Внутрізаводське планерування, діяльність колективу працівників соціалістичного підприємства по встановленню завдань цехам і виробничим ділянкам і розробці заходів, що забезпечують їх виконання. По періоду часу, на який розробляються завдання, розрізняється Ст п. перспективне, поточне і оперативне. Перспективне Ст п. визначає завдання підприємству і його підрозділам на тривалий термін (частіше всього на 5 років) або на час рішення крупного завдання, що стоїть перед підприємством, — реконструкція, перехід на новий вигляд продукції і т.п. У перспективних планах визначається спеціалізація підприємства і його підрозділів, вказуються напрями вдосконалення техніки і організації виробництва і встановлюються основні завдання по підвищенню ефективності роботи підприємства. Перспективні плани стають основною формою Ст п., оскільки в них визначаються головні завдання, що стоять перед колективом його працівників на тривалий термін.
Поточне Ст п. знаходить своє вираження в складанні річних планів, що охоплюють розвиток виробництва, техніки, економіки і фінансів, — в техпромфінплане підприємства . Він складається з розділів (планів): виробництва і реалізації продукції, який розробляється з врахуванням потреб споживачів і можливості їх задоволення; підвищення якості продукції; собівартості, що включає зниження витрат на одиницю кожного виду продукції; по праці, в якій визначаються чисельність працівників, продуктивність праці і фонд зарплати; використання основних фондів і виробничих потужностей; використання матеріально-енергетичних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії); підвищення ефективності виробництва, техніки, що базується на вдосконаленні, і організації виробництва; введення в дію нових виробничих потужностей; фінансового плану. На передових підприємствах СРСР розробляється також план соціально-культурних і побутових заходів, заснований на використанні фондів соціально-культурних заходів і житлового будівництва і матеріального заохочення. Техпромфінплан розробляється виходячи із завдань державного плану. У сучасних умовах ці завдання встановлюються по невеликому кругу найважливіших показників, але в системі Ст п. складається повний план за всіма показниками роботи підприємства. Поточне Ст п. конкретизується в планах цехів і виробничих ділянок, на основі яких здійснюється внутрішньовиробничий госпрозрахунок, і в оперативному Ст п., в ході якого встановлюються завдання на окремі короткі періоди часу.
За своїм змістом розрізняється техніко-економічне і виробниче планерування. Перше охоплює всю систему техніко-економічних показників, друге — планерування номенклатури і обсягу виробництва. Найважливішими техніко-економічними показниками є: сума отриманою підприємством прибули; рентабельність виробництва; об'єм реалізації продукції; номенклатура основних видів продукції; продуктивність праці. Крім того, до складу техніко-економічних показників включаються: оборотність оборотних коштів; собівартість продукції; якість продукції; фондовіддача і ін.
Директивами 24-го з'їзду КПРС по п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1971—75 встановлено, що підприємства, керуючись завданнями цього плану, повинні розробити свої п'ятирічні плани, що забезпечують виконання завдань п'ятирічки з найменшими витратами трудових і матеріальних ресурсів. Необхідно підвищити стимулюючу роль заробітної плати, економічних нормативів тривалої дії у вирішенні цих завдань.
Літ.: Теплов Р. Ст Теорія і практика планерування на промисловому підприємстві, [2 видавництва], М., 1970; Ковалевський А. М., Техпромфінплан в нових умовах і типова методика його розробки, М., 1968; Директиви XXIV з'їзду КПРС по п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1971—75 роки, М., 1971.
