Продуктивна праця, праця, що втілює у виробленому продукті більше робочого часу, чим його витрачено на життєві засоби, необхідні для відтворення робочої сили . «... Продуктивна лише та робоча сила, вживання якої дає велику вартість, ніж та, яку має вона сама» (Маркс До., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 26, ч. 1, с. 134). П. т. у всіх способах виробництва виступає як праця, що створює додатковий продукт . виробництво додаткового продукту складає матеріальну основу розвитку суспільства незалежно від його соціальної форми. П. т., створюючи додатковий продукт в пануючій системі виробничих стосунків, тим самим реалізує мету способу виробництва.
При капіталізмі суть П. т. полягає у виробництві додатковій вартості . Загальна форма прояву останньою — прибуток, тому П. т. виступає у формі найманої праці, що створює прибуток. Якщо в додатковій вартості явно видно джерело її виробництва, то в прибутку він прихований. У формі П. т. в капіталістичному суспільстві виступає всяка праця, безпосередньо обмінена на капітал і що доставляє прибуток. Сферою додатка такої праці є всі види людської діяльності, якщо вони капіталістично організовані. При капіталізмі, пише До. Маркс, «письменник є продуктивним працівником не тому, що він виробляє ідеї, а тому, що він збагачує книгаря, вигадування, що видає його, тобто він продуктивний постільки, поскільки є найнятим робітником якого-небудь капіталіста» (там же, с. 139).
У радянській економічній науці є два основні трактування П. т.: обмежувальна і розширювальна. Представники обмежувального трактування вважають продуктивними лише праця, що створює матеріальні блага в системі історично певних суспільних стосунків. Прибічники розширювальної точки зору оголошують продуктивним працю як в матеріальному виробництві, так і в непроїзводельной сфері, якщо він підпорядкований пануючим виробничим стосункам. Вони вважають що праця в невиробничій сфері, подібно до праці в матеріальному виробництві, створює додатковий продукт. Обидва трактування П. т. односторонні. К. Маркс вважав продуктивним, з точки зору суспільної форми, праця не лише у виробничій, але і в невиробничій сфері, якщо він реалізує мету суспільства. Маркс визнавав продуктивним працівником артиста, якщо він працює по найму у капіталіста і приносить йому прибуток, хоча і не створює національного доходу.
При соціалізмі продуктивною є соціалістично організована праця, яка створює необхідний продукт і додатковий продукт і тим самим реалізує мету соціалістичного способу виробництва. Як відомо, ця мета полягає в підвищенні добробуту всіх членів суспільства і у всесторонньому розвитку особи. Ця мета досягається як шляхом виробництва матеріальних благ що задовольняють фізичні і духовні потреби суспільства, так і шляхом виробництва нематеріальних, перш за все духовних, благ в невиробничій сфері . Тому праця працівників невиробничої сфери, якщо він сприяє зростанню добробуту і всесторонньому розвитку особи і тим самим реалізує мету соціалістичного суспільства, виступає формою як П. т. Проте основою життя суспільства залишається матеріальне виробництво, на базі якого здійснюються такі види діяльності, як освіта, охорона здоров'я, культура і т.д.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, гл.(глав) 5, 14; його ж, Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу»), там же, т. 26; Агабабьян Е. М., Економічний аналіз сфери послуг, М., 1968; Медведев Ст А., Суспільне відтворення і сфера послуг, М. 1968; Солодков М. Ст, Самар Р. Н., Методологія дослідження продуктивної і непродуктивної праці при соціалізмі, М., 1969; Козак Ст Е., Продуктивна і непродуктивна праця, До., 1971; Марксистсько-ленінська теорія вартості, М., 1971; Солодков М. Ст, Полякова Т. Д., Овсянников Л. Н., Теоретичні проблеми послуг і невиробничої сфери при соціалізмі, М., 1972; Солодков М. Ст, Крилов Л. С., Методологія дослідження продуктивної праці при капіталізмі М., 1974.
