М., 1972, с. 198—215.
