Невиробнича сфера, сукупність галузей народного господарства, що задовольняють всілякі, окрім виробництва матеріальних благ, потреби людей і суспільства в цілому. Ці потреби зводяться до організації і здійснення обміну, розподіли і вжитки матеріальних благ, до виробництва духовних благ і всестороннього розвитку особи, включаючи охорону і зміцнення здоров'я людей. Окрім цього, Н. с. задовольняє соціальні потреби людини і суспільства в цілому як єдиного суспільного організму. ЦСУ і Держплан СРСР відносять до Н. с.: житлово-комунальне і побутове обслуговування населення; пасажирський транспорт; зв'язок (по обслуговуванню організацій і невиробничої діяльності населення); охорону здоров'я, фізичну культуру і соціальне забезпечення; освіта; культуру; мистецтво; науку і наукове обслуговування; управління; громадські організації.
Великий питома вага по числу зайнятих в Н. с. займають такі галузі, як освіта, культура, охорона здоров'я, що виробляють специфічні предмети вжитки, які К. Маркс назвав послугами . Ці предмети вжитки, що не мають речової форми, використовуються в процесі їх виробництва. Оскільки вони не приймають речової форми, то не можуть накопичуватися і тим самим брати участь в утворенні національного доходу, але входять до фонду особистого вжитку суспільства.
Праця працівників, що надають послуги, впливає безпосередньо на людину. Він бере участь у відтворенні робочої сили, в якому постійно зростають витрати на задоволення духовних потреб. Проте праця працівників освіти, культури, охорона здоров'я, беручи участь у відтворенні робочої сили, не входить у витрати її відтворення. У останніх включаються витрати праці працівників матеріального виробництва на задоволення їх потреб в освіті, культурі, медичній допомозі. У обмін на цю частину необхідного продукту працівники матеріального виробництва отримують корисний ефект праці працівників Н. с. На відміну від продукту матеріального виробництва, корисний ефект праці працівників Н. с., особливо освіти культури і т.д., має соціальне забарвлення. Якщо за смаком пшениці неможливо взнати, хто її виробляв — раб або вільний найманий робітник, — та освіта і культура передбачають як необхідний елемент певну ідеологічну спрямованість. Праця працівників Н. с., якщо він організований в пануючій формі виробничих стосунків і реалізує мету способу виробництва, виступає як продуктивна праця .
Розвиток Н. с. залежить від рівня продуктивності праці працівників матеріального виробництва. Чим він вищий, тим більші можливості має в своєму розпорядженні суспільство у виділенні трудових і матеріальних ресурсів в Н. с. Так, в країнах з різним рівнем розвитку продуктивних сил, але з однаковою зайнятістю в Н. с. структура галузей різко відрізняється. Країни з високим рівнем розвитку мають і прогресивнішу структуру Н. с.
Характер і масштаби Н. с. визначаються системою пануючих виробничих стосунків. У капіталістичних країнах високий рівень розвитку Н. с. — наслідок не лише розвитку продуктивних сил, але і паразитизму капіталізму. Про це свідчить надмірне розбухання таких галузей Н. с., як торгівля (реклама і т.п.), управління, кредит, фінанси і ін. Н. с. тут зростає і за рахунок військово-поліцейського апарату держави, за допомогою якої монополістична буржуазія прагне зберегти капіталістичних буд. Відносно незначні суми йдуть в такі галузі Н. с., як охорона здоров'я, освіта і т.п. Розвиток Н. с. підпорядковано основному економічному закону капіталізму — виробництву і привласненню додатковій вартості. Буржуазна економічна наука включає Н. с. в інфраструктуру .
В соціалістичних країнах розвиток Н. с. направлено на підвищення добробуту трудящих і всесторонній розвиток особи. З прогресом суспільства в ході обміну діяльністю з матеріальним виробництвом Н. с. робить зростаючий вплив на розвиток продуктивних сил, на підвищення продуктивності суспільної праці.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 26, ч. 1, гл.(глав) 4; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Ковалів А. Д., Розвиток виробничої і невиробничої сфер в СРСР, М., 1966; Агабабьян Е. М., Економічний аналіз сфери послуг, М., 1968; Медведев Ст А., Суспільне відтворення і сфера послуг, М., 1968; Рутгайзер Ст М., Економічні проблеми розвитку невиробничої сфери в СРСР, М., 1971; Солодков М. Ст, Полякова Т. Д., Овсянников Л. Н., Теоретичні проблеми послуг невиробничої сфери при соціалізмі, М., 1972; Правдін Д. І., Невиробнича сфера: ефективність і стимулювання, М., 1973.
