Міжнародний розподіл праці , вища форма суспільного територіального розподілу праці; спеціалізація виробництва окремих країн на певних видах продукції, якими вони обмінюються. Необхідність М. р. т. і його глибина визначаються мірою розвитку продуктивних сил суспільства. На характер М. р. т., як і на інші форми економічних стосунків між країнами, вирішальне дію надають пануючі в них виробничі стосунки. М. р. т. лежить в основі розширення торгівлі між країнами, складає об'єктивну базу розвитку світового ринку .
Якщо на ранніх етапах розвитку людського суспільства існували лише деякі елементи М. р. т., пов'язані з відмінністю природних умов в окремих державах, то поява розвинених форм М. р. т. відбувається в епоху промислового капіталізму. Крупна машинна індустрія веде до поглиблення диференціації виробництва (див. Розподіл праці ), розвитку спеціалізації і кооперації, що виходять за національні кордони. Крім того, М. р. т. сприяв зростання потреб промислових країн у величезних масах сировини і продовольства, які поставляли їм економічно менш розвинені держави. Крупна промисловість, як відзначали К. Маркс і Ф. Енгельс «... вперше створила усесвітню історію, оскільки поставила задоволення потреб кожної цивілізованої країни і кожного індивіда в ній в залежність від всього світу і оскільки знищила колишню відособленість окремих країн, що природно склалася» (Маркс До. і Енгельс Ф., Вигадування, 2 видавництва, т. 3, с. 60).
Капіталістичне М. р. т. сприяє підйому продуктивних сил суспільства, повнішому використанню матеріальних ресурсів країн на базі досягнень науки і техніки. В той же час йому властиві глибокі антагоністичні протиріччя, обумовлені експлуататорською природою капіталізму. Капіталістичне М. р. т. формується стихійно. Регулювальником процесу його розвитку виступає закон вартості. Порівняння умов виробництва здійснюється в гострій конкурентній боротьбі між капіталістами різних країн на світовому ринку. При цьому найбільш важливий технічний рівень, що надає істотна дія на витрати виробництва. Певне значення для міжнародної конкурентоспроможності продукції мають природні умови. Величезну роль в підвищенні конкурентоспроможності товарів на світовому ринку грають заходи буржуазної держави по форсуванню експорту, а також його політика по захисту внутрішнього ринку від припливу ззовні більш конкурентоздатних товарів (див. Протекціонізм ) направлена на створення відносно сприятливих умов для розвитку національного виробництва. Капіталістичне М. р. т. розвивається в конкурентній боротьбі, його напрями нестійкі.
На розвиток М. р. т. в кінці 19 століття впливало те, що дрібне ремісниче виробництво в багатьох економічно менш розвинених країнах Азії, Африки і Латинської Америки, до того ж не захищене національною державою, не витримувало конкуренції з сторони дешевших промислових товарів із Західної Європи і розорялося, що додавало економіці цих країн усе більш аграрно-сировинну спрямованість. У епоху імперіалізму на М. р. т. істотний вплив надає вивіз капіталу з розвинених капіталістичних країн, який заглиблює спеціалізацію країн, що відстали в своєму економічному розвитку, на виробництві сировини і продовольства. Вплив на М. р. т. надають і монополії міжнародні, що ділять між собою світовий капіталістичний ринок. При капіталізмі М. р. т. складається під дією не лише економічних, але і позаекономічних чинників. Виникнення колоніальної системи капіталізму супроводилося руйнуванням традиційної економічної структури колоній, примусовим нав'язуванням цим країнам виробництва переважно тих товарів, які необхідні монополіям.
Потворний характер капіталістичного М. р. т. визначається тим, що, з одного боку, утворюється вузька група імперіалістичних держав, розвинених в промисловому відношенні. У цих країнах виникає комплекс різних взаємозв'язаних галузей; у малих імперіалістичних країнах круг цих галузей вже і вони більш спеціалізовані в М. р. т. З іншого боку, виділяються країни, перетворені на аграрно-сировинні придатки перших. Особливо потворною є спеціалізація економіки багатьох країн, що розвиваються, на виробництві одного-двох сільськогосподарських або сировинних товарів. Однобока спеціалізація окремих країн служить гальмом економічного зростання, ставить їх в невигідне положення на світовому капіталістичному ринку, сприяє пограбуванню цих країн імперіалістичними державами за допомогою нееквівалентного обміну. Капіталістичне М. р. т. виступає як об'єктивний механізм встановлення стосунків залежності відсталих країн від промислово розвинених держав.
М. р. т. є знаряддям імперіалістичної експлуатації народів колоніальних, напівколоніальних і залежних країн. Всі вигоди від капіталістичного М. р. т. привласнюють монополії. Розвиток капіталістичного М. р. т., економічно зв'язуючи між собою різні країни, веде до інтернаціоналізації виробництва, є найважливішим елементом формування світового капіталістичного господарства.
Складовою частиною загальної кризи капіталізму є криза капіталістичної системи М. р. т. От її відпали країни, що вступили на дорогу будівництва соціалізму. Виник новий тип М. р. т. — міжнародний соціалістичний розподіл праці . Нові елементи вносить до капіталістичного М. р. т. крах колоніальної системи. Молоді суверенні держави прикладають зусилля до створення національної економіки, розвитку всілякішої структури господарства, його індустріалізації. Змінилася роль країн, що звільнилися, в М. р. т.: в умовах науково-технічної революції на світовому ринку відносно знижується попит, на сировину і продовольство, на виробництві яких вони спеціалізовані. На початку 70-х років на долю країн, що розвиваються, де проживає 2 / 3 населення капіталістичного світу, доводилося біля 1 / 10 його промислового виробництва, проте ці країни давали майже 50 % видобутку нафти і понад 30 % видобутку металевих руд. У експорті країн, що розвиваються, на сировину і продовольство доводиться понад 80 %. Враховуючи нові тенденції на світовому ринку, монополії імперіалістичних держав намагаються брати участь в створенні галузей оброблювальної промисловості, нових і навіть новітніх виробництв в країнах, що розвиваються, вкладаючи в ці галузі свої капітали. Прагнучи протистояти політиці імперіалістичних держав по збереженню їх економічного панування над країнами, що звільнилися, останні вступають на дорогу розширення економічних зв'язків з соціалістичними державами, а також розвивають взаємне економічне співробітництво. У ряді виниклих інтеграційних угрупувань країн, що розвиваються, намічаються заходи щодо спеціалізації і кооперації виробництва, що сприяє розподілу праці між ними.
Заглиблюється М. р. т. між розвиненими капіталістичними країнами, викликане подальшим зростанням обсягу виробництва, збільшенням номенклатури продукції, що випускається. Якщо М. р. т. між розвиненими і колоніальними країнами носило переважно міжгалузевий характер, той розподіл праці між промислово розвиненими країнами відбувається шляхом розвитку внутрігалузевої спеціалізації. Цьому сприяють зростання міграції капіталу; утворення гігантських міжнародних трестів, розвиваючу спеціалізацію і кооперацію між своїми підприємствами в різних країнах світу; поширення угод про міжфірмову спеціалізацію і кооперацію виробництва. М. р. т. посилюється в рамках інтеграційних угрупувань капіталістичних країн, наприклад в ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) (див. Європейське економічне співтовариство ).
Поряд з існуванням двох типів М. р. т. — соціалістичного і капіталістичного, розвивається і усесвітній розподіл праці, що охоплює економіку країн, що входять в дві світові системи господарства. Для усесвітнього розподілу праці важливе значення має те, що в умовах науково-технічної революції економічно ефективною стає спеціалізація виробництва, що виходить за рамки не лише окремих держави, але двох протилежних світових систем господарства. Крім того, на нього впливають також і географічні чинники, зокрема нерівномірність розподілу на земній кулі природних ресурсів, відмінності в кліматі і інших умовах для ведення сільського господарства.
В Комплексній програмі подальшого поглиблення і вдосконалення співпраці і розвитку соціалістичної економічної інтеграції країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) вказується на те, що міжнародний соціалістичний розподіл праці будується з врахуванням усесвітнього розподілу праці. Країни — члени СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) продовжуватимуть розвивати економічні і науково-технічні зв'язки з іншими країнами незалежно від їх суспільного і державного устрою (див. Інтеграція соціалістична економічна ). Розширення економічних стосунків між соціалістичними країнами, що розвиваються, веде до поглиблення розподілу праці між ними. У ряді країн, що розвиваються, за сприяння соціалістичних держав створюються виробництв, підприємства з врахуванням постійних постачань їх продукція до СРСР і інших країн.
М. р. т. між соціалістичними і капіталістичними країнами отримує розвиток у зв'язку з розширенням взаємної торгівлі на базі довгострокових контрактів. В кінці 60 — початку 70-х років СРСР уклав контракти з низкою країн Західної Європи про постачання природного газу, з Японією — про розробку лісових ресурсів Далекого Сходу та інші. Співпраця подібного роду взаємовигідна і породжує розподіл праці між країнами на порівняно тривалий час. Розширюється практика укладання угод між господарськими організаціями соціалістичних країн і капіталістичними фірмами про спеціалізацію і кооперацію виробництва (див. Міжнародне економічне співробітництво ). Поглиблення економічних стосунків між соціалістичними і капіталістичними країнами на базі розвитку усесвітнього розподілу праці створює основу для мирного співіснування.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Німецька ідеологія. Вигадування, 2 видавництва, т.3, с.54—61; їх же, Маніфест Комуністичної партії, там же, т. 4, с. 425—28; Маркс До., Капітал, т. 3, там же, т. 25, ч. 2, с. 259—63; Ленін Ст І., Розвиток капіталізму в Росії, Повне зібрання творів, 5 видавництво, т. 3, с. 55—58; його ж, Про внутрішню і зовнішній політиці Республіки. Звіт ВЦИК і СНХ на IX Всеросійському з'їзді Рад, там же, т. 44, с. 304—05; Рималов Ст Ст, Розпад колоніальної системи і світове капіталістичне господарство, М., 1966; Фамінський І. П., Світове капіталістичне господарство і поглиблення його кризи в сучасних умовах, М., 1966; Сенін М. Ст, Розвиток міжнародних економічних зв'язків, М., 1968; Браславський І. М., Світове капіталістичне господарство і міжнародні економічні відносини До., 1968; Відтворення продуктивних сил в умовах науково-технічної революції і міжнародного соціалістичного розподілу праці, М., 1970, гл.(глав) 16, 17; Новіков Р. А., Шишков Ю. Ст, Міжнародна кооперація капіталістичних фірм [М., 1972].
