Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), «Спільний ринок», державно-монополістична організація 6 західно-європейських країн: Франції, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Італії, Бельгії, Нідерландів і Люксембурга, створена в цілях об'єднання національних господарств країн-учасниць в єдиний «Спільний ринок». Договір про установу ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) підписаний в березні 1957 в Римі і набрав чинності 1 січня 1958. Утворенням ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) є нове явище, що виникло в умовах сучасного етапу загальної кризи капіталізму, і відображає властиву монополістичній стадії капіталізму об'єктивну тенденцію до інтернаціоналізації господарських стосунків і капіталу, до ліквідації вузьких національних кордонів, на що свого часу вказувало Ст І. Ленін. Він підкреслював, що капіталізм «... зв'язує всі країни світу в єдине господарське ціле», бо «... капіталістичне підприємство неминуче переростає кордони... місцевого ринку, області, а потім і держави» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 3, с. 57). У основі установи ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) лежить спроба фінансової олігархії 6 західноєвропейських країн, спираючись на цю об'єктивну тенденцію, розширити ринки збуту і територіальну сферу своєї діяльності з метою створення сприятливих умов для швидкого і безкризового розвитку продуктивних сил країн-учасниць. Виникнення ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) знаменує собою подальше поглиблення конфлікту між сучасним рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих стосунками капіталізму і прагнення правлячих кругів країн-учасниць вирішити його за допомогою міждержавного об'єднання.
Створення ЄЕС(Європейське економічне співтовариство), окрім економічних, переслідує і політичні цілі — об'єднання сил західно-європейського капіталізму проти світового комуністичного руху, соціалістичних держав, а також національно-визвольної боротьби колоніальних і залежних країн. У установі ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) знайшло також віддзеркалення прагнення певних монополістичних кругів «шестірки» консолідувати свої сили в конкурентній боротьбі з монополіями ін. країн, в першу чергу США, за переділ ринків збуту.
Офіційною метою створення ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) було оголошено досягнення «всестороннього розвитку економічної діяльності» в масштабах всього співтовариства, «постійного і рівномірного розвитку, зростаючої стабільності, швидкого підвищення рівня життя і тісніших зв'язків між державами, які воно об'єднує», шляхом створення «Спільного ринку». Під «Спільним ринком» мислиться таке об'єднання (інтеграція) національних ринків країн-учасниць, в якому передбачається: поступове усунення всіх обмежень в торгівлі між ними; введення загального митного тарифу в торгівлі з третіми країнами; усунення перешкод для вільного пересування «осіб, капіталів і послуг»; проведення загальної політики в області транспорту і господарства; розробка принципів узгодження економічної політики країн-учасниць; встановлення одноманітних правил конкуренції, зближення законодательств країн-учасниць. Реалізація цих заходів повинна здійснюватися поступово, в течію т.з. перехідного періоду в 12 років.
Окрім «шестірки», в ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) на правах членів, що приєдналися («асоційованих»), беруть участь Греція і Туреччина, умови приєднання яких передбачають триваліші терміни зниження митних зборів між ними і «шестіркою» (до 22 років). ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) уклало також ряд конвенцій про асоціацію в цілому з 24 країнами Африки, в основному колишніми колоніальними володіннями Франції і Бельгії. Приєднання до співтовариства менш розвинених в економія, відношенні країн створює передумови для їх економічного підпорядкування сильнішим європейськими партнерам.
Керівними органами ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) є Рада, Комісія (Комісія європейських співтовариств), Асамблея (Європейський парламент), Суд. До складу найвищого органу ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) — Ради — входять по одному представникові від кожної країни-учасниці (зазвичай міністри економіки, фінансів або торгівлі). Головний виконавський орган — Комісія — складається з 9 членів, що призначаються на 4-річний термін урядами країн, що входять в співтовариство. В рамках співтовариства функціонує також ряд кредитних установ, в завдання яких входить фінансування окремих заходів, пов'язаних з проведенням загальної економічної і соціальної політики—Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд розвитку і ін. ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) є найважливішою складовою частиною системи європейських співтовариств, об'єднуючих 6 країн Західної Європи, яка, окрім ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) включає також Європейське об'єднання вугілля і сталі і Європейське співтовариство по атомній енергії . Останні виступають по суті як галузеві об'єднання «шестірки» і управляються з липня 1967 тими ж органами, що і ЄЕС(Європейське економічне співтовариство).
Створення ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) відповідало інтересам монополій 6 західноєвропейських країн, оскільки сприяло зміцненню їх позицій в рамках співтовариства і розширенню збуту їх товарів. До початку 1970 торгівля усередині співтовариства зросла більш ніж в 6,3 разу в порівнянні з 1958. За той же період торгівля ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) з третіми країнами збільшилася лише в 2,8 разу. 1 липня 1968 проведено останнє (20%-ноє) зниження митних мит у взаємній торгівлі країн-учасниць, що поклало початок функціонуванню в рамках ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) митного союзу. У інших областях завдання, поставлені перед ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) Римським договором, до кінця 1969 виявилися виконаними лише частково унаслідок постійних розбіжностей між країнами-партнерами, особливо між Францією і ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), прагнучою до встановлення гегемонії в об'єднанні (наприклад, введення вільного пересування капіталів між 6 країнами, проведення загальної політики в області транспорту і т. д.).
Відбулася в грудні 1969 в Гаазі конференція глав урядів країн-учасниць прийняла рішення про необхідність подальшого економічного зближення 6 країн (Гаагська декларація), відповідно до якого групою експертів була підготовлена доповідь, що передубачала створення протягом 1971—80 економічного і валютного союзу «шестірки» (т.з. план Вернера). Реалізація цього плану із самого початку натрапила на великі труднощі, однією з причин яких послужило загострення кризи міжнародної валютної системи капіталізму в 1969—71.
Вогнищем безперервних конфліктів в ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) є створення спільного ринку з.-х.(сільськогосподарський) продукції, функціонування якого пов'язане з додатковими бюджетними і валютними витратами країн-учасниць.
Торгово-політічеськие заходи ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) викликають загострення міжімперіалістичних протиріч не лише в рамках самої «шестірки», але і між цим угрупуванням і капіталістичною рештою світу. Безпосереднім результатом створення ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) з'явилося виникнення в Західній Європі іншого торговельно-економічною блоку — Європейській асоціації вільної торгівлі (ЕАСТ). Проте з самого початку існування ЕАСТ його учасники на чолі з Великобританією висловлювали бажання вступити в ЄЕС(Європейське економічне співтовариство). 22 січня 1972 після тривалих переговорів, що неодноразово уривалися, було підписано угоду про вступ Великобританії, Данії, Ірландії і Норвегії в «Спільний ринок» з 1 січня 1973.
Правлячі круги США підтримували створення ЄЕС(Європейське економічне співтовариство), розраховуючи з його допомогою підсилити економічну базу НАТО(Організація Північноатлантичного пакту) і згуртувати сили західноєвропейського імперіалізму в боротьбі проти світового комуністичного руху. Проте співтовариство перетворилося на сильного конкурента США, що тіснить їх на світових ринках. Не виправдалися надії і на зміцнення НАТО(Організація Північноатлантичного пакту).
Будучи по своїй істоті державно-монополістичним об'єднанням, ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) виявилося не в змозі забезпечити безкризовий рівномірний розвиток і пом'якшити класові протиріччя в країнах-учасницях. Маси трудящих шести країн відкрито виступають проти антидемократичного характеру ЄЕС(Європейське економічне співтовариство), вимагають додати йому нове, глибоко відмінне від нинішнього, економічне і соціальний вміст, який відповідав би інтересам широких народних мас. Див. також Інтеграція .
Літ.: Договір про установу Європейського економічного співтовариства, «Міжнародне життя», 1957 №7; Економічні проблеми «Спільного ринку», під ред. Е. Л. Хмельницькою, М., 1962; Чумаків М. П., фінансово-валютні протиріччя «Спільного ринку», М., 1967; Економічні угрупування в Західній Європі, М., 1969; Жебрак Би., Спільний ринок: підсумки 10 років, «Світова економіка і міжнародні відносини», 1968 №7; Максимова М. М. Основниє проблеми імперіалістичної інтеграції, М., 1971; Annuaire des organisations internationales 1966/67, 11 ed. Brux., 1966.
