Пропорції суспільного виробництва
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Пропорції суспільного виробництва

Пропорції суспільного виробництва, кількісні співвідношення сукупного суспільного продукту, окремих його частин і використовуваних у виробництві ресурсів (основних і оборотних виробничих фондів, трудових і природних ресурсів), а також окремих фаз відтворення виробництва, розподіли, обміну і вжитки . В умовах товарного виробництва і дії вартості закону П. о. п. виступають в єдності матеріально-речовою і вартісною форм. Характер П. о. п. визначається метою виробництва, об'єктивними економічними законами і конкретними умовами розвитку економіки.

  При капіталізмі П. о. п. складаються стихійно, в процесі конкуренції; їх формування здійснюється під визначальною дією мети капіталістичного виробництва — здобуття додаткової вартості. Унаслідок протиріччя між суспільним характером виробництва і частнокапіталістічеським привласненням буржуазне суспільство не може забезпечити пропорційний розвиток виробництва в масштабах всього народного господарства, капіталізму властивий циклічний характер відтворення, коли періоди підйому змінялися роками економічних криз і застоїв. П. о. п. виникають як момент у ряді диспропорцій в період кризи. Після кризи знов загострюються протиріччя між виробництвом і вжитком, посилюються диспропорції в різних галузях і сферах економіки. Розвиток державно-монополістичного капіталізму і капіталістичного програмування, хоча і вносить певні зміни до механізму відтворення, не усуває властивого капіталізму стихійного способу формування П. о. п.

  Соціалізму властиве планомірне формування П. о. п. (див. Планерування народного господарства ). Передумова цього — суспільна власність на засоби виробництва і розвиток народного господарства на користь всього суспільства.

  П. о. п. обумовлені наступними основними чинниками: суспільними потребами, об'ємом і структурою вживаних ресурсів і ефективністю їх використання; науково-технічним потенціалом, темпами і масштабами технічного прогресу; формами організації і управління суспільним виробництвом, мірою їх відповідності об'єктивним потребам розвитку продуктивних сил суспільства. Дію цих чинників викликає постійна зміна П. о. п.

  П. о. п. включають: відтворювальні загальноекономічній пропорції по сферах додатка суспільної праці, економічному призначенні і використанні створюваної продукції — між виробничою і невиробничою сферами, виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів вжитку (I і II підрозділами суспільного виробництва), фондом відшкодування матеріальних витрат і національним доходом в валовому суспільному продукті, фондом вжитку і фондом накопичення в національному доході; галузеві (по галузевому і внутрігалузевому розподілу праці відповідно до виробничих і технологічних ознак) — між окремими галузями матеріального виробництва (промисловістю, сільське господарством, будівництвом, транспортом) і невиробничої сфери (освітою, охороною здоров'я житлово-комунальним господарством), а також внутрігалузеві (наприклад, в паливній промисловості — між виробництвом вугілля, нафти і газу, в сільському господарстві — між різними галузями рослинництва і тваринництва); територіальні — по розподілу суспільної праці в просторі і спеціалізації окремих районів (див. Розподіл праці, Розміщення продуктивних сил ); внутрішньовиробничі — по технологічних зв'язках виробництва на підприємствах і в межах окремих галузей — між різними стадіями обробки сировини і матеріалів, створення і збірки готових виробів; зовнішньоекономічні, такі, що відображають участь народного господарства в системі міжнародного розподілу праці, ввезення і вивіз товарів і послуг, платіжний баланс і др.; вартісні, виражаючі рух вартості продукції в процесі обміну, грошового звернення, освіти і розподілу фінансових ресурсів, — формування і використання доходів підприємств, галузей, держави і населення.

  П. о. п. змінювалися Сов. державою на основі об'єктивних закономірностей і тенденцій розвитку відповідно до завдань соціалістичного будівництва і рівнем економічного розвитку (див. П'ятирічні плани розвитку народного господарства ). Глибокі якісні зміни в П. о. і. відбуваються на етапі розвиненого соціалістичного суспільства. Вони характеризуються вдосконаленням галузевої і внутрігалузевої структури виробництва, розміщення продуктивних сил під впливом розвитку науково-технічної революції; посиленням ролі інтенсивних, якісних чинників зростання суспільного виробництва; зближенням темпів розвитку I і II підрозділів, швидким зростанням галузей народного господарства, обслуговуючих населення (див. Відтворення соціалістичне). Головні напрями вдосконалення П. о. п. на сучасному етапі: посилення збалансованості планів як умови пропорційного розвитку економіки; підвищення рівня наукового обгрунтування планових завдань дорогою точнішого визначення суспільних потреб, необхідних ресурсів і оцінки ефективності намічаних заходів; комплексний підхід до вирішення соціально-економічних і науково-технічних проблем; планерування найбільш важливих міжгалузевих пропорцій відтворення, що зумовлюють перебудову структури народного господарства.

  Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, 2, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, 24: Ленін Ст І., О єдиному господарському плані, 21 лютого 1921 р., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 42; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Методичні вказівки до складання державного плану розвитку народного господарства СРСР, М., 1969; Ноткин А. І., Темпи і пропорції соціалістичного відтворення, М., 1961; Методи планерування міжгалузевих пропорцій, М., 1965; Структура народного господарства СРСР, М., 1967.

  Би. П. Плишевський.