Інтернаціоналізація виробництва, процес встановлення таких виробничих зв'язків між підприємствами різних країн, при яких виробництво однієї країни усе більш стає частиною світового виробничого процесу. Виникла І. п. в епоху розвиненого промислового капіталізму і отримує подальший розвиток при імперіалізмі; особливо інтенсивний характер набуває під впливом науково-технічної революції. На перших етапах І. п. розвивалася майже виключно як міжгалузева міжнародна спеціалізація. Подальше поглиблення І. п. пов'язано з виникненням різних форм внутрігалузевої спеціалізації: наочній (наприклад, спеціалізація крупних фірм США, Великобританії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Японії на виробництві деяких видів устаткування) міжнародній спеціалізації окремих галузей; на виробництві виробів певних тіпоразмеров (наприклад, тракторобудування США спеціалізується на виробництві найбільш потужних колісних і гусеничних тракторів, Великобританії — на виробництві колісних тракторів середньою, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — малій потужності); подетальной спеціалізації заводів окремих країн на випуску комплектуючих виробів, вузлів або деталей; технологічній спеціалізації підприємств різних країн на виконанні певних видів робіт. І. п. виступає і у формі інтернаціоналізації наукових і технічних досліджень: компанії різних країн об'єднуються для проведення тих або інших наукових і проектних робіт; відбувається спеціалізація окремих країн на певних видах наукових досліджень (див. Міжнародний розподіл праці ).
І. п. в умовах капіталізму є основою інтернаціоналізації капіталу . Розвиток І. п. виявляється і в утворенні міжнародних економічних організацій як у сфері виробництва, транспорту, зв'язку, так і у сфері міжнародної торгівлі і фінансів.
І. п. в капіталістичному суспільстві — процес подвійний, суперечливий: з одного боку, вона підсилює суспільний характер виробництва, з іншої — загострює протиріччя між ним і капіталістичною формою привласнення.
При соціалізмі розвиток І. п. здійснюється перш за все в процесі планомірного формування міжнародного соціалістичного розподілу праці. Міжнародна спеціалізація і кооперація, координації народно-господарських планів соціалістичних країн, що складаються на базі, ведуть до встановлення тісних, стійких господарських зв'язків між країнами соціалістичної співдружності.
При соціалізмі І. п. виступає в різних формах співпраці між країнами: спільне створення різних виробничих об'єктів, будівництво міжнародних транспортних магістралей (наприклад, нафтопроводу «Дружба»), об'єднання енергосистем низки країн і так далі Виникнення міжнародних виробничих організацій соціалістичних країн, таких як Інтерметалл, Інтрансмаш і ін., сприяє поглибленню інтернаціоналізації господарського життя соціалістичних країн. Розвиток І. п. в сучасних умовах стає важливим чинником підвищення ефективності суспільного виробництва (див. Інтеграція соціалістична економічна ).
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Маніфест Комуністичної партії, Соч., 2 видавництва, т. 4, с. 425—28, Маркс До., Капітал, т. 2, там же т. 25 ч 2 с. 259—63; Ленін Ст І., Розвиток капіталізму у Росії, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 3, с. 55—58; його ж, Імперіалізм, як вища стадія капіталізму, там же, т. 27, с. 360; Манукян А. А., Проблеми післявоєнного розвитку економіки капіталістичних країн, М. 1966, с. 477—551; Фамінський І. П., Світове капіталістичне господарство і поглиблення його кризи в сучасних умовах, М., 1966, с. 248—57; Сенін М. Ст, Соціалістична інтеграція, М., 1969, с. 86—98, 154—87; Сергєєв Ст П., Проблеми економічного зближення країн соціалізму М., 1969.
