Необхідний продукт, частина суспільного продукту, виробленого працівниками матеріального виробництва, необхідна для нормального, з точки зору існуючих соціально-економічних умов, відтворення фізичних і духовних здібностей працівника і членів його сім'ї. Час, протягом якого виробляється Н. п., є необхідний робочий час, а праця, витрачена протягом цього часу, — необхідна праця . Розміри Н. п. визначаються як велічиной сукупного суспільного продукту, так і пропорцією, в якій останній ділиться на Н. п. і додатковий продукт . В класових антагоністичних формаціях це ділення носить експлуататорський характер, оскільки панівні класи прагнуть збільшити додатковий продукт за рахунок посилення експлуатації працівника і скорочення Н. п. При рабовласницьких буд і феодалізму величина Н. п. визначалася низьким рівнем продуктивної сили праці і стосунками експлуатації, а панування натурального господарства обмежувало додаткову працю (а значить і додатковий продукт) більш менш вузьким довкола потреб (див. До. Маркс, в книзі: Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 247). Мета розвитку капіталістичного виробництва — виробництво і привласнення додатковій вартості . Капіталісти прагнуть урізувати Н. п., потрібний для відтворення товару робоча сила, і збільшити за рахунок цього додатковий продукт. З розвитком капіталізму на основі підвищення продуктивності суспільної праці (в першу чергу в галузях, де створюються предмети вжитку, а також в галузях, де виготовляються засоби виробництва для галузей тих, що виробляють предмети вжитку) відбувається скорочення долі Н. п. в сукупному суспільному продукті. Проте поряд з чинниками, ведучими до скорочення долі Н. п., виявляються протидіючі тенденції, перш за все боротьба робочого класу в капіталістичних країнах за підвищення заробітної плати і соціальні права. Посилення інтенсифікації праці породжує необхідність збільшення засобів, що йдуть на відшкодування додаткових витрат фізичній, нервовій і розумовій енергії робітника. Нарешті, в умовах сучасного науково-технічній революції зростають витрати на підвищення освітнього рівня і професійно-технічної підготовки робочого класу.
При соціалізмі в умовах планомірної організації суспільного виробництва і панування суспільної власності знищується антагонізм між необхідним і додатковим продуктом. Відтворення Н. п. не обмежується потребами відтворення робочої сили, а підкоряється цілям всестороннього розвитку духовних і фізичних здібностей працівників. В процесі розподілу одна частина Н. п. поступає у вжиток через розподіл по праці, інша — прямує по каналах суспільних фондів вжитку у вигляді додаткових виплат і послуг. Н. п. поступає як в безпосередньо індивідуальне (продукти живлення, одяг і т.п.), так і в колективний вжиток (школи, бібліотеки, лікувально-санітарні установи і т.п.).
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, гл.(глав) 8, 9, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23; його ж, там же, т. 3, гл.(глав) 1, 9, 10, там же, т. 25, ч. 2; його ж, Критика Готської програми, там же, т. 19; Енгельс Ф., Анті-Дюрінг, отд.(окремий) Ill, гл.(глав) 4, там же, т. 20; Ленін Ст І., Зауваження на другій проект програми Плеханова, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 6, с. 232; його ж, До чотирилітньої річниці Жовтневої революції, там же, т. 44.
