Концентрація виробництва, зростання числа крупних підприємств і зосередження на них всіх більшої частини наявних в суспільстві коштів виробництва, робочої сили і продукції. Концентрація капіталу і виробництва — закон капіталізму. При капіталізмі умовою До. п. є концентрація капіталу . Капіталіст може розширювати підприємство лише у міру того, як в його руках скупчується все більший капітал. До. п. підсилює концентрацію і централізацію капіталу . Крупні підприємства мають переваги перед дрібними як у сфері виробництва, так і у сфері звернення, тому у їх власників норма прибули завжди вище, ніж у дрібних підприємців, і вони володіють більшою конкурентоспроможністю. Між концентрацією капіталу і К. п. існує, т. о., складний взаємозв'язок. На рубежі 19—20 вв.(століття) концентрація капіталу і виробництва привела до виникнення монополій (див. Монополії капіталістичні ) . Пануючою формою капіталістичних підприємств стає акціонерне суспільство . При імперіалізмі відбувається монополістична концентрація, тобто економічна могутність все більше зосереджується в руках найбільших монополій. Виключно високою стає конкурентоспроможність монополій. Чим великим капіталом вони володіють, тим вище міра експлуатації ними робітників і ефективність використання основних фондів, тим нижче з розрахунку на одиницю продукції витрати з продажу товарів і вище розміри прибули. Монополії мають в своєму розпорядженні обширну виробничо-збутову мережу не лише усередині країни, але і за її межами, що забезпечує стійкість зростання їх доходів. Прибутковість операцій найбільших монополій особливо велика, а чим більше за прибуток отримують монополії, тим більше у них можливостей і для її капіталізації, і для поглинання своїх менш сильних суперників. Капіталовкладення з розрахунку на одного робітника на автоматизованому підприємстві приблизно в 10 разів більше, ніж на неавтоматизованому. Володіння результатами науково-дослідних робіт здатність забезпечувати зміну номенклатури продукції, що диктується попитом, стали одним з головних засобів конкурентної боротьби. Економічні переваги монополістичних фірм зростають.
Потужним чинником До. п. стало державне стимулювання. Компанії, що об'єднуються, отримують спеціальні державні субсидії і знижки по податках. Монополістична концентрація посилюється мілітаризацією економіки. держава передає військові замовлення головним чином найбільшим військово-промисловим компаніям на виключно вигідних для них умовах, що є джерелом нового зростання монополістичної концентрації. Прискорювачем монополістичної До. п. є міжнародна конкуренція, що розвивається особливо у зв'язку з імперіалістичною інтеграцією. Наприклад, в рамках кожної з країн Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейської асоціації вільної торгівлі (ЕАСТ) монополії прагнуть консолідувати свої сили, щоб протистояти конкуренції з боку інших країн — як учасниць цих економічних угрупувань, так і що не входять в них. Відбувається нове злиття, полягають нові угоди між монополіями. Крім того, виникає необхідність в об'єднаннях і угодах між монополіями різних країн ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) і ЕАСТ. Все це веде до підвищення рівня усесвітньої концентрації капіталу і виробництва. Про сучасний рівень монополістичної До. п. можна судити, зокрема, за наступними даними: у Германії в 1907 підприємств з кількістю робітників понад 50 складали 0,9% всього числа підприємств, у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) в 1966— 24,1%. Особливо показові дані, що відносяться до найкрупніших підприємств. У ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) це — підприємства з сумою річного звороту в 250 млн. марок і більш. У 1965 вони складали 0,4% загального числа підприємств, але на них було зайнято 28,1% всього кількості робітників і службовців, на їх долю доводилося 34,6% загальної суми звороту всіх підприємств країни.
Процес До. п. захопив і сільське господарство. У США в 1967 налічувалося 3200 тис. ферм. Їх загальна виручка від продажу товарів і від послуг склала 35 млрд. доларів Тим часом всього лише 157 з.-х.(сільськогосподарський) акціонерних суспільств різних видів мали виручку від таких операцій на суму 14,3 млрд. доларів.
Про рівень монополістичної До. п. не завжди можна судити з даних про крупні виробничі одиниці, про їх розміри і довше в сукупному виробництві. Монополії інколи не прагнуть доводити розміри своїх підприємств до технологічно можливого максимуму. Їм потрібні оптимальні розміри виробничих одиниць. Із зростанням розмірів останніх знижуються витрати виробництва. Але норма прибутку залежить і від витрат по перевезенню продукції до пунктів її реалізації. У зв'язку з цим настає момент, коли для монополії стає вигідно не збільшувати розміри підприємств, що є у неї, а будувати нові, розміщуючи їх ближче до центрів збуту. Тому не стільки розміри окремих виробничих одиниць, як би вони не були великі, характеризують рівень монополістичної концентрації, скільки загальний обсяг сконцентрованого в їх руках виробництва, що визначається кількістю підприємств, якими володіє монополія. У США автомобільна компанія «Дженерал моторс» має 125 основних підприємств, не рахуючи багатьох підсобних виробничих одиниць. За даними за 1969, на підприємствах компанії було зайнято 757 тис. осіб найманої праці, загальний річний зворот цих підприємств склав 22,8 млрд. долара. Подібна централізація засобів виробництва в руках найбільших монополій, що виводить концентрацію далеко за межі окремих виробничих одиниць, довела цей процес до небувалий високого рівня.
З концентрацією і централізацією капіталу і виробництва усе більш заглиблюються основне протиріччя капіталізму і весь комплекс протиріч, що характеризують його. Складається широка антимонополістична коаліція. Зростають матеріальні передумови соціалізму, розвиваються соціально-політичні умови нових соціалістичних революцій.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 641, 773; Ленін Ст І., Імперіалізм, як вища стадія капіталізму, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27; Драгильов М. С., Мохов Н. І., Ленінський аналіз монополістичного капіталізму і сучасність, М., 1970.
