Функції (фізіологич.)
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Функції (фізіологич.)

Функції (від латів.(латинський) functio — виконання, здійснення) фізіологічні, здійснення людиною, тваринними і рослинними організмами різних відправлень, що забезпечують їх життєдіяльність і пристосування до умов довкілля, фізіологія вивчає Ф. організму на молекулярному, клітинному, тканинному, органному і системному рівнях, а також на рівні цілісного організму. До числа т.з. системних Ф. тваринного організму відносяться наприклад, дихательная, серцево-судинна, травна, зрітельная, слухова, вестибулярна. Оскільки в основі будь-якої Ф. лежить процес , що безперервно йде, обміну речовин, їх дослідження передбачає з'ясування тих, що відбуваються в організмі (системі органів, окремому органі, тканині і т.д.) фізичних, хімічних і структурних змін. У зв'язку з цим істотного значення набувають роботи в області біології розвитку, що вивчає процеси і рушійні сили індивідуального розвитку організму, — онтогенезу .

  Важливу роль в комплексному вивченні Ф. зіграв порівняльно-історичний метод, привнесений у фізіологію І. М. Сеченовим, І. П. Павловим, Н. Е. Введенським . Працями Л. А. Орбелі і його школи було створене оригінальний напрям, що вивчає фізіологічні, біохімічні і структурні основи еволюції Ф., — еволюційна фізіологія . У свою чергу дослідження еволюції Ф. зробили вплив на вивчення змін Ф., що настають в організмі під впливом різних чинників природного або штучного походження (зміни кліматичних умов, рухової активності, складу і властивостей їжі, недолік або надлишок кисню в повітрі, невагомість і багато що ін.), а також адаптації організму до умов зовнішнього середовища (див. Екологічна фізіологія ). Вивчення еволюції Ф. і особливо їх пристосовності до довкілля нерозривно пов'язано з дослідженням механізмів регуляції Ф. (див. Гуморальна регуляція, Гормональна регуляція, Нейро-гуморальна регуляція ). Важливий етап у вивченні Ф. — створена До. М. Биковим і його школою концепція про взаємини кора великих півкуль головного мозку і внутрішніх органів (див. Кортіко-вісцелярні стосунки ). Розвиток цієї концепції дозволило впритул підійти до розробки проблеми управління діяльністю вісцелярних, тобто нутрощевих, систем організму, заснованою на уявленні про цю діяльність як особливу форму поведінки. Мається на увазі, що Ф. вісцелярних систем, як і поведінка організму в цілому, завжди адаптивні, розвиваються в досить строгій послідовності окремих складових їх основу реакцій, а також володіють здібністю до «вчення» (вдосконаленню). Дослідження в цьому напрямі мають своїм завданням пізнання механізмів і закономірностей регуляції Ф. організму з метою активного втручання в процес нормалізації його життєдіяльності в разі відхилень від норми, у тому числі і в екстремальних умовах.

  Літ. див.(дивися) при ст. Фізіологія тварин і людини.

  Ст Н. Чернігівський,

  До. А. Ланге.