Валовий суспільний продукт, вартість матеріальних благ, створених суспільством протягом певного періоду (наприклад, роки). Ст о. п. — результат суспільного матеріального виробництва. Об'єм Ст о. п. характеризує рівень економічного розвитку суспільства. Ст о. п. — один з найважливіших показників суспільного виробництва.
В умовах капіталістичного суспільства Ст о. п., як і національний дохід, має антагоністичний класовий характер, оскільки є матеріальним носієм капіталістичних виробничих стосунків.
Соціалістичне суспільство, де панує суспільна власність на засоби виробництва, має можливість виробляти і розподіляти Ст о. п. відповідно до об'єму і структури суспільних потреб на основі єдиного народно-господарського плану. Виробництво Ст о. п. при соціалізмі здійснюється високими темпами. Так, в СРСР об'єм Ст о. п. зріс за період з 1928 до 1940 в 4,5 разу, а в 1940—69 в 7,5 разу. Ст о. п. США за 1950—68 виріс в 2 рази.
Головним чинниками збільшення Ст о. п. є зростання продуктивності суспільної праці на базі впровадження нової техніки і збільшення чисельності працівників, зайнятих в матеріальному виробництві. У умовах інтенсивного характеру відтворення зростання Ст о. п. здійснюється в основному за рахунок зростання продуктивності праці. Закономірність відтворення Ст о. п. в умовах соціалізму — підвищення в його галузевій структурі долі індустріальних галузей, в першу чергу промисловості. Так, за період з 1958 по 1969 доля цих галузей (промисловість, будівництво, транспорт, зв'язок) у вартості Ст о. п. збільшилася в СРСР з 72,9% до 79,1%.
Відтворення Ст о. п. здійснюється в єдності його натурально-речової і вартісної форм. У своїй натурально-речовій формі Ст о. п. складається із засобів виробництва і предметів вжитку, а все суспільне виробництво відповідно — з виробництва засобів виробництва (I підрозділ суспільного виробництва) і виробництва предметів вжитку (II підрозділ суспільного виробництва). Розширене відтворення Ст о. п. здійснюється за умови переважного зростання виробництва засобів виробництва, проте з розвитком продуктивних сил і прискоренням технічного прогресу темпи зростання виробництва засобів виробництва і виробництва предметів вжитку зближуються. Так, в 1968 доля виробництва засобів виробництва в загальному об'ємі валової продукції промисловості СРСР складала близько 74%, а доля виробництва предметів вжитку — понад 26%.
За вартістю Ст о. п. містить перенесену вартість засобів виробництва і знов створену вартість. Першу частину складає фонд відшкодування у складі Ст о. п., другу — національний дохід, що включає фонд вжитку і фонд накопичення. Питома вага фонду відшкодування в Ст о. п. складала в 1968 близько 55,6%. Фонд відшкодування в Ст о. п. складається з двох частин — вартості відшкодування основних виробничих фондів, які в процесі виробництва переносять свою вартість на продукт лише частково, — в розмірі їх зносу (амортизації), і вартості відшкодування оборотних виробництв. фондів, які цілком переносять свою вартість на продукт праці. Тому, якщо у вартості виробничих фондів переважає вартість основних фондів, то в загальному об'ємі перенесеної на продукт вартості засобів виробництва найбільша питома вага належить оборотним фондам.
В статистичній практиці основним методом визначення Ст о. п. є так званий заводський метод, згідно з яким об'єм Ст о. п. визначається як сума валової продукції окремих підприємств галузей матеріального виробництва з включенням вартості звороту продукції між підприємствами. Такий метод числення Ст о. п. дозволяє відобразити пропорції між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів вжитку, між валовою і чистою продукцією і ін.
